В двері хтось дзвонив. Андрій глянув у вічко і застиг – то була його сусідка Катерина. Він довго вагався за дверима не відкриваючи. Та вона басом сказала: – Я ж чую, ви там. Відкривайте, я пиріг спекла

Спокійне життя Андрія Павловича закінчилася, коли в їхньому будинку, з’явилася нова сусідка. Звали її Катерина Федорівна. Або, як вона кокетливо закочуючи очі, просила називати її Катруся.

Будинок був старий, ще від заводу квартири давали. Батьки Андрія були одними з перших, хто отримав ключі від квартири. Тут він ріс зі своїми однолітками. Звідси ж і батьки вирушили в останню путь…

Сусіди постаріли, діти розлетілися хто куди. Але жили дружно. Свята разом, радості і незгоди – порівну.

Катя потрапила сюди випадково. Квартира, в яку вона заселилася, була її троюрідної тітки. Після того як тітки не стало, знайшовся заповіт на користь Каті. Цілий тиждень тягали меблі. Тітчині – на смітник, Катрусині – в квартиру.

Сама Катя була жінкою колоритною. Пухкі щоки, щедро присмачені рум’янами, два підборіддя і яскраво червона помада. Одягалася вона по молодіжному. Легінси неймовірного забарвлення, обтягували всі її округлості.

Знайомство їхнє відбулося на іменинах Тетяни Ігорівни. Їх, як наймолодших посадили поруч. Катя з інтересом стала придивлятися до сусіда. Худорлявий, з акуратною борідкою і в окулярах. А у неї була слабкість ось саме до таких скромних інтелігентів. Їй весь час хотілося притиснути їх до себе і дивитися в безпорадні очі без окулярів.

Катруся відразу взялася за справу. Стало мило за ними спостерігати.

То салатик підкладе, то котлетки. Андрій, який останнім часом жив на одній сухом’ятці, охоче і з апетитом їв.

Катруся ненав’язливо задавала йому питання. Про роботу, про захоплення і звичайно найголовніше, чи є у нього жінка.

Андрій розімлілий від смачної їжі, охоче відповідав. Що робота йому до душі. Із захоплень марки у великих альбомах. А про жінок зніяковіло сказав, що не подобається він нікому. Адже жартувати або розповідати анекдоти він не вміє. А жінок приваблюють саме веселі чоловіки.

Катруся томно зітхнула і як би ненав’язливо притулилася до нього боком. І пристрасно зашепотіла:

-А я все життя мрію про такого чоловіка, як ви. Скромного, роботящого. А то веселунів багато розвелося. З ними каші не звариш, – і млосно подивилася Андрієві в очі.

Він розгубився і почервонів. Так відверто з ним ще не загравали. І він втік, під приводом, що йому потрібно до вбиральні.

Думаєте Катруся на цьому заспокоїлася? Як би не так. На наступний вечір вона подзвонила йому в двері. Він довго переминався біля вічка. На що Катруся басом сказала:

-Я ж чую, як ви дихаєте у двері. Відкривайте вже, я пиріг спекла з капустою. Пальчики оближеш.

Андрій відчув, що поїсти він не проти і відкрив двері.

Катерина відсунула його і точно попрямувала прямо на кухню. Там побачила убогу вечерю холостяка, яєчню і кефір.

-Так ось чому ви такий худенький. Але нічого, я вас відгодую, обіцяю, – і товстими скибками нарізала пиріг.

При цій обіцянці, Андрій здригнувся. Мужики розповідали, що з цього все і починається. Спочатку прикорм, а потім не встигнеш озирнутися і ти вже чоловік з трьома дітьми.

А тим часом Катерина обійшла холостяцьке житло і прицмокнула язиком:

-Бідненько, але чистенько. Це добре.

А потім крикнула:

-Андрійку, а ви не покажете мені свої марки?

Андрій із задоволенням дістав альбоми. І став захоплено розповідати про кожен раритет. І так захопився, що не помітив, як Катя вже солодко сопіла.

-Ну не будити ж її, – подумав він і накрив її теплим пледом.

А сам до себе пішов, де відразу ж заснув. І не почув, як вночі до нього прийшла Катерина. Він прокинувся від того, що хтось шепотів йому у вухо:

-Андрійку, прокидайся, ранок на дворі.

Йому спросоння здалося, що це мама будить його в школу. Але потім в мозку клацнуло, яка мама? Відкрив очі і зойкнув, побачивши Катерину.

А вона як ні в чому не бувало, сказала:

-Ну чого кричиш, сусідів розбудиш. Іди ближче, щось скажу.

Але Андрій в два стрибки, добіг до ванною і закрився там. І скільки Катерина не стукали, так і не вийшов. Тільки стукіт вхідних дверей, змусив його звідти вийти. Він швиденько одягнувся і дивлячись по сторонах, втік на роботу.

Додому повертався вже пізно. І думав, що більше не відкриє двері нахабної сусідці. Навшпиньках піднявся на свій поверх і намагаючись не шуміти, відкрив квартиру.

-Ти де так довго ходиш? Я вже борщ два рази розігрівала, а риба в духовці трохи підсохла. Знімай куртку, мий руки і за стіл, – скомандував Катруся.

Він аж присів у коридорі.

-А ключі я у сусідки тітки Ніни взяла. Вона охоче мені їх віддала. Сказала, що ти бідненький голодним ходиш, – розповідала Катруся, наливаючи борщ.

Андрій покірно з’їв все. І перше і друге. Він уже зрозумів, що від цієї жінки йому нікуди не дітися. Вона обклала його з усіх боків. І тому не сильно здивувався, коли Катруся йому сказала:

-А чи не час нам, Андрійку, в ЗАГС сходити? Я жінка порядна і в гріху жити не хочу.

Через роки три Катруся щосили командувала чоловіком.

-Винеси коляску у двір, а потім повертайся за Павликом. А ми з Ігорем до квартирантів сходимо, гроші за оренду заберемо. І не хмурся. Гуляти будемо разом. А то придумав по свої марки кожні вихідні роз’їжджати, – відчитувала вона Андрія.

Він тільки зітхнув. Слово Катрусі в їхній родині закон. А йому що? Ситий, одягнений і добре.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.