У Наді сьогодні був найщасливіший день. Жінка видавала заміж свою єдину дочку Марію. Надя сиділа поруч з мамою Руслана. В один момент, вона побачила, як встав гість і попрямував до музикантів. – Хто цей чоловік? Запитала Надія у свахи. – Я не знаю. Відповіла сваха. Чоловік взяв в руки мікрофон і заспівав оксамитовим голосом. Тіло Наді овіяло дрібне тремтіння, а з очей полилися сльози.

У Наді сьогодні був найщасливіший день. Навіть багато років тому вона не була така щаслива на власному весіллі як сьогодні. Жінка видавала заміж свою єдину дочку Марію.

Марія і Руслан разом зі шкільної парти, закінчили вищий навчальний заклад, пішли працювати, організували шикарне весілля і ось найщасливіший день. Їхні почуття не згасли, якими закоханими очима вони дивляться один на одного. На жаль, її тато Марії не дожив до цієї знаменної дати і не зміг привітати молодих.

Весілля гуляли в ресторані, гостей було дуже багато. Надя сиділа поруч з мамою Руслана. Дві свахи разом не могли намилуватися своми дітьми. Жінки були знайомі раніше, разом ходили на батьківські збори до школи. А тепер випала нагода поговорити по душам. Трошки вunuвши, жінки говорили про свої долі.

І ось в один момент, побачивши боковим зором, як з-за столу встав гість і попрямував до музикантів, хода чоловіка була дуже знайома. Він йшов не поспішаючи, погойдуючись трохи, але впевнено.

-Хто цей чоловік? Запитала Надія у свахи.

-Я не знаю. Відповіла сваха.

-Я думала, що це гість з вашого боку.

-Я бачу його вперше.

Чоловік довго розмовляв з музикантами і нарешті, вони зрозуміли один одного. Заграла музика. Чоловік взяв в руки мікрофон і заспівав оксамитовим голосом. Надя поставила келих на край столу ще б чуть чуть і вона його впустила. Її тіло овіяло дрібне тремтіння, а з очей полилися сльози.

Цього чоловіка вона бачить в перший раз, але голос ні коли і ні з ким не переплутає. Молодість Надії проходила в дев’яності. Закінчила інститут, прийшла молодим фахівцем на завод, там вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Олексієм. Відразу одружилися і народили дітей.

Першим на світ з’явився син, назвали Михайлом. Чоловік дуже радів синові. Через два роки народилася дочка, Марійка. Потім розвалився Радянський Союз, вони втратили всі накопичення, з декрету виходити було ні куди, та й чоловік залишився без роботи. Олексій став nuтu, шукав якісь підробітки, але більша частина грошей йшла на гулянки Олексія.

У батьків Наді був приватний будинок, город і не велике господарство. Вони допомагали своїм дітям. Надія вирішила зайнятися бізнесом. Їздити в Москву, закуповувати товар і продавала у себе в місті на ринку. Так раніше всі робили. Вона назбирала не великий капітал, продала ювелірні прикраси, які їй дарувала бабуся. Дітей залишила на свою маму і поїхала в Москву.

У поїзді їхала разом з приємною жінкою років сорока. Жінки розговорилися по душах. Надя давно мріяла виговоритися кому небудь. Засиділися довго, всі інші пасажири вже спали. Надія заснула дуже міцно, її провідниця не могла ніяк розбудити.

В одну мить жінка підскочила і сунула руки під подушку, сумочки з грошима не було. Подивившись на сусідню полку попутниці теж не було, постіль була згорнута. Ось така виявилася незнайомка.

Надя голосно заплакала, а провідниця сказала їй:

– “Стежити треба за своїми речами”.

Сусіди по вагону поділилися продуктами і дали трохи грошей. Але цього все одно не вистачало на дорогу додому. Надя залишилася на вокзалі. Вона ніяк не могла зважитися попросити у інших людей гроші, щоб вистачило на квиток додому.

Надія почула розмову двох жінок. Одна розповідала, як працювала в Москві в багатому домі і господиня дуже хороша була, і платили дуже добре. Вона б не пішла від неї, та мама впала і зламала шийку стегна. За нею потрібен був догляд.

-Скільки платили там? Запитала одна в іншої.

Почувши суму Надя була в шоці, це дуже великі гроші були.

Жінка дала співрозмовниці телефон і адресу, а також сказала передати що вона від Тамари Федорівни.

