Рита, важко дихаючи, несла стопку коробок на восьмий поверх. Вона присіла навпочіпки, щоб дістати з кишені ключ, і почула над головою: – О! А я думаю, хто це тут шарудить вечорами! А це наші сусіди! Будемо знайомі, я Катя.. Перед Ритою стояла миловидна брюнетка років тридцяти. -Привіт, а я Рита. Тоді ще Рита не знала до чого приведе це знайомство…

Рита, важко дихаючи, несла стопку коробок на восьмий поверх. Як на зло, сьогодні в їхньому новому будинку, відключили електрику. І ліфт, природно, не працював. Перший, другий, третій … Перерва. Четвертий, п’ятий, шостий, сьомий … Фух. Нарешті то потрібні двері перед носом. Вона присіла навпочіпки, щоб дістати з кишені ключ, і почула над головою:

-О! А я думаю, хто це тут шарудить вечорами! А це наші сусіди! Будемо знайомі, я Катя.

Перед Ритою стояла миловидна брюнетка років тридцяти, в ну дуже коротких, шортах. Вона подала Риті долоньку для привітання і посміхнулася.

-Привіт, а я Рита. Так, відразу повністю переїхати не дозволяє час, тому робимо все перебіжками, Як час дозволяє. У нас з чоловіком зараз на роботі аврал, як на зло. Дуже рада знайомству, але я піду. А то ще вечерю готувати, чоловік голодний скоро приїде.

-А давайте до мене на вечерю? Я “карбонару” приготую, ще у мене є пляшечка чудового вuнa. Приходьте, я одна, дочка в мами на канікулах. – благально дивилася Катя на Риту.

-Із задоволенням прийдемо! З нас тоді торт! – Рита погодилася. А чому б і ні? Сусіди ж. А з сусідами треба дружити.

Увечері приїхав Діма, чоловік Рити, і вони, купивши в найближчій кондитерській торт, вирушили знайомитися з сусідкою.

Катя зустріла їх в тих же коротких шортах. На додаток, на ній була яскраво червона блузка з короткими рукавами і таким глибоким декольте, що Риті стало ніяково.

-Заходьте, заходьте! А ось і наш чоловік! Привіт, я Катя! – вона так довго трясла руку Діми, що йому довелося її потихеньку витягувати з її чіпких долоньок.

Вони сіли за стіл і Діма розлив дівчатам вuнo.

-А чоловік у тебе просто красень! Прямо не Дмитро, а Ален Делон якийсь! – голосно засміялася сусідка. – І не боїшся такого відпускати на роботу? Дивись ще вкpaдyть.

-Ну я не золото, щоб мене кpacти.- підморгнув Риті Діма.

-Який тортик хороший. Сама пекла напевно? – запитала Катя.

-Ні що ти. Я не вмію, та й ніколи мені …

-Ну, це ти дарма. Мужика треба смачно годувати. Нічого, я тебе навчу такі тістечка пекти, – пальчики оближеш …- знову голосно засміялася сусідка.

Вони посиділи години дві і стали прощатися. Вранці Дімі потрібно було на роботу. Катя відразу засумувала.

-А ти приходь до мене на каву, Катю. У нас відмінна, нова кавоварка. Вона таку каву варить! Мммм … Смакота! Приходь як-небудь, добре? запросила Рита сусідку в гості.

-Дивна вона якась, ця сусідка. – задумливо сказав Діма, коли вони повернулися додому. І сміється як … Навіть не знаю як хто, але дуже голосно.

Рита прокинулася від шуму дверного дзвінка. Він дзвонив і дзвонив без кінця. Вона зітхнула і сіла на ліжку. Діма поїхав рано, повернутися не повинен. Хто б це міг бути? Вона глянула на годинник – пів на восьму.

На порозі стояла Катя:

-О, Рита, а ти спиш чи що? А я на каву. Ось тістечка спекла. А ти все спиш. Так же можна проспати все на світі! – вона голосно засміялася і без запрошення пройшла на кухню.

Рита попленталася за нею, заправила кавоварку і остаточно прокинулася після кількох ковтків кави. Вони випили кави, поговорили ні про що, потім Рита провела сусідку і закрила двері.

У неділю вони з чоловіком остаточно перевезли всі речі і на честь цієї події вирішили затіяти бенкет. Діма купив вuнo, фрукти і цукерки. Вони накрили столик, розлили вuнo, чoкнyлuсь і … Пролунав дзвінок у двері.

На порозі стояла сусідка:

-Добрий вечір, сусіди. А я йшла, дивлюся світло у вас горить, ось вирішила зайти в гості. А ви тут що, вiнiшкo n*єтe, так?

-Проходь, Катю, приєднуйся. У нас сьогодні невеличке свято. Ми остаточно переїхали. Ось святкуємо трошки. – запропонував їй стілець Діма.

Сусідка засиділася допізна. Вона без кінця сміялася, щось розповідала. Рита вже клювала носом. Нарешті то, близько другої години ночі, Катя пішла додому. Рита з Дімою, втомлені, полягали спати.

Тиждень пройшов напружено. Діма був керуючим в будівельній компанії. Рита працювала журналістом в редакції. В кінці тижня стало відомо, що Рита отримала довгоочікуване підвищення. Цю подію вони вирішили відсвяткувати в улюбленому ресторані, в суботу ввечері.

