– Отакої, – бурчала, насупивши брови, свекруха, Клара Степанівна. – Тільки у недбайливої ​​господині отак може бути. Ех, Ірка… Бруд який розвела! І за що моєму хлопчикові таке

-Оце так люди живуть, га! – захоплювалася сестра чоловіка Тетяна, гримаючи дверима. – Ох, як по багатому! Ванна величезна, хол, туалет! На кухні можна танці влаштовувати – така вже велика…

-Отакої, – бурчала, насупивши брови, свекруха, Клара Степанівна. – Тільки у недбайливої ​​господині все не про запас. Ех, Ірка… Бруд який розвела! І за що моєму хлопчикові таке?

Ірка – це дружина сина Клари Степанівни, Бориса. Вони недавно одружилися. Обом по тридцять два роки. Зустрілися, полюбили один одного. На той момент Ірина мешкала одна в однокімнатній квартирі, яку їй допомогли придбати батьки.

З татом і мамою вони жили до цього в трикімнатній квартирі у хорошому районі. Коли діти виросли (Ірина та старший брат), батьки піднакопичили грошей і затіяли “велике переселення”.

Свою велику квартиру вони продали, дітям купили по однокімнатній, а самі в село поїхали жити.

Батько Іри давно мріяв жити ближче до природи. Город, господарство – це була його мрія. Навіть в місті він постійно вирощував на підвіконні огірки, помідори.

Ні Ірина, ні брат довго не могли створити сім’ю. Якось не складалося, а потім Іра зустріла Бориса. Він приїхав в місто з села, на заробітки, орендував квартиру, старанно працював, збирав на своє житло.

Одружилися вони тихенько. Пишного весілля не влаштовували і родичів не запрошували. Іринині батько з матір’ю не могли надовго залишити господарство, тому в місто на весілля не поїхали – далеко, а про своїх рідних Борис якось ухильно сказав, що, мовляв, потім як-небудь в гості до них поїдемо і познайомимося. Не варто, мовляв, поспішати.

Родичі не схвалювали його переїзд до міста, хоч Борис і допомагав їм грошима, сумлінно кожен місяць переказував матері хорошу суму.

Батько з ними не жив. Тільки мати і сестра Тетяна. Вона на десять років старша за Бориса. Заміж не вийшла, і Борис вважав, що навряд чи й вийде. З її характером, нахабством, їй важко було знайти собі пару. Та й в кого їй бути іншою? Тетяна – точна копія матері.

І ось зараз разом зі своєю старшою дочкою Тетяною мати несподівано приїхала до них в гості.

Хоча, чому несподівано? Цілком собі очікувано. Напередодні зідзвонювалися. Було сказано, що вони приїдуть в неділю вранці.

Ірина все розпланувала: похід по магазинах, прибирання і приготування святкових страв. Адже родичів чоловіка вона бачила вперше. Хотіла навести вдома ідеальний порядок, справити враження хорошої господині.

Замість неділі родичі раптом приїхали в п’ятницю. Пізно ввечері…

Ірина вже встигла переодягнутися до сну, розстелити ліжко, як раптом дзвінок домофону. Чоловік підняв слухавку і повідомив, що приїхали гості…

Коли Борис відкрив двері, то побачив усміхнену матір і сестру. Окрім обшарпаної валізи, Тетяна тримала сумочку, з якої визирала мордочка крихітної собачки. Про те, що з ними будуть тварини, Ірина дізналася тільки зараз. Вона металася по квартирі, пробуючи навести хоча б мінімальний порядок. Прибирання планувалося на завтра. Приготування страв теж. В холодильнику “нудьгувала” пара каструль з їжею, пачка сосисок і десяток яєць.

Насамперед із сумочки вискочила собачка і понеслась по квартирі, верескливо гавкаючи.

Пройшовшись по коридору, заглянувши у ванну, туалет і комору, свекруха і зовиця чинно всілися на диван і почали розповідати про те, які труднощі вони подолали, щоб сюди приїхати. І як вони втомилися в поїздці і нарікали, які нехороші люди їм траплялися в дорозі, і що вони дуже хочуть їсти і втомилися…

-Непривітний прийом нам влаштували, правда, Таню? – сказала, нарешті, Клара Степанівна. – Гостей годиться нагодувати з дороги. А ми тут вже півгодини сидимо, ляси точимо. А спати де ми будемо? Чому ви не попередили, що квартира однокімнатна?

Про те, що вони приїхали на два дні раніше, і теж не попередили, родичі якось забули. Ірину так і тягнуло висловити цій нахабній парочці, що, мовляв, якщо їм не подобається, то вони можуть іти на всі чотири сторони, їх ніхто не тримає. І якщо вже вони вирішили приїхати раніше, то могли б попередньо зателефонувати, а не раптово приїжджати пізно ввечері і псувати настрій своїми нетактовними висловлюваннями, і взагалі…

Але чоловік благально подивився на Ірину і вона промовчала.

