Провівши чоловіка на роботу, а синів до коледжу, Валентина вирішила зателефонувати своїй подрузі Галині. Їй потрібна була порада, а Галя могла їй її дати, та й просто вилити душу хотілося.
-Галю, привіт …
-Привіт, люба … Як твої справи?
-Галю, розумієш, я не знаю, що робити.
-А що сталося?
-Василь мій зовсім не звертає на мене жодної уваги… Таке враження, що я для нього – пусте місце!
-А детальніше можна? Ти ж завжди казала, що в тебе найкращий у світі чоловік!
-Розумієш, Галя, раніше у нас росли діти, я була постійно зайнята, та й Василь мені всіляко допомагав … він і грав з ними, і гуляв, спортом займався …
-Чудовий чоловік, як ти і говорила …
-Галю, то це колись було? А зараз усе змінилося… Діти виросли, у коледжі навчаються обидва, своє життя у них, додому хіба що ночувати ходять…
-Саме час вам з Василем відпочити і зайнятися собою.
-От і я так вирішила … А він мабуть думає інакше! Адже я його майже й не бачу останнім часом… Він вранці на роботу йде, а після роботи вечеряє і знову кудись вирушає…
-Може, з чоловіками у гаражах зустрічається…
-Можливо… Не стежила… Мені, розумієш, хотілося б, щоб він зі мною вдома побув або запросив кудись… А він… Е-ех…
-Так ти йому вечерю романтичну приготуй, мабуть, зрадіє …
-Готувала … Поїв і пішов … Навіть дякую сказати забув …
-Запроси його кудись… Хоч у кіно чи…
-В кіно? Він же, якщо все ж таки вдома знаходиться, то лежить у кімнаті, відпочиває…
-Як це?
-А ось так … Пов’язку на очі начепить, щоб сонечко йому не заважало, руки складе і лежить …
-Валю, а ти білизну мереживну одягни, та до нього під бочок лягай…
-Смієшся чи що? Я вдовою поки що не готова бути…
-А що так, Валя?
-Ну, розумієш, люба моя, Василь мій у принципі сюрпризи не любить, а тут таке … та ще з самого ранку… Ні, ти так більше не жартуй …
-Слухай, Валю, ось ти розумна жінка … Все в тебе правильно і по поличках … Сніданок, обід, вечеря завжди за вищим розрядом, речі Василя твого випрати і випрасувати, в квартирі чистота ідеальна … Так йому нудно з тобою, мабуть … Ось він і помічати тебе перестав зовсім. Ти для нього хто?
-Хто?
-Говорити? Не образишся?
– Кажи … Чого вже тепер?
-Хатня робітниця …
-Хто?
-Ти не чула чи що?
-Чула… Але чому так?
-А тому, люба моя, що ти тільки й робиш, що забезпечуєш своєму Василю комфортне життя…
-Ну, так, адже я його дружина …
-Точно… Але ж ти ще й молода жінка…
-Скажеш теж … У 45 років …
-Так ти сама, Валю, значить, винна в тому, що чоловік твій тебе впритул не помічає … Адже ти вважаєш як?
-Як?
-Ми багато років разом, все один про одного знаємо, нічого нового з нами вже статися не може … Загалом, котишся по накатаній … І ще розраховуєш на те, що твій чоловік буде тобі увагу приділяти … Це ж треба сказати таке …
-Яке?
-Я ще вдовою ставати не хочу … І з чого б раптом? Я тобі що порадила?
-У мереживній білизні до нього під бочок лягти.
-Саме так. Від цього ще ніхто на той світ не йшов… Чи ти не гарна така останнім часом стала?
-Та як тобі сказати? Мабуть, не дівчинка вже…
-Так? А я ось вважаю, що я чудово виглядаю…
-Так це ти, Галю… А це я… Ти не порівнюй…
-І не збиралася навіть. Куди мені до тебе? Ти ж завжди була першою красунею… І в школі, і в інституті, і на роботі чоловіки на тебе задивлялися… Василь твій від ревнощів ледве стримувався…
-Коли це було, Галю?
-Слухай, люба моя, а давай з тобою сьогодні в салон краси сходимо?
-Навіщо це?
-Ти не знаєш навіщо в салон краси ходять?
