Віра прийняла до себе свого колишнього чоловіка. Але він продовжував їй зраджувати

Віра поспішала додому з роботи, несучи в руках сумки з продуктами. Вдома на неї чекав восьмирічний син Данило.

– Данилко, синку, зустрічай маму! Ну як ти тут, – Віра опустила важкі сумки на підлогу, часто дихаючи від втоми.

– Все добре мамо, давай допоможу, – син ніс покупки на кухню, тягнучи їх по підлозі.

Віра вже чотири роки жили з сином удвох. Чоловік Олексій пішов від них, коли Данилу було чотири роки. Пішов несподівано, в той момент, коли здавалося, що в сім’ї все гаразд.

– Розумієш Віра, ти вся загрузла в побуті – пелюшках, з тобою поговорити нема про що. А я не можу так! Мені не вистачає повітря і руху! Сина не залишу, буду піклуватися так само про нього, – пояснював Олексій збираючи речі.

Як виявилося, повітрям для Олексія стала молода бездітна дівчина, до якої він перевіз свої речі.

Так і залишилася Віра з сином, благо квартира дісталася їй від бабусі. Жили скромно, Віра працювала вихователем. Вона повністю поринула у виховання сина і не думала про своє жіноче щастя.

Правда, залицявся до неї один молодий чоловік. Точніше – намагався залицятися. То з роботи підвезе, то з сином зводить їх в парк на вихідних. Але Віра сприймала його тільки як друга. Не відповідала взаємністю. Павло, цей молодий чоловік, не квапив дівчину і покірно намагався бути корисним, не втрачаючи надію, що коли-небудь Віра оцінить це.

– Я купив квитки в цирк, на вихідні, – радісно повідомив Павло в слухавку, – Ви з сином підете? Я запрошую.

– Дякую Павле. Я подумаю, – відповідала Віра.

– А що тут думати? Я заїду за вами в неділю, Данило давно хотів побувати на цій виставі, – не терпів заперечень чоловік.

– Добре, вмовив. Будемо готові в неділю, – сміялася в трубку Віра.

Вихідні пройшли відмінно, син був дуже задоволений подарунком і тим, як весело вони провели час.

– Мама, дядько Павло такий класний! Мені так сподобалося. От би у мене такий тато був, – емоції Данила були на висоті.

– Так сину, дядько Павло дуже хороший, – відповідала Віра синові.

Але щось не давало Вірі відповідати Павлу взаємністю. Вона цінувала його ставлення до неї, але тpaвми минулого наче поставили глуху стіну на її серце і не давали знову повірити в добро і любов.

Одного вечора пролунав дзвінок у двері. Віра нікого не чекала, тому дуже здивувалася.

– Хто там? – запитала вона.

– Це я, Олексій! Пусти Віра, – дівчина почула голос колишнього чоловіка по той бік дверей і обімліла від несподіванки.

Вона відкрила двері і побачила Олексія з валізою в руці.

– Я повернувся. Пустиш? – колишній чоловік тримався бадьоро, як ніби своєю присутністю і поверненням ніс величезну радість усім.

– Проходь … – Віра невпевнено дала увійти Олексію, не розуміючи, що відбувається.

– Ну, що ти як не жива! Не рада мені? – Олексій по хазяйськи зайшов в квартиру.

– Ти для чого повернувся? Так? На час? Чи на зовсім? Знаєш, це все мені не зрозуміло, – Віра говорила плутано, боячись глянути на колишнього чоловіка.

Раптом разом нахлинули всі спогади. І вся бiль, яку їй заподіяв Олексій тоді, 4 роки тому. Вона дивилася на нього і не розуміла – чому так шалено калатає серце.

Як виявилося – колишній чоловік розійшовся зі своєю пасією і вирішив, що має повне право повернуться в сім’ю. Він думав, що раз Віра одна до сих пір, то любить його і чекає. Та й йти йому було нікуди. Свого житла у нього не було, тому жив завжди у жінок. Віра була настільки приголомшена цими подіями, що не змогла сказати ні чого проти.

– Я постелю тобі в залі на дивані, – сказала дівчина Олексію.

– На дивані? Хіба я не буду спати з тобою, – Олексій не очікував такого повороту.

– Ні. Те, що я дозволила тобі залишитися не говорить про те, що між нами все буде як раніше. Ти батько мого сина, тому я ставлюся до тебе з повагою і розумінням. Але найближчим часом треба знайти житло, – Віра різко відповіла колишньому чоловікові і пішла до себе в спальню.

Олексій вже як два тижні жив у квартирі Віри. Він намагався наблизитися до колишньої дружини, але вона не давала йому жодного шансу. Хоча вечорами, коли вона була в своєму ліжку, думала про те, що можливо все повернути. Щоб все стало як раніше – вони знову сім’я, знову все як і раніше. І ніби й не було цієї розлуки і того зрадництва. І Павлу вона тепер постійно відповідала відмовою. Не погоджувалася на зустрічі і його пропозиції. Десь в глибині душі вона вірила, що все в її родині може налагодиться, що Олексій все усвідомив.

Олексій же поводився дуже вільно, як господар. Користувався всім, що є в квартирі, іноді навіть командував. Він до цих пір вважав себе главою сім’ї і чоловіком Віри.

Якось увечері віра відкрила свій ноутбук, щоб оплатити рахунки онлайн і побачила, що Олексій недавно ним користувався і, що не закрив свою сторінку в соціальній мережі. Жіноча цікавість узяла верх. Вірі дуже хотілося дізнатися – що відбувалося і відбувається в житті колишнього чоловіка. Як виявилося – він досі спілкується з дівчиною, до якої пішов від неї. Вона вигнала його, тому що він так само зрадив і їй. У листуванні Олексій розповідав їй про те, що нібито зняв кімнату і весь такий нещасний тулиться в чужому кутку і стpaждaє у чужих людей. Благав його пробачити і дозволити повернутися. Стільки брехні в такій короткій переписці!

Віра не вірила своїм очам! Як? Як вона могла знову повірити цій людині? Пустити його в свій будинок, в своє життя, де він колись дуже сильно наслідив! Адже він досі нахабно використав її лише тому, що йому нікуди було піти. Всі ілюзії щодо Олексія тут же зникли.

– Пів години, – випалила Віра, коли Олексій повернувся в квартиру.

– Що пів години?, – Олексій спробував обійняти колишню дружину.

– Пів години я тобі даю на те, щоб зібрати речі і залишити мою квартиру. Якщо ти цього не зробиш, я викликаю noлiцiю, – очі Віри були наповнені люттю.

Після відходу Олексія, Віра ще довго сиділа на дивані і дивилася у вікно. Вона згадувала все їхнє спільне життя. Наче очі відкрилися і тепер вона дивилася на все по іншому. Ілюзії розбилися об реальність. Олексій ніколи не любив її. Йому була потрібна житлова площа і комфортне життя. Навіть до сина він був байдужий. Ніколи особливо не прагнув займатися його вихованням. Тепер дівчина це дуже добре розуміла.

– Алло, Павле привіт, – Віра набрала номер друга, – Твоя пропозиція з приводу парку атракціонів в силі?

– Так звичайно, Віра. У суботу заїжджаю за вами в 10 ранку? – пролунав веселий голос Павла в трубці.

– Так, заїжджай, ми будемо чекати тебе …

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.