Валя виходила заміж з розрахунку. Хотілося їй багатого життя, на хліб не масло олію, а й ікру мазати.
Коротше жити і ні в чому собі не відмовляти.
А за кого заміж? У їхньому маленькому селі лише один багатий бізнесмен є. І то жінка…
Інші далеко не рівня. Звичайні мужики, які працювали у лісництві, або тримали хазяйство її не влаштовували.
Не любила вона цього з дитинства. Батько її якраз працював у лісі. Батьки щоліта брали на відгодівлю поросят, а окрім цього тримали курей.
З дитинства Валя поводилася дуже хитро. Вона вдавала, що їй стає недобре, коли вона поралась по хазяйству.
В результаті її не просили навіть збирати яйця. З городом допомагати вона теж не любила.
Хоча м’ясце і свіжі овочі вона дуже любила, та й молоко із яйцями теж.
– Я не зобов’язана все це своєю працею здобувати. Для цього є особливі люди, – казала вона, ставши старшою.
– І в кого ти у нас така? – часто говорив батько.
Але Валя пішла заміж, як і мріяла у багату сім’ю.
У тієї єдиної бізнесменші був єдиний син. Вона не одразу про нього згадала, бо вчився він у місті і був старший за Валю на два роки.
Він жив з батьком у місті. Мати в селі займалася бізнесом, а батько – дитиною.
Вони й розлучилися через бізнес. Батько був міський, а мати від переїзду відмовилася.
З’являвся Борис лише влітку і на канікулах.
…Ну й побачила його Валя, впізнала, обкрутила.
Мати Бориса, Ганна Матвіївна, мала великий будинок. Жила вона там одна. Та й бізнес у неї був процвітаючий, три магазини і кафе в центрі села. Для кого? Звичайно, все єдиному синочку.
Валя швидко завагітніла. Борис спочатку відмовлявся одружуватися, але його мати наполягла на весіллі.
– Дівчина ж он з простої сім’ї! – сказала Ганна Матвіївна. – Я й сама така була. Не ганьби її і мене.
Весілля відгуляли, мати оплатила весільну подорож.
Відпочивати добре, але настали будні. Мати запропонувала їм пожити в неї.
У батька у місті вони теж були. Оплачувати орендоване житло їм ніхто не збирався. Квартиру купувати теж. Тому залишились вони у селі.
Борис допомагав матері. Їздив по товар.
Після народження сина Валі стало важко. Працювати вона не звикла, а дитина вимагала уваги й часу. Зате вона з полегшенням зітхнула, коли син пішов у садок.
– Тепер можна й полежати собі пів дня, – зраділа Валя.
Тільки от чоловік і свекруха вирішили, що їй треба професію здобути. А навіщо? У них все є. Відмовилася Валя.
А вони відразу їй роботу запропонували. Свекруха навіть готова була їм найменшу крамничку віддати, навчити всьому.
Заробляйте, мовляв, житло купуйте, чи будуйте. Валя дивувалася, навіщо їй працювати. Досить і того, що Борис працює на матір.
Від свого житла Валя не відмовилася б, зі свекрухою жити вже набридло.
Але працювати і заробляти! Вона що даремно заміж виходила? Даремно дитину народила? Та й полюбила вона не Бориса, а багатство.
– У твоєї матері стільки грошей! – сварилась Валя з Борисом. – Вона, що нам житло не може купити? У нас дитина.
– Вона все своєю працею заробила! – обурився Борис. – Це її все. А ми маємо самі про себе подбати.
– Так тобі ж і дістанеться все, коли її не стане! Ти ж єдиний син. А нам треба все саме зараз, а не потім.
– Ми самі маємо працювати! – впевнено казав чоловік.
– Ага, від тебе дочекаєшся чогось! – сказала Валя.
Раптом скрипнули вхідні двері. Валя обернулася і застигла від несподіванки.
На порозі стояла свекруха. І вона почула цю їхню розмову…
Вона нічого не сказала.
За сина Ганна Матвіївна пораділа, і хату вирішила таки їм купити.
Їй уже й самій набридла присутність Валі в будинку. Живе на всьому готовому і навіть вдома нічого не робить!
Купила вона їм хату. У виборі радилася лише із сином. Та Валя не дуже зраділа. Хата невелика, потрібний ремонт. А кращих у їхньому селі і нема. Борис зробив ремонт і вони переїхали.
– А у квартиру у місті, що пожаліла купити? – висловила свої претензії чоловікові Валя.
– Тобі не подобається?
– Ні!
Валя продовжувала нічого не робити.
– Вчитися не хочу, працювати не буду! – казала вона.
Борис приходив додому до порожніх каструль. Часто він їв у матері. Сина з дитячого садка теж він забирав. Вони багато часу проводили у бабусі.
Мати Валентини доньку соромила, але нічого вдіяти не могла.
І Борисові таки це все набридло. Він подав на розлучення.
Валя залишилася жити із сином. Але син більше часу проводив з батьком та бабусею. Валі довелося піти на курси і працювати. Багатих бізнесменів поряд більше не було…
Знайшовся звичайний хлопець, покликав її заміж і одразу попросив прописати його у будинку.
А будинок не Валі. Свекруха його купила для сина, а потім подарувала йому. Власник Борис. Прописаний тільки він і син. Валя була прописана у батьків.
І наречений втік. А потім і син пішов до батька з бабусею.
Валю попросили звільнити житло. До батьків вона не повернулася. Виїхала в місто, як і мріяла і тепер живе сама в орендованій кімнатці в гуртожитку…
Сходила, називається, заміж за багатого…