Сашко прийшов з роботи пізно. – Ти де ходиш? – визирнула з кухні дружина. – Давай іди вечеряти! Сашко перевдягнувся в домашнє і сів за стіл. – А що це таке? – Сашко здивовано показав рукою на тарілку. – Як це що? – запитала Валя. – Картопля тушкована. Ось і салат з огірочків. – А котлетки де? Чи мʼясце якесь? – запитав чоловік. – Як це де? – сплеснула руками Валя. – Так у гаражі ж стоїть! – Як це в гаражі? – Сашко не розумів, що відбувається

Сашко прийшов з роботи пізно.

-Ти де так довго ходиш? – визирнула з кухні його дружина. – Давай сідай вечеряти! Остигне ж усе!

Сашко швидко перевдягнувся в домашнє і сів за стіл.

-Я щось не зрозумів, – раптом сказав він. – А що це таке?

Сашко здивовано показав рукою на тарілку.

-Як це що? – здивувалась Валя. – Картопля тушкована. Ось і салат з огірочків.

-А котлетки де? Чи мʼясце якесь? – запитав чоловік.

-Як це де, – сплеснула руками Валя. – Так у гаражі ж усе стоїть!

-Як це в гаражі? А що воно там робить? – Сашко не розумів, що відбувається.

-Так машина ж у гаражі. Ти ж сам хотів машину. Гарну, модну, дорогу… Кращу, аніж у Василя! А я тобі казала, що грошей не вистачить! А ти ж вперся, брата захотів перевершити. Перевершив?!

Сашко задумався.

-Так зроби щось! – нарешті сказав він.

-А я й зробила, – відповіла Валя. – Картопля тушкована, салат, все зі свого городу, домашнє.

А завтра на обід овочевий суп без м’ясця. Бо нема м’ясця! І грошей нема! Кабачок скоро підросте – рагу буде овочеве…

-Не можу я так…

-Кумедний ти, – посміхнулася Валя.

-То придумай, як чоловіка нагодувати!

-Я то придумаю, а ти придумай, як більше грошей заробляти. Я більше свою зарплату на машину не дам. Ти казав, що вистачить грошей. Вистачило?

-Ну добре, – пробурмотів Сашко. Я щось придумаю…

Сашко і Валентина одружилися рік тому.

-Гарна наречена, роботяща, будинок свій, город, і родичів майже немає. Пощастило тобі, – говорила мати Сашка.

Сашко і сам давно до Валі придивлявся. Гарна вона, та й будинок у неї свій, майже поряд із батьківським домом. Від дідуся їй дістався…

Бабуся з дідусем її і виховали. Батьків не стало рано… Бабусі з дідусем теж уже немає…

Зустрічалися вони з Сашком рік. Потім одружилися.

Сашко одразу до дружини й перебрався. Давно мріяв від батьків жити окремо…

Все було добре. От тільки старший брат Сашка машину дорогу і модну купив. Ходив по селу, всім хвалився.

І Сашкові весь час, жартома, говорив:

-Перевершив я тебе, малий! Тобі ніколи таку не купити.

Сашко аж місця собі не знаходив. Що ж це він гірший за Василя, чи що? І почалося…

Валентині весь час тільки про машину й казав. А вона не підтримала.

-Не потягнемо, – рішуче сказала Валя.

От і не потягли. На машину гроші є, а на смачно поїсти вже нема…

Пішов Сашко до батьків грошей позичити, а вони не дали.

Виявляється, на Василеву машину усю пенсію батькову віддають. А той сказав, що все виплатив…

Задумався Сашко. Це ж треба було таку нісенітницю зробити… Адже ж права була Валентина, а він взяв і не послухав…

Але тепер пізно. Треба щось робити. Перевершив брата…

Доведеться на овочах домашніх сидіти. І роботу треба поміняти, його давно кликали водієм в агрофірму.

Там зараз і зарплати хороші, щоправда, роботи багато.

Важко… Але треба. Не все ж таки працювати за копійки…

Вирішив він одразу й сходити, запитати за роботу.

І взяли! Добре, що літа навіть не довелося чекати, поки зі старої звільнять…

-Картопля! Ох, як я люблю картоплю! – весело сказав Сашко сідаючи за стіл.

-Ти якийсь дивний, – здивувалася Валентина. І м’ясця не хочеш вже?

-А я потерплю! Але тепер у мене нова робота і за машину ми самі виплатимо, а не так, як Василь! – радісно сказав Сашко.

-Та я знаю про твою роботу вже… – сказала Валя. – Вітаю!

-Звідки? – здивувався Сашко.

-Все село вже гомонить, – посміхнулась дружина.

Все в них налагодилось. Позичати ні в кого не довелося.

Валентина з Олександром усе вчасно поплатили, залишилося ще півтора роки…

У цей час не стало батька Сашка. Мати залишилася сама і Василеві допомагати більше не змогла.

Василь взяв десь ще, щоб закрити першу позику. Потім ще, щоб погасити другу…

Грошей нікуди не вистачало. Дружина у нього в декреті, а сам він багато працювати не хотів.

Усе якісь дрібні підробітки… Сашка його до себе в агрофірму кликав, але той не захотів…

Сашко пішов до матері, провідати та й по господарству допомогти.

А там Василь! З матір’ю сваряться. Точніше свариться тільки він.

Сашка вони не одразу помітили…

-Та я не вірю, що в тебе немає. Але, мені дуже потрібно. Усі Сашкові мабуть віддаєш. Он як вони живуть! Усе в них є! А мені тепер єдину машину продавати доведеться!

-Я ж тебе не просила її купувати, сам вирішив, – тихо говорила мати. – Звідки в мене щось взялося…

-Та чи багато тобі треба? Картопля і капусти…

-Небагато, але все моє. І Сашкові я не допомагаю. Самі вони все. Рада б допомогти, але нема чим…

-Неправду ти кажеш. Нехай тобі тоді Сашко й допомагає і з городом, і з дровами.

-Я й так допомагаю, – не витримав уже Сашко. – А ти йди працювати, я ж пропонував, у нас постійно потрібні водії і трактористи.

-Малий ще мене вчити буде, – сказав Василь і швидко вийшов з хати.

Мати засмутилася. А що тут зробиш? Діти дорослі. Самі мають відповідати за свої вчинки.

-Мамо, не хвилюйся. Скоро прийде вибачатися…

-Ага, знову проситиме. А де я візьму. От батько був, то нам вистачало. І йому допомагали. А він не розуміє. Тільки ось ти один…

-Ми з Валею поруч. Завжди допоможемо тобі. І добре, що мені не допомагали. Роботу я хорошу знайшов. Все гаразд тепер. Я зараз город пополиваю і підемо зі мною до нас на вечерю! Валя котлетки приготувала! Дуже смачні…

Василь приходив до матері рідко, коли гроші були потрібні.

Ну, дасть мати тисячу, а йому мало.

Машину довелося продати. Розплатився. Але працювати так і не хоче, все по випадкових підробітках.

А Сашко з Валентиною матері допомагають. На машині новій їздять. Уже виплатили все.

Перевершив Василь брата, називається…