Віктор збирався їхати додому, коли пролунав телефонний дзвінок. Чоловік підняв слухавку, голос був незнайомий. – Привіт. Це Олег, близький друг твоєї дружини. Ми не могли б зустрітись сьогодні? – сказав незнайомець і назвав адресу. Віктор підїхав до зазначеного місця, де його вже чекав Олег. – Вікторе, справа в тому, що я дізнався, що Михайлик не твій син, а мій, – раптом сказав Олег. Віктор застиг від почутого, чоловік не знав, шо йому робити далі

Віктор закінчував свій робочий день. Зробив пару важливих дзвінків, відправив кілька невідкладних електронних листів і із задоволенням відкинувся у кріслі. Попереду два вихідні дні, які вони з Оленою та маленьким синочком вирішили провести вдома. Жодних гостей, жодних візитів.

І тут задзвонив, як не дивно, робочий телефон, не мобільний. Незнайомець розмовляв дуже ввічливо, ретельно підбираючи слова.

— Це Олег, близький друг Олени. Ми не могли б зустрітись сьогодні? Питання важливе і не терпить зволікань.

Він назвав готель та номер, у якому зупинився, попросивши під’їхати якнайшвидше. Тільки Наді жодного слова.

З Олегом Олена навчалася в університеті, і вони дружили. Але потім розлучилися. Віка, зведена сестра Олени, сказала Віктору як би по секрету, що Олег кликав Олену заміж, але вона відмовилася, і Олег перевівся у інше місто. На цьому дружба закінчилась.

А два роки тому Олег приїжджав у Київ, і Олена з ним зустрічалася. Вона не приховувала цього, а Віктор не заперечував, бо це було напередодні весілля. І своїй коханій він довіряв. І тепер цей дзвінок. Що йому знадобилося від нього?

Віктор закінчив свої справи та вирушив на зустріч. Яке ж було його здивування, коли він побачив у його номері Віку, зведену сестру Олени, яку м’ягко кажучи, щиро недолюблював. Характер у дівчини був дуже поганий. Втім, і Олена з Вікою не ладнала.

– Я не вчасно? — спитав Віктор, зупинившись у дверях номера і похилившись у бік Віки.

– Ні-ні, проходь будь ласка, – промовив Олег і вказав на крісло. – Сідай. Каву будеш?

– Ні дякую. У мене мало часу, ми тут розмовлятимемо? — нетерпляче спитав Віктор.

– Так! Адже я тут не випадково, — гордо заявила Віка, не давши Олегу і слова вставити.

— Хто б сумнівався, з твоїми талантами псувати людям життя, — розлютився Віктор, не зовсім розуміючи, що саме відбувається.

– Так, тихо, – сказав Олег. – Заспокоїлися обоє. Вікторе, я мушу тебе засмутити. Справа в тому, що зовсім недавно я дізнався, що … загалом Михайлик не твій син, а мій.

В очах у Віктора потемніло.

– Ми зустрічалися перед вашим весіллям, пам’ятаєш? Зустріч не пройшла безслідно. І нам треба вирішити це питання по-чоловічому.

– По-чоловічому це як? Заручившись підтримкою цієї …, – Віктор не закінчив фразу, лише кивнувши у бік Віки, відразу зрозумівши, звідки вітер дме.

— Полегше, Вітя, я ж і образитися можу, — промовила та з викликом, але Віктор навіть не глянув у її бік.

Він нарешті сів у крісло, ровернувши його так, щоб зовсім не бачити Віку, але бути віч-на-віч з Олегом, що сидить на дивані.

— Отже, я тебе слухаю. Які у тебе аргументи? Викладай. Одна близька зустріч вже доводить, що це твоя дитина?

– Тут все просто. Віка зателефонувала мені і повідомила, що Олена у положенні одразу ж після весілля. Я засмутився…

— Співчуваю, — зупинив його Віктор, — і що далі? Яким боком Михайлик твій син?

– А ось, помилуйся, – сказав він і простяг йому листок. – Це тест. Віка ніколи не вірила у ваше кохання, і я вирішив переконатися у всьому сам, з її допомогою. Вона надіслала мені волосинку малюка, я зробив тест. Збіг вражає, чи не так? — сказав він багатозначно і вказав на цифри, 99,9%.