Вранці в суботу Рита прокинулася від ароматного запаху кави, який йшов з кухні. Вона подумала, що як же це приємно прокидатися під цей запах. Сіла на ліжку, на годиннику пів на десяту. Вона прекрасно виспалася і була в гарному настрої. А ввечері в ресторан! Рита з насолодою потягнулася, зробила крок на кухню і оторопіла …

На кухні з чашкою кави сиділа Катя. Вона сиділа на високому барном стільці і хитала стрункою ніжкою. На ній був коротенький халатик червоного кольору, з незмінним глибоким декольте. Діма сидів на сусідньому стільці і розглядав малюнок на чашці. На кухні стояла гробова тиша.

-О, доброго ранку, мила! – Діма схопився, чмокнув Риту в щоку і, як їй здалося, зітхнув з полегшенням.

-Доброго. А ви тут дивлюся, вже по каві встигли без мене ..

– Привіт, Рита. Прекрасна кава, до речі. Ну добренько, я пішла. До вечора.

Діма пішов закривати за сусідкою двері, а Рита на мить втратила дар мови. Але тільки на мить:

-Я не зрозуміла! До якого ще вечора? В сенсі до вечора? Вона що, попре з нами в ресторан? Діма! Ти що, її запросив? І ми весь вечір будемо слухати її ipжaння? Це наш вечір, наш ресторан, а ти мій чоловік. І я не хочу йти в ресторан з сусідкою. – Рита надула губи.

-Рито. Мила, ну так вийшло. Я сказав, не подумавши, що ми сьогодні святкуємо. А вона, уявляєш, з нами напросилася. Ну не міг же я їй сказати, що ні. Ну що тут такого? Ти ж сама говорила, що з сусідами дружити треба. Ну нічого страшного, якщо вона з нами сходить.

Увечері вони зайшли за Катьою. Одягнена вона була в незмінне міні, вгорі те ж декольте. Для різноманітності на ній були височенні шпильки і вона відразу ж сперлася на Дімину руку, як на свою власну. Рита тільки хмикнула.

У ресторані вони сіли за столик, випили трохи вuнa перед вечерею і Рита пішла в дамську кімнату, освіжити руки. Повернувшись, вона просто застигла в обуренні. Катя танцювала з її чоловіком, поклавши руки йому на плечі … Вечір обіцяв бути не нудним.

Після ресторану вони взяли таксі і поїхали додому. Неабияк захмелілу сусідку довелося практично нести до дверей. Рита втомилася за цей вечір, як ніколи, і прийшовши додому, просто впала на ліжко без сил. Вранці вона вирішила серйозно поговорити з чоловіком.

Значить так, ці сусідські посиденьки ми закінчуємо. Мене все це не влаштовує. Ні наші кавові сніданки втрьох, ні вечірні посиденьки! Ясно? Мені набридла Катя. Набридло, що ти носишся з нею, як з писаною торбою. Ще один такий раз і ти будеш жити в квартирі навпроти! Ясно ?! – перейшла Рита на kрuк.

-В сенсі, в квартирі навпроти? Ти що, мене виганяєш? Та ти просто ревнуєш, так? Ти ревнуєш, так і скажи! Ритo! Ну це ж нерозумно, я люблю тільки тебе! І ти це знаєш, Рита! Рита!

Рита надулася і пішла на кухню. Вони не розмовляли два дні. На третій день Діма чекав її після роботи з величезним букетом троянд і новим колечком. Перемир’я відбулося.

У наступні вихідні вони вирішили нікуди не ходити взагалі, а провести час в ліжку. Подивитися кіно, замовити піцу. Загалом побездельничать. Вони так давно не були наодинці.

Вранці в суботу вони сиділи на кухні, пили каву і їли шоколад. Рита мружилася від задоволення, так їй було добре. Як ніколи. Діма був поруч, життя налагоджувалося. Дзвінок в двері перервав прекрасну ідилію.

Звичайно ж на порозі стояла вона – сусідка Катя …

Привіт! Ви вдома? Діма, я хотіла попросити тебе подивитися розетку. Не працює чомусь. Важко, коли чоловіка немає ..- зітхнула Катя.

-І тому ти вирішила прихопити мого, так? – Рита стояла на порозі, зухвало дивлячись на непрохану гостю.

-В сенсі прихопити? – Катя дивилася на неї з подивом.

-В прямому. Ти знаєш про що я говорю. Так ось, Катю. Діма не вміє ремонтувати розетки. У нас зламалася кавоварка. Я не вмію пекти тортики і не збираюся вчитися. І взагалі ми спимо. До побачення. – вона стала закривати перед носом сусідки двері.

Катя розгубилася лише на мить, але відразу взяла себе в руки:

-Боже. Навіщо мені потрібен твій чоловік? Думаєш мені нікому розетку полагодити? Я просто думала, що ми по-сусідськи дружити будемо, а ти … І взагалі, кава у вас ніяка. А ти така ж господиня, як твоя кава. А чоловік твій… – останні слова Катя викрикувала вже за дверима.

Рита з Дімою її не слухались, вони вже були за столом і їли піцу. Подивилися один на одного і раптом Рита пирснула. Слідом засміявся і Діма. Вони довго сміялися і не могли зупинитися.

А сусідка Катя перестала приходити. Ще вона перестала вітатися і взагалі при зустрічі навіть не дивилася в їхній бік, а відверталася. Через місяці два вони стали помічати її в компанії симпатичного чоловіка. Значить з розетками у Каті стало все налагоджуватися.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.