-Знаю, Галю, але це дорого … Я краще Васильку вудочку нову куплю …
-Що? Що ти зробиш?
-Він рибалку останнім часом полюбив дуже…
-Все, Валю, питання закрите. Ми з тобою сьогодні йдемо в салон краси… Зараз же майстру своєму зателефоную…
-А може не треба?
-Треба, Валю, треба …
-А хто ж Васильку вечерю готуватиме?
-Сам, напевно, дивишся і помітить …
-Мене?
-Спершу те, що вечері в нього немає, а потім і тебе в новому образі …
-Він образиться, напевно …
-Це добре … Принаймні хоч якісь емоції ти в нього викликати зможеш …
Валентина сподівалася, що Галя не зможе домовитися з приводу їхнього походу до салону краси, адже там запис на два тижні вперед… Але Галя вміла все…
Василь, який повернувся з роботи, не виявив вдома смачну вечерю… Сини смажили на кухні картоплю, а от Валентини вдома не було…
-Хлопчики, а де вечеря?
-Тату, ти ж бачиш, у процесі …
-А мати ваша де?
-У салон краси з тіткою Галею пішла …
-І нас без вечері залишила?
-Не встигла, напевно, приготувати, тату… Які проблеми? Зараз картопля посмажиться… Огірки солоні є, гриби теж…
-Хлопчики, але мама зазвичай курочку запікає чи рибку… І салатики готує…
-Отже, сьогодні незвичайний день …
Невдоволений Василь вирішив прийняти душ, щоб трохи заспокоїтися…
«І де це таке бачено? Чоловік із роботи прийшов, а дружина по салонах краси розгулює? Ну, постривай, Валя, я тобі влаштую!» – вирішив він.
На відміну від Василя, Валентина чудово провела цей вечір. Мабуть, вперше за останній час вона була відверто щаслива… не треба було думати про те, що приготувати на вечерю, не потрібно було… та нічого не потрібно було… Вона відпочивала, і їй це безперечно подобалося… Після відвідування салону краси вони з Галиною зайшли у кафе… Там просто сиділи та балакали… Виявляється, давно вони не зустрічалися… Додому Валентина повернулася пізно…
-Валю, і що це було? Я не зрозумів… Діти голодні, я теж… А ти… І що це, дозволь дізнатися, ти з собою зробила?
-Не подобається?
-Чесно? Краще б ти ці гроші на щось інше витратила.
Валентина подивилася на себе у дзеркало… І побачене їй сподобалося…
-А я думаю, що маю право хоч іноді проводити свій час так, як я хочу, та й гроші мною особисто зароблені витратити на себе кохану…
-Що за новини, Валю? Це тебе Галина навчила, чи що?
-Ні, Василю, це я сама так вирішила … До речі, завтра ми з Галиною в кінотеатр йдемо … Там фільм новий показують …
-Телевізор подивися …
-Не хочу … У кінотеатрі цікавіше …
-А вечеря?
-Ти голодний чи що?
-Ні, сьогодні хлопці картоплю смажили.
-Ну? Тож які проблеми? А завтра ти їм омлет приготуєш … Пам’ятаєш, напевно, ще як це робиться …
Василь був неприємно здивований змінам, що сталися з його дружиною… І її новий образ його зовсім не вразив… А Валентину начебто підмінили… Тепер у квартирі вже не було ідеальної чистоти, вечері не було теж, вона навіть забула погладити сорочку, довелося самому цим Василеві займатися… Натомість Валентина записалася на йогу, почала відвідувати басейн, та й взагалі у неї з’явилося багато цікавих занять… Вона й думати перестала про те, що чоловік не звертає на неї уваги… Тим більше, що він звертав… Але це було зовсім не та увага, якої вона добивалася…
-Валю, чому сорочка не погладжена? – вирішив з’ясувати одного ранку Василь.
-Напевно, тому, любий, що ти її не погладив…
-Я? А ти навіщо?
-У сенсі, Василю?
-Ти завжди цим займалася сама …
-Ну, так, звичайно, це так … А ось тепер не встигаю …
-Валю, я тебе не впізнаю …
-Я сама себе не впізнаю…
-І мені це не подобається.
