– Добрий вечір – Добрий … А ви до кого? – Мені потрібен В’ячеслав Іванович… – Це мій чоловік, а …
Тамара їхала в маршрутці. 40 років, кажуть, не відзначають, але Тамарі хотілося свята. Ще більше хотілося заміж.. Раптом до Тамари підсів молодий чоловік: – Здрастуйте, я вас давно хотів побачити. – Га-а-а! Що ви сказали? Хлопець подивився на Тамару, відвів очі і продовжив: – Мене звуть Артем. Розумієте, я хотів би оселитися з вами
Тамара їхала в маршрутці. Сорок років, кажуть, не відзначають, але Тамарі хотілося свята, хотілося великий компанії. Ще більше хотілося заміж. …
– Мамо, ти знайшла золото? – Іра заклопотано порпалася в шафах. З чого ж почати? Стінка була невелика, але всяких шкатулочок і коробочок – як в сувенірній крамниці. Любила Наталка всі ці штучки. – Ні, Іринко, яке золото… Я всю ніч не спала. Як я тепер? Як без неї?..
-Мамо, ти знайшла золото? – Іра заклопотано порпалася в шафах. З чого ж почати? Стінка була невелика, але всяких шкатулочок …
Люба зайшла в сільський магазин і стала в чергу. Перед нею було людини три. Погляд впав на молодого чоловіка, що набирає банки з тушонкою, макарони і хліб. Обличчя чоловіка виявилося дуже знайомим. Люба придивилася. Точно… Це ж він…
Люба зайшла в сільський магазин і стала в чергу. Перед нею було людини три. Вона стояла та дивилася на полиці …
– Мені 57 років, але я ще працюю. Все по хазяйству на мені. Чоловік на пенсії вже сидить – не працює. Я тоді заслабла була трохи і тут чоловік приїжджає від брата із села і заявляє: – Приїдеш, навіть поїсти нічого! Лежиш? Вже курку зготувати і макарони відварити, невеликий труд!..
-Дочка мене не зрозуміла, син теж досить різко висловився, але я все одно вирішила: розлучаюся, набридло все, хоч те що …
– Оленко, Оленко! Це я, Марія! Ну ти що, не впізнала чи що? – дуже знайомий голос пролунав в телефоні. Олена судорожно намагалася пригадати, що за Марія їй дзвонить в такій пізній порі, і нарешті зітхнула з полегшенням. Це була її двоюрідна сестра. Олена задумалася… Олену не полишало невиразне почуття, що тут щось не так. Як же вона мала рацію…
– Оленко, Оленко! Це я, Марія! Ну ти що, не впізнала чи що? – дуже знайомий голос пролунав в телефоні. …
– Доброго дня. Ганна обернулася – біля хвіртки стояла дівчинка, зовсім ще дитина. Привіт, – сухо привіталася. Ви… Ви Ганна Павлівна? – Я? Ну так… – Ви… Ти не впізнала мене? Це ж я, Оля… Ганна заcтиглa. Вона не могла повірити своїм очам
Ганна поралася у себе на ділянці, весна в цьому році рання, кінець березня ще тільки, а вже зійшов весь сніг. …
Мій тато жив не зі мною та мамою, а на 2 поверхи вище – з тіткою Дашею. Проте всі ми були в дуже хороших стосунках. Якось я вирішила поприбирати в батьковій квартирі. Витирала пил і дійшла до комоду в їхній спальні. Відкривши ящик, я побачила паспорт батька. Коли я його відкрила то не повірила своїм очам
У дитинстві я вважала, що у нас звичайнісінька сім’я – мама, тато і я. І мене не бентежив той факт, …
Того дня, коли Юля пішла до cтoмaтoлoгa її Петренко якраз був у відрядженні. До кабінету підійшла молода жінка з кoляcкою. – Зараз моя черга, можна Настусю з вами залишити? Одразу ж її покликала мeдcecтpa: – Петренко є? Заходьте. Жінка зайшла, залишивши кoляcку. Юля аж зacтuглa від нecпoдiвaнoї здoгaдки
Юля любить його. Любить все, що пов’язано з ним. Любить, як він ходить, як спить, як він прокидається вранці, і …
– Катю, а ім’я, як звуть цього незнайомця, від зустрічі з яким ти сама не своя? – Андрій, його звуть Андрій… – Ммм, ти ж сказала що він тільки підвіз тебе! Це ж 5 хвилин! Неможливо стільки дізнатися за 5 хвилин про абсолютно чужу людину! Катя подивилася на подругу: – Він мій чоловік… – Щоооо?..
Він випадково наскочив на неї – теж ішов швидко і стрімко, нікого не помічаючи і нічого не бачачи навкруги. Він …