-По моїй рекомендації тебе без проблем візьмуть.

Надя бачила як дівчина записала адресу на папірці і поклала в сумку. Оголосили посадку на черговий потяг, жінки приготувалися. Та, що молодша дістала з сумки якийсь згорток і каже:

-Тітко Надю у мене для вас є подарунок.

Разом з тієї коробочкою і випала на підлогу записка. Надя підійшла ближче і запитала, на який потяг оголосили посадку. Поки ті відповідали Надія акуратно наступила на записку. Жінки так і пішли, не помітивши зникнення. Надя підібрала папірець і вирушила за вказаною адресою. Вже через пару годин жінка стояла біля великого, красивого будинку. Що робити вона не знала, якщо раптом господарі її спитають про Тамару Федорівну.

Господиню звали Віра Данилівна. Вона дійсно виявилася дуже хорошою жінкою, вона не розпитувала, звідки вона знала Тамару. Надії пощастило, і її взяли на роботу. Прибирала в будинку, готувала їсти для решти персоналу, там вона майже не втомлювалася. Самі господарі часто їли в ресторан. Володимир Маркович займався, якимось бізнесом, а Віра Данилівна тримала в Москві кілька парфумерних магазинів.

Господарів вдома майже не бувало, приходили тільки ввечері. Іноді у вихідні влаштовували вдома прийоми, і тоді всю основну турботу на себе брала господиня, а Надя їй допомагала. Вони разом їздили на ринок за продуктами, в потім готували. Віра Данилівна навчила Надію кільком своїм фірмовим рецептом. Гості завжди збиралися вищого рівня і ніхто, ні разу не назвав її прислугою. Надя підносила і забирала приготовлену їжу, мила гори красивого посуду. Надя завжди мріяла побачити зсередини, як живуть багаті і забезпечені люди. Гості її називали ласкаво Надійка.

Декілька разів на рік Віра перебирала шафи і одяг який не носила віддавала дівчатам які у неї працювали. До дому в Україну Надя приїздила тільки два рази на рік. Вона дуже сумувала за дітьми. З боргами розрахувалася. Чоловік не дуже ображався через те, що кинула вона його. Іноді питав, чи не знайшла вона собі там кого-небудь, тому, що дуже рідко приїжджала.

– Та, ти що Олексій, як ти міг про мене таке подумати.

Під час чергової поїздки на поїзді до Москви вона всю ніч проплакала, думаючи про те, що чоловік їй не довіряє, але через два тижні чоловік виявився правий.

-Як добре, Надійко, що ти повернулася – сказала Віра. Завтра у нас буде прийом. Повернувся молодший брат мого чоловіка. Ми більше року його не бачили, він геолог любить роз’їжджати по країні.

Рано вранці жінки поїхали на ринок за продуктами, а зустрів їх в дверях красивий чоловік років тридцяти п’яти. Він був високого зросту, міцний, смаглявий, трохи з сивиною на скронях.

Чоловік, привітався, Надя відразу здогадалася, що це брат господаря. У нього був приємний голос, з таким голосом потрібно було працювати на радіо або телебаченні. Хлопця звали Олегом. Віра їх познайомила. Надя потонула в очах Олега, вона подумала, про таких кажуть, за ним як за кам’яною стіною, а Олексій був не таким.

Олег взяв у Наді сумки і доторкнувся до її долоні, сказавши, що йому теж дуже приємно з нею познайомитися. Вона провела на кухні половину дня, готуючи святкові страви. Сьогодні Надія була балакуча. З голови не виходив приємний голос Олега і його гаряча рука. Він кілька разів заходив на кухню і пропонував свою допомогу, окинувши поглядом Надію.

-О Боже! Яке кохання! – не могла зрозуміти Надя. У мене двоє дітей і чоловік.

При думці про Олега серце вискакувало з грудей. Коли зібралися всі гості, Олег брав гітару і співав романси. Як би добре було опинитися на березі озера. Намет, багаття, гітара і його божественний голос. Олегу Надія симпатизувала, та й він приділяв їй знаки уваги. На вихідних Олег запропонував прогулятися по Москві. Вихідні пройшли відмінно. Такою щасливою Надя відчувала себе тільки в дитинстві.

Вони були як два підлітки. Гуляли по московським двориками, каталися на атракціонах, пили каву в кафе, сиділи біля річки і базікали. Додому повернулися ближче до півночі. Біля самих воріт Олег поцілував Надійку. Так у них почався роман, їм було дуже важко приховувати почуття.

