В понеділок Максим нарешті вийшов на роботу. Співробітниці перешіптувалися, побачивши його. Начальник відразу викликав до себе. – Ми всі в курсі, що в тебе сталося… Тому даю тобі скорочений робочий день. Але дивись сам – план всерівно мусиш виконувати!.. Максим кивнув і мовчки вийшов з кабінету. Він ще не знав, що скоро його життя повністю зміниться

-Максим, – тихо покликала дружина, – Максим, мені тяжко…

Чоловік прокинувся, підійшов до одномісного ліжка біля вікна і підтягнув Марину вище до спинки, поправивши подушку.

-Так краще?

-Так, дякую.

Через дві години дружина знову розбудила чоловіка. Максим знову встав і виконав те, що вона просила. За цю ніч він вставав ще кілька разів.

Вранці, коли він годував її, розмішуючи кашу в тарілці, раптом задумався і, не дивлячись жінці в очі, сказав:

-Гроші закінчились. Мені потрібно виходити на роботу, я шукаю щось вдома, але поки нічого нормального не знаходиться.

Марина затихла.

-Я сама давно хотіла тобі сказати, що це не те життя, яке я бажаю тебе. Ти безперервно біля мене вже два місяці після виписки. Я розумію. Знаєш. Коли моя бабуся злягла і мати доглядала за нею, ще сім років, я пишалася мамою, але не допомагала їй. Так зрідка. Я не хочу цього для тебе.

-Перестань! – сказав чоловік, – справа не в тому, що мене довелося вчитися доглядати за тобою. Справа в тому, що я не можу нас забезпечувати всім для життя. А для молодого, здорового чоловіка відповідальність за сім’ю …

-Ти маєш рацію, – зупинила його Марина, – для молодого, здорового, – вона відвернулася до вікна.

-Досить, – сказав чоловік, – мені і так важко, а ти ще нагнітаєш, треба знайти вихід з цієї ситуації і продовжити жити.

Наступного понеділка Максим вийшов на роботу. Співробітниці перешіптувалися, побачивши його. Начальник відділу відразу викликав до себе.

-Директор погодив тобі скорочений робочий день. Але, тут такий розклад: або ти викладаєшся, як і раніше, і отримує свої гроші, або ми не в команді. Сам розумієш, іноді і затриматися треба, і на зустрічі сходити.

Я в курсі твоїх проблем, не хочу, щоб це вплинуло на план продажів, тому відразу кажу, що відгули та все таке інше мені не потрібні. Вирішуй.

Максим мовчки вийшов з кабінету начальника і пройшов на своє робоче місце. Стіл і монітор за ці два місяці покрилися тонким шаром пилу – ніхто не прибирав. Працюючи з дому, він виконував частину доручень, але це була лише мала частина, надолужити згаяне тепер, здавалося, неможливо.

Таня підійшла до його столу.

-Привіт.

-Привіт, – не піднімаючи голови до колеги, відповів Максим.

-Ти залишаєшся?

-Не знаю, Таню, у мене багато роботи, пробач, мені ніколи розмовляти.

-Просто… якщо ти залишаєшся, то ми всім відділом допоможемо розібрати договори за ці два місяці і здамо в архів, якщо ти не проти?

Максим випрямив спину і подивився на Таню. Вона посміхнулася. Він повернув голову і побачив, що всі дивляться на нього.

-Ми вирішили, що це мала частина того, що ми можемо для тебе зробити, щоб підтримати, – додала вона.

-Від допомоги я не відмовлюся, спасибі! – Максим встав і сказав це досить голосно, щоб усі могли чути.

Перший місяць після виходу на роботу пройшов на диво спокійно. Допомога по службі стала в пригоді. Продажі росли, відділ виконував план, договори підписувалися вчасно. Все почало налагоджуватися.

Але колишнім життя Максима так і не стала. Дім – офісна робота – дім. Одвічна круговерть і вирішення питань, пов’язаних з дружиною.

Повернувшись якось пізно ввечері, Максим зрозумів, що залишати дружину на весь день без нагляду може бути недобре. Сусідка, яку просили наглядати за жінкою, заходила рідко.

-Треба шукати постійну доглядальницю, – резюмував Максим.

-Це дорого. І ти пустиш незнайому людину в будинок? – запитала дружина.

-Не дуже й дорого. Потрібно на весь час, поки мене немає вдома. Я ж постійно думаю, як ти там, – сказав Максим і присів поруч з дружиною.

-Все так само? Слабкість?

Дружина кивнула у відповідь.

-Я приготую вечерю і побуду з тобою трохи.

На наступний день Максим заїхав до відділу соцзахисту і зустрівся з давньою знайомою співробітницею Надією.

-Надіє Миколаївно, я вийшов на роботу, мені треба Марину з кимось залишати, порадьте когось, тільки хорошого.

-Так, дай подумати… Слухай, а якщо доглядальником буде чоловік, ти проти?

-Чоловік?