-А мені подобається … Я навіть почуватися стала по-іншому … Наче років десять скинула …
-Валю, так і до розлучення недалеко …
-Правда? А, можливо, ти й маєш рацію… Нам справді варто розлучитися…
І тільки тут Василь помітив, що перед ним уже не та Валя, яку він впритул не помічав, а зовсім інша, незнайома йому жінка.
-Валентина, або ти повертаєшся в сім’ю, або я від тебе піду…
-Іди, Васю, йди… Все одно останнім часом я для тебе була не дружиною, а джерелом комфортного життя… А мені з тобою, Василю, стало зовсім некомфортно… Ти вже вибач… Я ж думала, що, якщо оточу тебе турботою і увагою, то ти будеш щасливий та задоволений…
-Я і був …
-Напевно, ти і був… А я?
-А ти?
-А я була незадоволена, Василю …
-А зараз, значить, задоволена? Все тебе влаштовує?
-Влаштовує, Василю, влаштовує …
-Валю, жінці без чоловіка жити важко … Хто тобі кран полагодить? Хто за картоплею до гаража сходить? Хто… коротше, пропадеш ти без чоловіка…
-Василю, я сантехніка запрошу, якщо сини самі кран не полагодять … Картоплю хлопчики принесуть, зрештою, вони це давно і роблять … Василю, мені не помічник по господарству потрібен, ти розумієш? Мені потрібен чоловік… Людина, з якою ми разом би гуляли, ходили до кіно, та просто розмовляли…
-Ну, і … Я що тобі чимось не підходжу?
-Нічим не підходиш, дорогий мій… Адже ти про мене і не думаєш навіть останнім часом… А я молода ще жінка…
-Так? А мені ось спокою хочеться.
-Дивно, Василю… Ти ніби не нездужий, так чого ж тобі в 45 років нічого, крім спокою, не хочеться… Хоча ти живеш так, як тобі подобається… гараж, риболовля… Напевно, тобі всього вистачає… Ось і у мене з’явилися захоплення … І мені тепер теж добре …
-Але твої захоплення псують мені настрій, Валю … Ти зовсім закинула сім’ю …
-Неправда, я просто трохи часу почала приділяти собі …
– Багато часу ти стала приділяти собі, Валю … Одумайся …
-Не хочу, Василю … А, можливо, ти зі мною на прогулянку сьогодні підеш? Свіжим повітрям подихаємо, поговоримо? Давай, а раптом сподобається?
-Не сміши мене, Валентино … Нісенітниці все це, я краще вудки перевірю, адже у вихідний я на дачу на рибалку збираюся …
-Мене візьмеш? Я буду тільки рада!
-Тебе? Навіщо ти мені там потрібна? Хіба тільки для того, щоб юшку зварити… Хоча ні, юшку я і сам чудово готую… Сиди вдома краще!
-Тоді я у вихідні на екскурсію поїду, якщо вже тобі я не потрібна…
У вихідні Василь подався на рибалку, а Валентина на екскурсію. І саме там жінка вирішила, що розлучення – це найкращий вихід із ситуації, що склалася…
Валентина подала на розлучення… Зрештою вони з Василем уже кілька років жили, як сусіди.
Василь спочатку не повірив у те, що дружина справді з ним більше жити не хоче, а потім вирішив, що все на краще і переїхав до матері.
Валентина зайнялася собою… Помолодшала, пострункішала, виглядає щасливою та задоволеною… Василь, зустрівши її на вулиці, навіть спочатку не впізнав…
-Валю, чудово виглядаєш … Може, сходимо кудись разом? Я готовий!
-А я не готова, Василю … Вибач, але двічі в одну річку я заходити не збираюся …
-У тебе з’явився чи хтось?
-Ні, Василю, не з’явився … Мені поки і так добре …
-Ну, якщо раптом …
-Ні, Василю, ні… Ми з тобою давно чужі люди…
-Валю, але …
Василь хотів щось сказати, але Валентина його вже не слухала…
«Та ну її. Раніше була жінка, як жінка… А тепер красуня. Мені вона навіщо? Мені господиня в будинку потрібна… А вона для цієї ролі більше не годиться», – вирішив Василь і пішов додому до мами, яка оточить його турботою та увагою і нічого натомість не проситиме.