Віка навіть і подумати не могла, що вони з Сергієм можуть отак розлучитися. І вона ж сама своїми руками це все зробила. Вона Олю сама в будинок до себе привела

-Сьогодні бачила твою колишню, – сказала Оля.

Сергій підняв очі від тарілки і запитав.

-Ну і що? Говори давай, я ж бачу ти неспроста затіяла цю розмову.

-Іду я і бачу, як вони з Павликом гуляли. Сварилися з малим.

-Дивно. Може Віка через розлучення така стала нервова? – задумливо сказав Сергій.

-А я про що? – закивала Ольга. – Знаєш я тут подумала? А давай Павлика до себе заберемо. А що? Він хлопчик хороший, слухняний. Я йому матір заміню, ось побачиш. У мене і зв’язки де треба є. До неї з’їздять і подивляться, як вони з Павликом живуть. Якщо все нормально і мені просто здалося, забудемо цю розмову. Але якщо там непорядок, обіцяй що подумаєш про мою пропозицію.

-Добре, – погодився Сергій.

…Віка навіть і подумати не могла, що її щаслива сім’я може ось так розпастися. І вона ж сама своїми руками це все зробила. Вона Олю сама в будинок до себе привела.

Їхнє знайомство почалося в інтернеті. Віка випадково зайшла на сайт Олі і їй сподобалося. Так цікаво було читати, про те як з простих продуктів зробити шедевр. Ну вона і стала питати то одне, то інше. А тут наближався ювілей Сергія і вона попросила Віку зустрітися. Вони посиділи в кафе і слово за слово відчули симпатію одна до одної.

Оля порадила їй зразкове меню і головне бюджетне. Оля звичайно запросила її на свято.

Ось тоді-то напевно Оля і поклала око на Сергія. Стала частіше бувати у них в будинку. Віка спочатку раділа, що у неї з’явилася подруга. Вони базікали про все на світі. Тільки зараз, Віка зрозуміла, що вона найбільше і говорила. Про чоловіка, сина. Що вони люблять, що ні…

А Оля запам’ятовувала. Так що переманити Сергія для неї було неважко.

-Сергію, зізнавайтеся, що за дівчина вас сьогодні обіймала? – жартівливо тоді помахала пальцем тоді Оля.

Той став безглуздо виправдовуватися. Що колега так подякувала за те що він їй допоміг. Віка стала на підвищених тонах розпитувати, хто така і яку послугу надав їй чоловік. Оля тактовно пішла, але не поїхала. Вона знала, зі слів Віки, що коли сварка, то Сергій йде десь із дому.

І точно. Через п’ять хвилин той вискочив на вулицю в поганому настрої. Покрутив головою і рушив уздовж вулиці. Оля поїхала за ним. На перехресті він зупинився і вона відкрила дверцята автомобіля.

-Сідай в машину, ловелас. Підвезу куди треба.

Сергій мовчки сів і скомандував:

-У найближче кафе.

Там він з гіркотою висловлював все про дружину.

А потім просто відвезла Сергія до себе. Потім було і каяття з боку чоловіка і сором від того що він зробив. Але Оля зуміла, де хитрістю, де брехнею, підвести Сергія до розлучення.

А так як вона сама не могла мати дітей, то їй захотілося забрати і Павлика. Як гарантію, що Сергій від неї нікуди не піде.

І зустріч з Вікою вона трохи прикрасила на свою користь. Насправді Віка гуляла з Павликом, але не сварилась на нього, а просто сміялась. Але вивчивши Сергія вона знала, що перевіряти він не буде.

А потім почалося. Сергій забрав сина до себе. Аж надто хороший був у нього адвокат. Виставив Віку, як недбайливу матір. Зібрав негативні відгуки сусідів, яким вона нібито заважає жити своїми гулянками. Як вона не сперечалася, Павлика віддали батькові…

Оля була задоволена. Вона домоглася чого хотіла. Тепер у неї була справжня сім’я. Чоловік і дитина. Правда Павлик одразу став нервувати її. Постійно плакав і сумував за матір’ю. І навіть подарунки від неї, його не втішали.

Спати він погоджувався тільки з батьком. Любовно обставлена ​​дитяча стояла порожньою. Сергій винувато виправдовувався.

-Потерпи, Олю, він же маленький. Ось звикне до тебе і все налагодиться.

Оля посміхалася натягнуто і удавано погоджувалася. Але час минав, а Павлик все не звикав.

І одного разу вона поклала спати Павлика в його кімнаті і строго сказала Сергію.

-Все. Досить. Вже місяць пройшов, як він спить з тобою. А я? Мені вічно в іншій кімнаті ночувати? – і фальшиві сльози покотилися з її очей.

Сергій розгублено переводив погляд з неї і на заплаканого сина. А потім гірко сказав:

-Ти його не любиш. Навіть вигляд не робиш. Даремно я тобі повірив.

Він взяв сина на руки і став його заспокоювати. Оля в гримнула дверима кімнати.

…А потім вона їх побачила. Сергій, Віка і Павлик гуляли в парку. Хлопчик тримав батьків за руки і щасливо сміявся.

А вона дивилася їм услід і розуміла, що вона зайва. І як би вона не старалася, сім’ї у неї з Сергієм не буде. Адже щастя будується на довірі, а не на брехні. Оля недобре глянула їм услід.

-Та йдіть ви всі, – голосно сказала вона і пішла в іншу сторону…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.