Христина поспішала додому, трохи затримавшись на роботі. Остання клієнтка була настільки вибагливою, що вчасно закінчити її зачіску не вдалося. Свій перукарський салон Христина відкрила нещодавно, найняла дівчат, дуже розумних і старанних. Але колишніх своїх важливих клієнток за звичкою обслуговувала сама.
Дорого додому була майже вільна, але кожен світлофор, до якого вона під’їжджала, змінювався на червоне світло, як на замовлення. Христина мала час подумати над сьогоднішнім візитом Люди, колишньої однокласниці. Вона прийшла до неї та попросилася на роботу.
Вся заплакана, засмучена, та й виглядала так собі. У неї були великі неприємності. Спочатку вона розлучилася із чоловіком, на якого витратила майже п’ять років. Точніше, він з нею розлучився. А тепер її на роботі скоротили. Податися нікуди і нема до кого.
– Я можу прибирати у тебе в салоні, допомагати, на телефоні сидіти. Хоча б поки роботу не знайду, – просила Люда, і Христина запропонувала їй працювати у неї вдома: прибирання та готування. З рештою вона сама справляється.
Людмила взяла час на роздум до завтра, а Христина думала, як відреагує її чоловік. І він виявився не дуже задоволений сторонній людині в будинку.
Але сперечатися не став. Сам нещодавно сказав, що Христина “замоталася зовсім зі своїм салоном”. А як він хотів? Чи йому не знати, як дається свій власний бізнес!
Наступного дня питання вирішилося. Люда зателефонувала та погодилася. Христина запросила її у вихідний на чашку чаю, щоб з Ігорем познайомити, а з понеділка вона може розпочати.
Все зрештою склалося непогано. І зарплата Людмилу влаштувала, та й чоловік заперечень не висловив:
– Гаразд, раз сама не впораєшся, хай допомагає. Не хочу бачити тебе вічно втомленою.
Сам Ігор Петрович завжди виглядав чудово і стежив за собою: прасування сорочок, прасування костюмів, чистка черевиків – це був його обов’язок на його ж наполягання. Так завжди робив його батько, і він привчив до цього сина зі студентських років. Батька вже нема, а звичка залишилася.
Таким чином життя в сім’ї Христини та Ігоря протікало спокійно і тепер зовсім без напруження: стало більше вільного часу, який у вихідні не треба було витрачати на прибирання.
Ігор знову заговорив про дитину, І Христина задумалася. Пора б, звичайно. Але ще рік, поки її салон не набере обертів. А потім одразу ж! Їй і самій хотілося стати матусею, вона цього не приховувала.
Але тут раптом до них завітала свекруха! Вона, скучивши за єдиним сином, приїхала пожити в його сім’ї, змінити обстановку і відволіктися від сумних думок про самотню старості, що наближається. Ігор був радий, та й Христина не заперечувала. Чому б і ні, рідня таки.
Ольга Станіславівна із задоволенням оглянула квартиру, зазирнула у всі куточки та похвалила невістку за чистоту та затишок. А в понеділок увечері Христина застала її в поганому настрої.
– Що це за панські звички, Христино? – раптом сказала свекруха. – Хатня робітниця! Це обурливо. Не ображайся, але я її звільнила!
Христина невдоволено промовчала, а Ольга Станіславівна додала:
– Прання, прасування і приготування я візьму на себе. Тобі залишиться лише прибирання та закупівля продуктів. Хоча до магазину я й сама можу дійти. А тримати дівчину в будинку біля молодого чоловіка – це дуже необачно, люба моя.
Христина зателефонувала Люді, щоб перепросити і пояснити ситуацію, але та не відповіла на її дзвінок, як і на наступне СМС повідомлення.
За цим пішли й інші не дуже приємні речі: їжа, приготовлена свекрухою, була несмачною, тому що здебільшого готувалася на пару і майже без солі.
Цукор теж пішов з дому, хліб купувався тільки з висівками, а на сніданок день у день готувалася вівсянка. Доводилося щодня обідати у кафе, щоб поїсти смачненького, що потребувало додаткових витрат.
Ігоря, схоже, все влаштовувало. Він мирився з новими порядками коханої матусі, але й часто-густо вечеряв не вдома. Зате вечорами, коли вся сім’я була у зборі, Ольга Станіславівна після вечері, якщо така відбулася, ставила на стіл чай та фрукти та закликала всіх грати у карти!
А якщо від вечері Христина відмовлялася, свекруха ображалася, зачинялася у своїй кімнаті, і Ігореві доводилося її заспокоювати. Тоді телевізор краще не дивитись, тому що у мами голова, треба сидіти тихенько і не шуміти.
Але Ольга Станіславівна довго у своїй кімнаті не витримувала, виходила звідти з виглядом ображеної невинності та починала поширюватися з приводу відсутності дітей у сім’ї, нездорового способу життя та неповаги до старших. Адресалося це, звичайно ж, невістці, норовливій і вічно всім незадоволеною.
Христина більше не почувала себе господаркою у власному будинку. Продукти купувалися виключно за списком Ольги Станіславівни, а відмовлятися від її прісних сніданків та несмачних вечерь було собі дорожче.
Все, сказане Христиною щодо її зайнятості своїм новим бізнесом і того, що з дитиною вони вирішили почекати, сприймалося в багнети. І нарешті, вона не витримала, і поїхала до себе.
Ігор засмутився, сказав, що треба було з мамою пом’якше, вона літня людина і хотіла, як краще. Ну та гаразд, тепер зате вона менше буде засмучуватися і переживати. Христина промовчала, щоб не роздмухувати сварку.
Вона знову зателефонувала Люді. Та відповіла цього разу та пообіцяла прийти до салону. Розмовляла не дуже охоче, але повернутися зрештою погодилася. І це було фатальною помилкою Христини.
Цієї суботи вона сказала чоловікові, що її чекає дуже складна весільна зачіска, і щоб він обідав без неї. Але прийшовши в салон, дізналася, що клієнтка передумала і запросила майстра додому. Вона переконалася, що всі на місці, складних замовлень немає і пішла додому, де застала зненацька Ігора з Людою.
Жінка застигла від здивування! І якщо невірний чоловік спробував хоч якось виправдатися, то Люда зверхньо заявила, що зробила це на зло Христині: вона ж не річ якась, щоб її то викидали, то брали назад. Тепер вони квити!
З цими словами вона одяглася, безцеремонно попросила свою зарплату за тиждень і пішла. А Ігор, розгубився, бурмотів щось, типу він не знає, як так вийшло. А взагалі Христина сама винна: образила його до глибини душі, не вжившись з його улюбленою мамою.
Вихідні дні він провів у «маминій» кімнаті, майже не виходячи звідти. А з понеділка оформив відпустку та поїхав до неї. Свекруха зателефонувала Христині приблизно за тиждень і заявила:
– Як бачиш, я мала рацію. Я хотіла тобі допомогти, але ти мене не слухала. Ігореві я, звичайно, все висловила, але й ти подумай, кого краще вітати у своєму будинку: рідну людину або «близьку подругу». Буде тобі уроком.
Потім слухавку взяв Ігор і сказав, що вони з мамою повертаються додому, і що все буде добре, якщо вона не буде себе так поводити. На що Христина відповіла:
– Я подала на розлучення, Ігоре. Тому поки ми не розміняли квартиру, Ользі Станіславівні краще пожити у себе.
Ось так безславно закінчилася ця історія. А хто вже у всьому винен – судити не берусь. Усі хотіли, як краще, а вийшло гірше нікуди.