Від Олега пішла дружина. Він зателефонував до Лізи, але вона не відповіла. Тоді він подзвонив тещі: – Ольга Павлівно, а Ліза у вас? – Дострибався ти зяток, до іншого вона пішла. Олег був приголомшений. Йому хотілося десь посидіти і поплакатися комусь із друзів, тому Олег пішов до Андрія. Олег подзвонив у двері його квартири і йому відчинила двері… – його Ліза

-Боже мій, нарешті, прямо не віриться, від мене Ліза пішла. Приходь Стас, відзначимо цю подію. Який я радий, ти не уявляєш, – захоплено ділився своєю радістю Олег з другом по телефону, – Мені весь час здається, що зараз відчиняться двері і вона увійде, але вже третій день її немає, яке полегшення.

– А де вона? – Запитав Стас.

-Так у тещі. Де ж їй ще бути?

-А ти впевнений, дзвонив теще?

-Ні, боюся. Зараз почнуться сльози, соплі, докори, спочатку від тещі, потім від Лізи і я побоююся, що не стримаюсь і піду на примирення, а я не хочу, втомився я від неї, набридла вона мені.

-Так ти що, Олеже, не хочеш більше жити з Лізою? – здивувався Стас.

-Поки не знаю, але вона пішла і я так радий цьому, набридло її занудство. Думав, мені від неї ніколи не позбутися. Вона не довго ображається, така людина. Навіть дивно, що її третій день нема. Свою улюблену квітку забрала, залишилися одні кактуси. Знає, що я не поливатиму її, значить надовго відчалила, хоч відпочину.

-А що ви там не поділили із Лізою? Чесно сказати, гарна жінка твоя Лізка.

-Сказала, що їй набридло прислужувати мені. Загалом, як завжди, вона затіяла скандал, а мені теж набридли її брички, накричали один на одного і вона пішла.

-Не ображайся Олег, а Ліза не така вже й не права, – заперечив другові Стас.

-Ну ще ти мене повчи, – образився Олег.

-Ну не гнівайся,- сміявся Стас, – тільки ти з примиренням не затягуй, такі жінки, як Ліза на дорозі не валяються, а раптом вона іншого знайшла? – нагнітав Стас,  -і поки ти там радієш, вона будує інше життя, без тебе.

Олег задумався, якось неприємно лоскотало серце, але він з легкістю відсунув неприємні для нього думки і весело сказав другу:

-Я буду тільки радий за неї і побажаю їй щастя. Так що ти давай, сьогодні ввечері приходь, розслабимося без усяких жінок, а то тільки й чутно: “Тобі вже вистачить. Досить вам сидіти, вже спати пора, завтра на роботу”. Ніхто, чуєш Стас, ніхто нам сьогодні не указ.

-А Андрій прийде? – запитав Стас.

-Ні. По-моєму він навіть засмутився, що Ліза пішла від мене. Ти ж знаєш Андрія, Ліза для нього зразок жінки. Сказав, що нема чому радіти, та й зайнятий він. Сказав, раз Ліза мені не потрібна і я радий, що вона пішла, то він забере її в мене. Ну, ти ж знаєш його жарти з приколами.

Олег зі Стасом відсвяткували свободу Олега надто круто, тому що жодного гальма у вигляді Лізи не було. Вранці прокинулися одягнені і навіть у туфлях. Настрій не був таким радісним, як учора.

-Зараз би борщику гарячого, – сказав Стас.

-Це ми зараз організуємо. Ліза перед відходом наварила борщу, – сказав Олег.

Він дістав каструлю з холодильника та поставив на плиту.

-Чуєш, Олег, щось горілим пахне, – підсмикуючи носом, сказав Стас.

Олег відкрив кришку каструлі і побачив, що борщу там і нема, а каструля зг0ріла і смерділа на всю квартиру. Він машинально схопився за розпечену каструлю.

-Ах, Ох – тряс він рукою, – я і забув, що борщ вчора доїв.

-А Що ж ти каструлю без борщу в холодильник поставив? – здивувався Стас.

-За звичкою, як завжди ставив. Ліза потім витягала каструлю з холодильника та мила її.

Стас пішов додому і кожен своє здоров’я поправляв сам.