— Мені начхати на твої цифри, я тобі завтра принесу такий самий листок і тицьну в ніс. Послухай, що ти піддався на провокацію цієї дівчини. І в її присутності я розмовляти на цю тему не маю наміру. А якщо ти хочеш на чомусь наполягати, звертайся до суду.

З цими словами Віктор піднявся, повернувся у бік Віки твердо промовив:

— Я не вірю жодному слову, сказаному тут. І нехай вся ця ситуація залишиться на твоїй совісті.

– Ой, як страшно, – промовила вона. — Налякав, братику.

— Негідниця, — тихо вилаявся Віктор і покинув номер Олега.

На парковці його знову наздогнала Віка. Вона безцеремонно сіла в машину і заявила:

– Заводь мотор!

Віктор сів на місце водія і зачинив двері.

— Так, по-перше, не командуй, а по-друге відчинила двері і вийшла.

— Що й додому не відвезеш? – спитала Віка єхидно і, не дочекавшись відповіді, заявила: – Коротше, мені всі ці ваші ігри, це танго втрьох, неабияк набридли. Та й за батьків прикро, перебувають у святому невіданні, від кого в них онучок. Але я готова помовчати задля загального блага. Дві тисячі доларів, Вітя, і буду мовчати.

Віктор ледве стримався. Ні слова не кажучи, перегнувшись через коліна Віки, він відчинив двері машини з її боку.

– Йли. Нехай тобі Олег платить за активну співпрацю.

Він випровадив її з машини і рвонув з місця, бачачи в дзеркалі її неприємну усмішку.

Ні, він не вірив у цю історію. Все це було схоже на підставу. Вони з Оленою любили один одного, такого просто не може бути, щоб вона так підло обманювала його. А ще ж ця Віка, вона ж розуміє, що він завтра зробить тест і викриє її.

Тоді в чому підстава? Він переживав цією думкою кілька наступних днів. Робити тест, не сказавши Олені, він вважав нечесним. І десь у глибині душі боявся його, черв’ячок сумніву все ж таки не давав спокою. Ці цифри, 99,9%, так і стояли перед очима.

Нарешті він наважився і розповів дружині про те, що сталося, тим більше вона не раз питала вже, що сталося, і чому він такий похмурий. Олена спочатку збентежено дивилася на чоловіка, а потім розреготалася.

– Вітя! Я тобі кажу! У мене ніколи, чуєш, ніколи не було близьких стосунків із Олегом. Це розіграш. Їй моє вдале заміжжя спокою не дає.

— Схоже, що Олегу теж. Що будемо робити?

— Я б подзвонила Олегу, але я не маю його номера. Якщо хочеш зробити тест, будь ласка. Справа твоя.

У відносинах виникла легка напруга. І все ж таки Віктор не став робити тест. Висловити дружині недовіру він вважав для себе неможливим, а для неї образливим.

На це і був розрахунок, швидше за все: посіяти розбрат у сім’ї. Не робити тест і жити у вічних сумнівах чи зробити та налаштувати Олену проти себе.

З цією Вікою все було зрозуміло, вона просто заздрила і хотіла заробити. Але Олег? Як він міг піти на таке, заради чого?

Віктор тримався з останніх сил, щоб подолати ці сумніви і не висловити їх дружині. Але Олена це відчувала, звісно. Нічого не говорила, але іноді плакала, він бачив це на її очах.

З сестрою вона поговорила, але та відмахнулася: “Розбирайтеся самі. Я втручатися не збираюся, але копія тесту в мене. Для батьків. Умови моєї мовчанки Віктор знає”.

І як далеко зайшла б ця ситуація, якби не сталося чудо, якого ніхто не очікував.

Олена, Віктор та синочок готувалися до зустрічі Нового року, коли у двері подзвонили. Віктор відкрив, на порозі стояв імпозантний чоловік із букетом квітів та ігристим.

—Здрастуйте, я Олег, давній друг Олени. Мені можна увійти?

І ось це і був справжній Олег, а не той, якого найняла Віка для цієї історії.

Після цього візиту, коли все нарешті вирішилося остаточно, Олена сказала чоловікові:

— Я завжди дуже любила тебе, Вітя. А те, що ти не став робити цей безглуздий тест, зайвий раз переконало мене в твоєму коханні.

І він зрозумів, який він щасливий чоловік. А Віка незабаром поїхала з батьківського будинку з якимсь черговим кавалером, і про неї поки що на щастя нічого не чути.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.