У Сергія з Тетяною було весілля. Ось і відгриміли ці неспокійні, веселі, і водночас стомлюючі дні гулянь.
Молодята нарешті вперше за останній час виспалися.
Сергій, прокинувся, глянув на свою молоду дружину, яка ще спала, солодко потягнувся, розплющив очі, і одразу глянув на стіл.
На столі все ще стояли у величезній кількості квіти, ігристе, відкрита коробка цукерок і ваза з апельсинами.
Але окремо виділялася на столі старезна, брудна й закопчена від часу скороварка.
Сергій, побачивши її, раптом засміявся.
-Чому ти смієшся, любий? – запитала, спросоння, Таня, теж розплющила очі і поцілувала молодого чоловіка в щоку. – Щось згадав? Гарне весілля у нас було, так?
-Ага, – він теж поцілував її. – Згадав твою бабусю. Цікавий вона нам з тобою подарунок замість грошей подарувала! Треба ж, додуматись до такого – скороварка для молодят!
-Ну й добре, – знизала плечима Таня. – Вона ж у мене старенька, її можна зрозуміти. Вона має зовсім інші погляди на сімейне життя. Зате вона виголосила гарну промову. Правда ж?
-Ну, так, – хмикнув Сергій. – Як вона там сказала – “У цій скороварці ви зможете запросто приготувати собі нову квартиру».
Жаль, що скороварка ця, і справді, не чарівна. Доведеться нам пожити поки що на цій орендованій квартирі…
-Нічого, коханий, коли-небудь, ми з тобою купимо свою… – Таня мрійливо зітхнула. – Правда ж?
-Звісно, кохана! – впевнено відповів Сергій. – Що ми з цією скороваркою робити будемо? Ти будеш у ній щось готувати?
-Наврядчи, – зізналася Таня. – У нас мультиварка ж он є. Новенька ще…
-Тоді може комусь віддати цей раритет? – посміхнувся Сергій.
-Та вона стара. Кому така здалася? Хай поки що стоїть…
-Де? На столі? – здивувався Сергій.
-На кухні в шафку поставимо, – вирішила Тетяна.
-Куди? – Сергій посміхнувся. – Ти ж бачила, на кухні всього одна шафка, і та заповнена всякою всячиною.
-Слухай, а давай ми з тобою нову шафку купимо! – радісно вигукнула Таня. – Це буде наша перша спільна покупка!
-Заради однієї старої скороварки шафку купувати? – невдоволено сказав Сергій.
-Чому ж заради скороварки? Ми ж все одно купуватимемо речі. Ми із тобою тепер сімейні, – мрійливо сказала Тетяна.
-Так, ти права… – задумливо промовив Сергій. – Треба у хазяїв наших запитати, чи можна сюди свої меблі ставити? Гаразд, настав час вставати і снідати. Слухай, – Сергій раптом знову засміявся. – А давай у цій скороварці сніданок приготуємо. Заради жарту.
-Ти чого? – Таня теж засміялася. – У скороварці готують тільки те, що довго вариться. Наприклад, холодець…
-Та я знаю. Просто я подумав, а раптом вона, справді, чарівна? – сміявся Сергій. – Зготуємо сніданок, і у нас одразу нова квартира зʼявиться.
-Як маленький, чесне слово! – засміялася Таня. – І взагалі, що можна приготувати на сніданок у скороварці?
-Та хоча б яйця. Зварити, як у звичайній каструльці. Ти любиш яйця в круту?
-Люблю, – сказала Таня. – Яйця з майонезом і гірчицею. У нас є гірчиця?
-Звідки ж я знаю, що на цій кухні є? – знизав плечима Сергій.
-Ну, гаразд, – зітхнула Таня. – Тоді просто яйця з булочкою і з маслом. Це точно є.
-Тоді я встаю і йду готувати сніданок, – Сергій виліз з-під ковдри. – Але ж обід готуєш ти, правда? – раптом запитав він.
-Звісно, коханий! Із задоволенням приготую! – посміхнулась Тетяна.
Сергій швидко встав з ліжка, взяв зі столу скороварку і пішов з нею на кухню.
-Вмийся спочатку! – гукнула йому вслід Таня.
-Поставлю яйця варитися, і вмиюся, – почулося з кухні. – А ти не знаєш, як цей раритет відкривається?
-Розбирайся сам, ти ж чоловік!
-Все, розібрався. Ой… – голос Сергія раптом одразу змінився. – Таня, йди сюди, швидко! – гукнув він. – Тут всередині… Таке…
-Що?! – здивувалася Таня. – Що там таке може бути?
-Таня… Тут… Тут… Схоже, квартира…
-Що? – Таня випурхнула з ліжка, помчала до чоловіка, і застигла від здивування.
Всередині в скороварці лежала купа, перетягнутих канцелярськими гумками, пачок купюр…