Того дня Катя з тіткою Оленою зібралися по гриби. Тітка новини сільські розповідає, а Катя букет з квітів збирає. Раптом побачила горбок, на якому цвіла така яскрава жовта квітка. Катя туди, але тітка її зупинила. – Це не просто горбок, це особливе місце, – і зітхнула

Катя приїхала у відпустку в село і на наступний день, тітка Олена вмовила її сходити по гриби.

-Але, тьотю, я ж в них не розбираюся. Назбираю поганок, будете знати.

Тітка Олена засміялася.

-Я збирати буду, а ти зі мною за компанію. Лісовим духом подихаєш. Він такий корисний.

-Ну добре, вмовили.

Йдуть вони по лісі, перемовляються. Тітка новини сільські розповідає, а Катя букет з пізніх квітів збирає. І тут прямо біля дороги вона побачила горбок, на якому цвіла така яскрава жовта квітка.

Катя туди, але гучний окрик тітки Олени, змусив її стримати руку.

-Тьотю, ви чого? Дивіться, яка вона гарна.

Але тітка підійшла до горбика і перехрестилася.

-Це не просто горбок, це місце де не стало одного хорошого хлопця. Максимом його звали. А квіти, це справа рук Тані, його нареченої, – і зітхнула.

Катя пристала, розкажи. Тітка Олена неохоче відповіла.

-Але це давня історія. Бачиш, по цій дорозі, майже ніхто не їздить. Та й пам’ять мене вже підводить.

Але цікавість Каті, не давала їй спокою. І вона благала, розповісти тітку, все що вона пам’ятає.

-Діло було, не пам’ятаю вже скільки років тому. Я тоді ще сама дівчиськом була. Але пару Максима і Тані досі пам’ятаю. Обидва гарні, один від одного ні на крок. Але все чинно, без надмірностей. По селу ходили тільки за ручку. Це не зараз, зайдеш за магазин, а там молодь в обнімку сидить. А тоді звичаї суворі були. До весілля, ні-ні.

Просватав Максимко Таню і поїхав на заробітки, але так не закордон, а по Україні, до весілля грошей підзаробити. Возив цеглини, гравій. З одного району в інший. Приїжджав тільки в неділю. Нашвидку помитися, та з Танюшкою побачитися. Його мати навіть ревнувала. Все бурчала, що через ЦЮ, син вдома і не буває.

Таня вмовляла, що все, вистачить. Справлять весілля на ті гроші, які вже є. А Максимко уперся, мовляв, для тебе все найкраще.

І ось одного разу, коли він був у рейсі, з району приїхав, якийсь перевіряючий. Тетяна в сільраді друкаркою працювала. А він мабуть на неї око поклав. То шоколадку їй притягне, то букетик квітів. Три дні він в селі нашому ошивався.

А плітки то лавиною хлинули. Почалося. Що він з Танею і гуляв по ночах. Що він її цукерками та квітами завалив. Хоча Таня, відразу його зупинила і сказала, що у неї є наречений і скоро весілля. Але на людський роток, не накинеш платок.

А тут як сталося. Зустрілися в районі Максим з Андрійком. Теж шофером працював. Колись і він намагався до Тані клини підбивати. Але вона його відшила. Ось напевно він злість і образу затаїв.

Привітався з Максимом і єхидно йому каже:

-А у нас в селі нові події. Хочеш розповім?

Максим весело запитав:

-Що у бабки Варвари знову всіх курей сусіди поперетягали?

А Андрійко йому:

-Даремно смієшся. Танька там твоя каверзи закрутила з приїжджим. Ночами з ним гуляє.

Але Максим його вже не чув. Застрибнув у машину, вже завантажену цеглою і в село. Подумав, мабуть, Тані в очі подивитися і запитати особисто, правда це чи ні.

Гнав шалено, і ось на цьому самому місці і перекинувся… Може на горбок або пень колесом наїхав, хто ж його знає. Цегла всюди. Може якби допомога раніше прийшла і було б усе добре. Але тільки до вечора його знайшли.

Але найнеприємніше було на прощанні. Мати нікого не підпускала до нього. А як Таню побачила, зовсім ошаліла. До неї вчепилася:

-Це все ти. Це через тебе мого соколика не стало. Пішла геть! Не буде тобі щастя в цьому житті.

Всі її застерігали:

-Маруся не треба. Навіщо ти так, та ще в такому місці?

Але та нікого не слухала. Кричала: – Іди!

Таня втекла в сльозах. Уже до ночі сходила на кладовище і довго просила вибачення, за те що не вберегла. Але з села їй довелося виїхати. Мати Максима їй життя не давала. На роботу до неї прийде, сяде і прямо на неї дивиться і питає:

-Ну як тобі, гулящій, без Максимка мого живеться? Солодко?

Таня в сльози, яка там вже робота. А на вулиці зустріне, пальцем тицяє:

-Що, красуня, добре тобі?

У місто Таня подалася. Говорили потім, що заміж вийшла. Але мабуть не склалося у них, розійшлися. Дітей у неї немає. А зараз вона в церкві працює. Прибирає там, свічки продає і молиться. Приїжджає раз на рік обов’язково, на річницю. Садить квіти тут і на кладовищі.

Мати Максима ще жива, але живе в спецзакладі. “Того” вона трохи стала. Ось так, племіннице, і буває. Необережні і злі слова можуть повністю змінити життя людей, – і тітка Олена пішла далі.

Катя поклала на горбок свій букет і витерла сльози. Її дуже зворушила ця історія. І пішла наздоганяти тітку.

А на краю лісу озирнулася – жовта квітка, як маленьке сонечко, колихалася на вітрі.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.