Володимир Маркович не надто радів цим відносинам. Він хотів, щоб Олег був його партнером по бізнесу, а ще підібрав пристойну кандидатуру в дружини. Але тільки Олег не цікавився бізнесом взагалі.

Однокурсник запропонував роботу в інституті на кафедрі. Олег був фахівцем з інженерної технології. Щоразу як Надія їздила у відпустку додому, він дуже засмучувався. Останній раз коли Олег проводжав Надію на поїзд подарував їй золотий браслет і підвіску у вигляді двох пташок. Він просив Надю розповісти все чоловікові, забрати дітей і переїхати до нього в Москву.

Надя все прокручувала в голові. Приїхавши додому, Надя так і не зважилася все розповісти чоловікові, до того ж Олексій взявся за розум. Він кинув nuтu. З другом вони зайнялися будівництвом. Справи йшли в гору. Відправившись черговий раз в Москву чоловік попросив Надію звільнитися і повертатися додому, займатися дітьми. Всю ніч Надя не стулила очей. Що робити? Як бути? Життя розставила всі крапки над І … і досить жорстко.

Поки Надя була у відпустці, Олег заruнyв сказала Віра. Конкуренти чоловіка влаштували зamax, але через велику випадковість в машині виявився Олег. У господаря стрес, він зараз за кордоном поки все не уляжеться. Надя зайшла в кімнату, дістала з коробочки браслет з голубками і одягла на ліву руку. Дві маленьких пташки розташувалися на зап’ясті. Це все, що залишилося на згадку про Олега. Неначе це сон і потрібно прокинутися, і опинитися в реальності. Віра Данилівна зібралася до чоловіка за кордон, виплатила все, що належить Наді і попросила адресу. Раптом вони повернутися, і їй знову потрібна буде допомога в будинку.

Надя залишила адресу і подякувала Вірі за допомогу надану їй в найважчий період її життя. Надія сказала, що навряд, чи вона повернеться в Москву працювати, потрібно бути вдома з чоловіком і дітьми.

Надя приїхала додому і все пішло своєю чергою. Діти пішли в школу. Надійка накопичивши трохи грошей спробували з чоловіком відкрити свій маленький бізнес. Олексій закуповував на базах будівельний матеріал, а продавав у своєму містечку.

Спочатку орендували на ринку місце, а потім відкрили свій магазин з будівельними матеріалами. Справи йшли успішно. Щороку разом з дітьми їздили на море. Грошей вистачало. Коли їх батька не стало, побудували заміський будинок. Квартира залишилася стояти, комусь з дітей дістанеться. Викреслити Олега зі свого серця Надія так і не змогла.

З чоловіком вона жила за звичкою, тільки в глибині душі вважала себе винною перед ним. Про її роман в Москві чоловік ні чого не знав. Тільки одного разу Олексій запитав, що за браслетик у неї на лівій руці, який вона ні коли не знімає. На що Надія відповіла, що це господиня при звільненні подарувала. Пізніше у чоловіка виявили oнkoлoгію, Надя постійно перебувала поруч з ним до самого кінця. Магазином став займатися син Михайло.

Голос співаючого чоловіки переніс Надю в минуле, вона не могла помилитися це був Олег. Хода виявилася знайомою, але обличчя було інше. Надія вибігла на вулицю, їй не вистачало повітря в приміщенні. Вона сіла на лавочку, хтось підійшов ззаду і обняв її. Надя боялася поворухнеться, міцна долоня взяла її руку з голубками.

-Пам’ятаєш як я подарував тобі цей браслет?

Надя обернулася і зрозуміла, що це Олег, адже це його очі.

-Не хвилюйся, сказав чоловік. Підемо в зал у нас ще багато часу попереду.

Виявилося, що тоді Олег не зaruнyв. Він сильно oбroрів, а Наді сказали, що він nomeр, так як господар був проти їх зв’язку. У європейських клініках йому зробили багато oпepaцій, в тому числі пластичні, тому його обличчя було іншим, не таким яке пам’ятала Надя. Через кілька років, Віра дала йому адресу Надії. Олег розшукав кохану жінку, але у неї була щаслива сім’я, він не став заважати. Але тепер ніяких перешкод він не бачив. Олег зробив Наді пропозицію.

-Ти згодна стати моєю дружиною?

Надя про таке і не мріяла. Все таки життя схоже на казку.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.