Від Тетяни пішов її коханий Олег. Підло так, без пояснень…
Вона просто прийшла додому, а його речей немає.
Розгублена дівчина взяла телефон і подзвонила подрузі.
– Таню, ти тільки не переймайся! – сказала Рита. – Все буде гаразд! Він сто разів ще пошкодує, повернеться. А ти ще подумаєш – пробачати його, чи ні. Головне зараз не сумуй! Я скоро буду!
Тетяна не встигла сказати, що взагалі–то хотіла б побути сама, як почула в слухавці гудки.
Зрозуміло, що ніякі сили не зупинять подругу на шляху до її квартири.
Рита жила за двадцять хвилин їзди, плюс якийсь час на збори…
Тетяна вирішила, що годинка–півтори тиші в неї є і прислухалася до себе.
Дивно, але ні суму, ні бажання плакати Олег у неї не викликав.
– Хм, – подумала дівчина. – Так не повинно бути. Я ж уже приглядала білі весільні сукні у вітрині магазину, «приміряла» на себе його прізвище. Чому ж зараз я не відчуваю нічого, окрім…
Закінчити думку їй не вдалося, тому що зверху запрацював перфоратор, а буквально через хвилину зі стелі посипалася штукатурка і… З дірки, що утворилася, зʼявилося свердло!
– Ой вибачте! – почувся чоловічий голос. – Я, здається, переборщив…
Наступні пів години Таня намагалася навести лад у кімнаті, а недолугий сусід бігав туди–сюди, пропонуючи свою допомогу і без кінця вибачаючись, чим дуже їй заважав.
– Ви зайнялися б діркою! – пробурчала Тетяна. – Чи ми тепер перетворимо наші квартири на одну дворівневу?
Сусід зник, зате з’явилася Рита, а разом з нею Катерина й Ольга.
З пакетів на кухонний стіл полетіли сир, фрукти, шоколад, сік, ігристе.
– А я кажу своєму Павлику: «Навіть не заперечуй – ми їдемо рятувати подругу! – розповідала Рита, дістаючи з кухонної шафки келихи.
«Рятувальниці» швидко накривали на стіл, наввипередки висловлюючи свої претензії до колишнього коханого Тетяни, як раптом з вітальні почувся чоловічий голос:
– Вибачте, що заважаю… Завтра приїде мій друг, і ми все зробимо…
– Хто це?! – всі хором вигукнули подруги.
Вони не розуміли, що відбувається.
Таня стояла посеред кухні й сміялася, розглядаючи розгублені обличчя дівчат.
Таня пояснила подругам, що в неї трапилося, поки вони їхали.
Вони намагалися говорити тихо, раз у раз хтось багатозначно поглядав у бік кімнати і шепотів: «Тихіше!»
Потім усі знову забували про дірку в стелі і починали перебивати одна одну.
Про Олега, винуватця позачергового дівич-вечора, геть-чисто всі забули.
Дівчата вимагали подробиць про сусіда Тетяни та про дірку в стелі.
А через пів години винуватець цієї самої дірки зʼявився власною персоною з ігристим, тортиком і черговими вибаченнями.
Стало зрозуміло, що він чув їхню розмову.
Дівчата трохи зніяковіли, але зовсім ненадовго. І знову почали розпитувати гостя.
З’ясувалося, що сусіда звуть Сергій, він розлучений, має п’ятирічного сина, дві вищі освіти, джип і друга Дмитра – майстра на всі руки.
Захоплені розпитуваннями подружки не помітили, як Тетяна, втомлена від непростого дня, пішла в кімнату й заснула на дивані…
…Прокинулася вона від того, що стало тихо. Вона розплющила очі і побачила навколо неї компанію.
– Ти спи, спи, – зашепотіли дівчата. – Ми завтра після роботи забіжимо, на що Таня подумки зітхнула…
А вранці їй не захотілося йти на роботу, вона раптом відчула, що дуже втомилася.
Таня набрала номер начальника і відпросилася на день.
