-Тетянко! Ну ти й молодець! Гарного собі нареченого знайшла – розумний, красень цей Максим. Діти у вас будуть розумні й красиві! Не проґав тільки… – давала настанови Тетяні її мати.
Тетяна зібралася заміж у вісімнадцять років. Тільки-но пройшов шкільний випускний, як відмінниця Таня заявила про весілля.
Наречений був на пʼять років за неї старший, і вже працював. Мати замість того, щоб переконати дочку не поспішати, підтримала її з ідеєю вийти заміж.
Це можна було б зрозуміти, якби Таня була вагітна, але ні…
Таня таки вийшла заміж. Її батьки одразу купили молодим окрему квартиру. Тільки живіть і радійте життю, як то кажуть!
Тетяна вчитися не пішла, хоч батьки й наполягали. Вирішила бути просто домогосподаркою.
-Мої батьки нам квартиру купили. А це дуже багато. Тож ти працюй сам, – заявила вона своєму тепер вже чоловікові Максиму.
Але грошей не вистачало. Таня ж має підтримувати красу. На кожну зустріч із подругами – нова сукня, а до них відповідні туфлі й сумочку треба.
Вона ж повинна бути крутішою за всіх. Завжди перша була в класі, перша заміж вийшла з класу. Таня була впевнена, що вона має бути першою у всьому. Най-най і не інакше!
Вона стала дорікати чоловікові, що в того маленька зарплата. Влаштовувала сварки. Та й матері почала скаржитися на безгрошів’я.
-Таня, не гнівай Бога, він добре заробляє, – казала мати. – Ти поменше собі вбрань купуй! Вони в тебе вже не у шафу не влазять!
-Мамо, мені просто треба друга шафа. А він не хоче міняти меблі. Мамо, мамо, ви ж обіцяли допомагати. Матусю, будь ласка. Адже у вас є гроші. Завжди були.
Мама дала грошей. Так було завжди. Якщо Тані щось треба, вона випросить у батьків. Вона змалку така була.
Галя, молодша сестра Тетяни, за цим спостерігала і дивувалася, як можна бути такою. Для неї навчання було на першому місці, а ще мрія стати хорошою спеціалісткою.
Вона, на відміну від сестри, у батьків ніколи нічого не просила. Все необхідне в неї було, решта вона заробить сама, а не сидітиме на шиї у чоловіка. Батьки різниці між сестрами не робили. Якщо щось купували Тані, то й Галі також.
Ось і у Галі випускний, попереду інститут, студентське життя, і загалом усе життя попереду.
-Сестричко, ти б краще заміж вийшла. Вчена ти наша. Проґавиш свій час. Бери з мене приклад! – казала Таня сестрі.
-А ти б краще освіту здобула. Он вдома сидиш, нічого не робиш…
-Ти мене не вчи! У мене все є і буде!
Галя вступила в інститут. Батьки їй теж купили квартиру. Вона не стала сидіти на шиї у батьків, хоча й могла б. Вони допомагали.
Коли Галя після інституту почала працювати, Тетяна розлучилася.
-Він виявився таким скупим! І як я його стільки років терпіла?! – говорила вона всім.
Але справа була трохи не в тому. Так, він перестав давати їй гроші. Вмовляв здобути освіту, ну чи хоча б народити дитину.
Але Таня не хотіла вчитися, не хотіла дитину, бо вагітність псує фігуру. Йому набридло таке ставлення до нього і він подав на розлучення.
Таня залишилася біля розбитого корита. Є тільки квартира. Ані роботи, ані освіти, ані грошей.
А як жити? Вперше вона задумалася, що стала не першою у всьому, а найзвичайнісінькою. Навіть сестра має хорошу роботу і зібралася вже заміж…
-Мамо, тату, я вчитимуся! – заявила вона.
-Вчися. Але грошей більше не буде. Ти мала час, ми допомагали. Вчися заробляти сама. Ти стільки років втратила.
Вчитися грошей немає. Працювати – освіти немає.
Вирішила Таня, що їй знову треба вийти заміж. І знайшовся наречений підходящий. Багатий і не жадібний. Йому не були потрібні діти.
Все склалося добре. Таня переїхала до чоловіка у великий будинок. Квартиру почала здавати.
Василь часто влаштовував у хаті гулянки. Спочатку Тані це подобалося, а потім набридло. Але вона мовчала…
Цього разу вона була трохи розумнішою. Щедрий чоловік давав їй багато грошей, а вона, користуючись цим, відкладала.
Виявилося – не даремно.
Якось Таня була в гостях у батьків. Вона їхала на два дні, але вирішила повернутися раніше.
Вона відкрила двері квартири своїм ключем і зайшла в коридор. З кімнати чулися якісь голоси. Тетяна відкрила двері в спальню і аж присіла від побаченого.
Її чоловік, був з іншою. І, навіть не вибачаючись, він просто виставив її за поріг…
Залишивши його будинок, Тетяна вирішила піти хоча б в училище. Тільки ось на кого вчитися? Вона так і не вирішила, ким хоче стати. Може, знову вийти заміж?
-Таня! А я йду, дивлюсь – ти! Впізнала? Микола я.
Колишній однокласник Тані гукнув її на вулиці. Він був найменшим у класі. Та й зараз він на півголови нижчий за Таню. Щоправда вона на підборах.
Розговорилися. Микола щойно розлучився. Пішов від дружини. Нині квартиру ділять. Дітей немає.
-А ти чим займаєшся?
-Та я теж розлучилася. От думаю чим зайнятися. У мене навіть професії нема. Я ж одразу заміж вискочила.
-Ну, ти ж розумна. Відмінницею була. Давай до мене. Секретаркою моєю будеш?
Тані було, якось не по собі, такого вона не очікувала. Однокласник пропонує роботу. Але робити нічого. Погодилася.
Потекли трудові будні. Вона добре впоралася.
-Миколо, а ти чому ввечері завжди залишаєшся допізна, а вранці рано вже на роботі?
-Так я тут живу, он на дивані.
-Так тут же ж незручно…
-Немає в мене поки що житла. Квартиру дружині залишив, а гроші всі в ділі. Ось розділимо і куплю собі окрему.
-Ходімо до мене. Я маю дві кімнати. Та й поїси нормально. А то все всухом’ятку.
-Та незручно якось…
-Зручно. Ти ж мене взяв на роботу.
-Ну добре. Ходімо.
Через рік у них було весілля. А ще через рік народилися дві прекрасні доньки.
А як же фігура? Та хороша фігура! Нормальна!
-Кохана моя, ми стільки часу з тобою втратили, – казав Тані Микола.
-Тоді було ще не на часі… Я була зовсім іншою. Навіть згадувати не хочу. У нас тоді нічого не вийшло б. А зараз все – моя корона спала…