-Так. Хороший такий. Він за дружиною своєю більше п’яти років сам доглядав. Потім майже рік за дідусем тут одним, але діда родичі в село забрали, якщо він вільний, ти зустрінься з ним, поговори.

-Не знаю, Надія Миколаївна, Марина, мені здається, буде проти чоловіка, соромитися буде.

-Людина він хороша. А це головне. За оплату теж не знаю, треба вам з ним розмовляти. Ось тобі телефон, зідзвонися.

Два дні Максим носив папірець з телефоном в кишені. М’яв його і тріпав, як тільки рука потрапляла в кишеню. Пошуки доглядальниці за ці два дні не зрушили з місця. Не вдавалося знайти підходящий варіант. Тоді Максим зважився і набрав номер.

Чоловік був здивований тим, що йому подзвонив Максим, але після того, як з’ясувалося, що його телефон дала Надія Миколаївна, погодився зустрітися. І обов’язково познайомитися з Мариною – це було головною умовою.

Максим відкрив двері. Перед ним стояв високий, кремезний чоловік. Темноволосий, з красивою, доглянутою бородою і вусами. На ньому були джинси і біла сорочка. Зустрівши такого чоловіка з телефоном в руках, Максим ніколи б не подумав, що він може бути доглядальником.

-Проходьте, запросив Максим гостя.

Розташувавшись на кухні, вони проговорили півгодини, не більше.

-Я хочу побачити вашу дружину. І поговорити з нею.

-Так, звичайно, – і Максим повів чоловіка в кімнату.

-Марина, це Микита, я розповідав тобі про нього.

Максим залишив їх і вийшов на кухню. Микита повернувся через хвилин сорок.

-Я приймаю вашу пропозицію і готовий приступити в цю п’ятницю. Є ще питання, але, думаю, ми вирішимо їх по ходу.

-Так, звичайно, – зрадів Максим.

-Якщо ви хочете, щоб ваша дружина знову ходила, потрібно буде купити деяке устаткування. У мене є частина, але це не все. Я знаю, де взяти в оренду, – це буде не так дорого.

-У мене з грошима трохи сутужно… Але доглядальницю я можу собі дозволити, – відповів Максим і зніяковів.

-Я зрозумів, розберемося.

Микита пішов. Максим закрив за ним двері і вперше за такий тривалий час задумався:

-А що, якщо правда, можна поставити Марину на ноги?

З появою Микити в житті Марини і Максима багато що змінилося. Максим став більше часу проводити на роботі, більше заробляти, але і все більше віддалятися від дружини.

Микита виконував обов’язки доглядальниці прекрасно. Він наполіг на покупці спеціального ліжка, порадив хороші матеріали і засоби для догляду. Вийшло бюджетно і дуже полегшило життя Марини.

Марина ж в свою чергу була дуже задоволена, адже в її розпорядженні весь день був прекрасний співрозмовник, уважний і чарівний чоловік.

А одного разу сталося те, що Максим не міг і уявити.

-Максиме, мені потрібно з тобою поговорити, – почала дружина розмову.

-Я хочу, щоб ти зрозумів мене правильно. Я не відчуваю зв’язку з тобою. І ти весь час на роботі, на вихідних теж рідко став бувати вдома. Я знаю, що ти працюєш. Але я про інше. Коли ми одружилися, між нами був не тільки фізичний, а й духовний зв’язок, а зараз ніякого.

Навіть розчісуєш мене ти машинально, а раніше все було не так… Ми з Микитою розмовляли на тему розлучення. Він запропонував нічого не міняти і не говорити тобі. Він вважає, що ти не готовий, психологічно. Не готовий почати життя сам, не готовий будувати своє щастя.

Максим не був готовий до такого повороту. Розлучитися, щоб зробити їх обох щасливими. Якщо з Мариною все більш-менш було зрозуміло, то у Максима це відчуття викликало тривогу.

-Дивно все це, – сказав Максим.

Весь наступний день він обмірковував те, що сказала йому дружина. Після роботи він попросив Микиту залишитися і сів з ним на кухні, щоб поговорити. Розмова була довга. Максим не міг зрозуміти, навіщо ще не старому, повному сил чоловіку потрібна його дружина.

-Я потрібен їй, а вона потрібна мені – все дуже просто. Просто я зустрів людину, з якою моє життя знову набуло значення. З грошима у мене теж все добре. Я працюю віддалено з постійним замовником, можеш не хвилюватися у мене немає проблем. І ще, Марина погодилася переїхати до мене.

Тут рот Максима трохи відкрився. Це було занадто несподівано.

Через три місяці Максим і Марина офіційно розлучилися. Марина майже відразу переїхала до Микити. Життя завирувало у колишнього подружжя окремо. Розлучення дало їм обом поштовх, поштовх до щастя, на щастя окремо один від одного…

Тепер, через три роки після розлучення, приходячи додому, Максим іноді за звичкою заглядає в кімнату, вдивляючись в кут біля вікна. Але тепер там стоїть дитяче ліжечко. Зовсім скоро у Максима з його новою дружиною народиться первісток.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.