До кінця тижня у квартирі творилося неймовірне. Навіть Олег, якому здавалося до лампочки весь цей безглуздий затишок, який створювала Ліза, трохи жахнувся.

На кухні гори брудного посуду, газова плита вкрита якимось гаром, на столі та підлозі крихти і все навколо якесь липке та неприємне, холодильник засмучує своєю порожнечею.

У спальні зім’яте неприбране ліжко, пляшки, упаковки від піци. У вітальні розкидані брудні шкарпетки та сорочки. Олег зібрав у купу шкарпетки, сорочки, заклав у пральну машину, виправ, а після прання жахнувся. Темні шкарпетки злиняли і світлі сорочки стали незрозумілого брудного кольору.

Дивлячись на все це, Олег подумав: “Час повертати Лізу”. Він зателефонував до Лізи, але вона не відповіла. Тоді він подзвонив тещі:

-Здрастуйте Ольга Павлівно, а Ліза у вас?

-Ні, – спокійно відповіла теща.

-А де вона, ви знаєте? – Почав хвилюватися Олег.

-І знаю, і не знаю.

Такою відповіддю теща збентежила Олега. Йому було дивно, що теща його не вичитує, як завжди, не ллє сліз.

-Як це так ? Ви мама і не знаєте, де ваша дочка?

-А ти чоловік і не знаєш де твоя дружина?

Такою нахабства від тещі Олег не очікував. Він мовчав, не знаючи, що йому сказати. Ольга Павлівна перервала мовчанку:

-Дострибався ти зяток, до іншого вона пішла. Прийшла до мене вся у сльозах. Я думала, що вона знову через три дні до тебе повернеться, а позавчора за нею приїхав такий приємний, охайний молодий чоловік і відвіз її. Ліза сказала мені, що вже ніколи до тебе не повернеться, її терпіння скінчилося, що намагатиметься полюбити цього чоловіка, тим більше, що він давно її любить.

-Так що ось так зятю, треба було цінувати свою дружину, а не перетворювати її на прибиральницю і не влаштовувати скандали, – і теща натиснула відбій телефону.

Олег був приголомшений, такого повороту подій він не очікував. Йому хотілося десь посидіти і поплакатися комусь із друзів. Хотілося комусь вилити душу, поскаржитися, яка виявляється Ліза зрадниця, не встигла його постіль охолонути від її тепла, а вона вже зігріває іншу постіль. Стас сьогодні на роботі, у нього нічне чергування тому Олег вирушив до Андрія заливати своє горе.

У розпачі Олег забув свій телефон удома та не хотів за ним повертатися. Вдома його друг чи ні, він не знав. Якщо його немає, він чекатиме його біля під’їзду, вирішив Олег, бо йому зі своїм горем більше нема до кого йти.

Олег подзвонив у двері квартири Андрія і йому відчинила двері Ліза зі словами:

-Андрію, ти що ключі забув?

Вони дивилися одне на одного і мовчали. Олег круто розвернувся і швидко побіг униз сходами сходової клітки, де з розбігу потрапив прямо на Андрія. Андрій схопив його, струснув і не відпускаючи, суворо сказав:

-Підемо.

Олег не чинив опір і слухняно увійшов у квартиру друга. Смачно пахло, Ліза щось готувала на кухні.

-Проходь, Олеже, нам треба серйозно поговорити, – сказав Андрій, – Я збирався завтра до тебе прийти і сказати, що ми з Лізою тепер разом, але раз вже ти мене випередив … Ну так от, ти завжди знав, що я любив, цінував і поважав твою дружину, але ніколи, ніколи не намагався відвести в тебе Лізу, це для мене було табу. Ти сам мені подзвонив і сказав, що вона тобі набридла, що ти радий, що вона пішла і побажав їй щастя, якби вона знайшла іншого. Ну ось я і вирішив стати ось тим, іншим. Повір, я докладу всіх зусиль, щоб Ліза була щаслива.

Олег подивився на друга, на дружину, підвівся і мовчки пішов.

Олег йшов, комок образи в горлі не давав йому дихати, він ненавидів Андрія, він ненавидів Лізу, він ненавидів СЕБЕ.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.