Начальник, на диво, дав відлежатися аж три дні!
Незабаром пролунав дзвінок у двері.
– О, Боже! – невдоволено зітхнула дівчина і пішла відкривати.
За дверима стояв її сусід із якимось незнайомим чоловіком. Мабуть, це й був то самий друг Дмитро.
– О, ви вдома! – радісно вигукнув Сергій. – Отже, ми можемо зайнятися вашою стелею.
Цілий день Тетяна бігала з пилососом і ганчірками. Дмитро виявився мовчуном, натомість Сергій був за двох.
Мабуть, після вчорашніх посиденьок він вважав себе тут «своїм».
Одне тішило, що до вечора квартира сяяла чистотою, а стеля вражала білизною. Хлопці її повністю перефарбували.
Але як тільки Тетяна вирішила випити чаю, знову пролунав дзвінок у двері.
– Та що ж це таке?! – вигукнула дівчина.
– А це ми! – закричали з–за дверей подруги.
І пішла «друга серія» – накривався стіл, сипалися питання…
Про Олега знову забули, а згадали вже йдучи.
– Нічого, завтра ми знову заїдемо. Наші з Ольгою чоловіки знають, що ми займаємось твоїм порятунком, тому не заперечують, коли ми затримуємося, – сказала Рита.
Втомлена Тетяна подумки таки заперечувала, але в неї ніхто не питав. Вряди-годи в дівчат з’явився вагомий привід відірватися від каструль і побути разом.
– Але день у мене вільний, – подумала Таня й міцно заснула.
Їй снилася стеля з великою діркою, через яку на неї дивився чомусь мовчазний Дмитро.
Потім нові гарні туфлі на найвищій шпильці й Ольга, яка шепотіла просто у вухо, що приміряти взуття уві сні – це до нового кавалера.
– До нового кавалера, до нового кавалера… – все повторювала подруга і чомусь дзвонила у дзвоник…
…Та насправді це дзвонили у двері. На порозі стояв… Олег!
– Я вирішив повернутись! – з порога заявив він.
Тетяна застигла від несподіванки.
– А я вирішила, що тобі тут робити нічого! – відповіла Тетяна і зачинила двері прямо у нього перед носом.
Вона раптом зрозуміла, що більше не хоче бачити Олега, а не те що бути його дружиною.
А ще вона відчула неймовірний приплив сил та бадьорості.
– Треба спекти для дівчат лимонний пиріг, – подумала вона і почала збиратися в магазин…
…– Здрастуйте, Таня! – почула вона знайомий голос біля каси.
– Здрастуйте, Дмитре! – відповіла Тетяна, побачивши того самого мовчазного друга свого сусіда.
– Вам допомогти? – запитав Дмитро. – Я до Сергія йду.
– Ну допоможіть, – погодилась Тетяна. – І, до речі, заходьте з ним годинки до шостої на пиріг, – несподівано запросила їх Тетяна.
А потім вона чомусь зніяковіла й додала:
– Дівчата теж прийдуть…
– Із задоволенням! – погодився Дмитро. – Люблю пироги!
Ближче до шостої подзвонила Ріта і сказала, що не зможе заїхати.
Через п’ять хвилин Ольга повідомила, що теж зайнята.
– До речі, Катя наша сьогодні йде на побачення з твоїм сусідом, – хихикнула вона.
Тетяна щиро пораділа за подругу. А потім зрозуміла, що гостей сьогодні не передбачається.
Але тут у двері подзвонили. На порозі стояв Дмитро. І тут Таня раптом подумала, що все складається якнайкраще і що вона дуже хоче побути наодинці з цим чоловіком…
Можливо, з того самого моменту, як відзначила його спритні рухи під час ремонту її стелі, його самовладання та небагатослівність…
Яке ж це чудове відчуття, коли все йде так, як треба!
І дякувати Олегу, що він вчасно показав свою сутність!
Завдяки його провині Таня й познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Дмитром…