-Яєчня?! Хіба так зустрічають гостей? – Клара Степанівна скривилася, але мабуть їсти вона дуже хотіла, і досить бадьоро з’їла всю порцію. Тетяна не відставала:

-Господи! – заявила жінка, відсунувши порожню тарілку, – Я не наїлася. А ще що-небудь є?

Борис дав гостям чаю і нарізав бутерброди.

Потім, витерши масні губи, вони озирнулися на всі боки і взялися, абсолютно не соромлячись господарів, обговорювати інтер’єр.

-Кухня велика, мені подобається! Але шпалери без смаку підібрані. І поличку я б не стала тут чіпляти. Холодильник в кут потрібно поставити, а то незручно. А стіл овальний треба, як в нормальних будинках. Хоч він і великий, та місця ж он скільки, хоч танцюй, – заявила Тетяна.

-А головне, прибирати треба частіше, – повчально додала свекруха, – А то, що це? Бруд тут – струганком шкребти можна! І штори нові купіть, дорожчі. Ці викиньте. Ви ж нормально заробляєте!

Ірина знову набрала повітря, щоб висловити все цим, з дозволу сказати, гостям, але чоловік випередив її і заявив, що вже пізно і пора спати.

Всі заметушилися і стали думати, як влаштуватися на ніч. Іра, наївно розраховувала, що вони приїдуть тільки на день, ​​і ні про які ночівлі не думала. Але її чекало розчарування. Родичі вирішили влаштувати культурну програму і погуляти по місту кілька днів.

Борис приніс з комори надувний матрац. Побачивши його, свекруха ахнула і сіла на стільчик.

-Гостей?! У кухні на надувному матраці спати вкладати?! Так це ж… Та просто…

-Мамо! Він дуже зручний, – запевнив Борис і став рухати стіл, щоб звільнити місце.

Тим часом собачка зробила в коридорі калюжу. Свекруха взяла її до себе на руки і почала сюсюкати:

-Ах, ти, моя маленька! Злякалася, бідолаха. Все нове, незнайоме. Іди до матусі, йди…

Ірина вдихнула і пішла за ганчіркою. Калюжу витерли, ліжко постелили, сяк-так розмістилися і вляглися.

На ранок Іра прокинулася від того, що свекруха голосно відкрила двері їхньої з Борисом спальні і по-хазяйськи пройшла в кімнату. За нею стрімко забігла собачка і почала гризти Ірині нові рожеві капці, які стояли біля ліжка.

Клара Степанівна розсунула штори і заявила:

-День білий! Скільки можна спати? Гості голодні сидять, а господарі сплять.

-Господи! У холодильнику порожньо! – почувся з кухні голос Тетяни.

-Так. Ми не хотіли вас будити. Хотіли самі як-небудь вже. А у вас і їсти то нічого. Як ви збиралися гостей зустрічати? – продовжила свекруха.

Чоловік вискочив з-під ковдри, швидко одягнувся і пішов у магазин купувати продукти.

У холодильнику було аж ніяк не порожньо. Просто, мабуть, свекруха і зовиця не захотіли їсти просту картоплю пюре з котлетою і плов з куркою, який приготувала Іра ще вчора. Мабуть, вони розраховували на більш вишукані частування…

-У вас що? Телевізор не працює на кухні? – в дверях знову з’явилася кучерява голова свекрухи. – Хотіла новини подивитися!

-А рушники гостям не покладені? Де взяти свіжі? Цими ми вже вчора користувалися! – заявила за її спиною Тетяна. – І треба калюжу витерти, Жужа знову там, в коридорі, наробила!

Ірина безпорадно озирнулася. В квартирі панував безлад. Та такий, якого не було з часів ремонту. Собачка шалено бігала по квартирі і без кінця гавкала, роблячи перерви лише для того, щоб спробувати на зуб, все, що попадалося їй на шляху.

Свекруха, одягнена в блакитний шовковий халат, розписаний павичами, стояла перед шафою і копалася в її речах. Тетяна чимось гриміла на кухні.

-Що за безлад! Нічого не знайти! – вигукувала Клара Степанівна. – В шафі все догори дригом! А ганчір’я! Мама рідна! Скільки ж ти на нього грошей витрачаєш? Невже воно все потрібне?

Ірина мовчала-мовчала, а потім не витримала:

-Досить! Ви в моєму будинку знаходитеся! В гостях. І будьте ласкаві проявляти люб’язність і повагу! А не подобається, так скатертиною дорога! Зрозуміли?!

У цей момент з магазину з пакетами, повернувся Борис. Побачивши дружину в такому стані, він не на жарт злякався.

Він акуратно, але впевнено провів маму зі спальні, Ірину ж дбайливо посадив на крісло і зачинив двері у спальню.

Спочатку Ірина чули за дверима шурхіт, метушню і те, як невдоволено бубонить свекруха. Їй вторила Тетяна. Потім гримнули вхідні двері і все стихло. Через деякий час повернувся чоловік і повідомив, що він родичок відправив у готелі, правда довелося витратитися, але воно того варте.

Потім вони пішли на кухню і влаштували собі свято. А що? Торт вже куплений, чому б не відзначити благополучне визволення від надокучливих гостей?

Вони разом поприбирали. Після родичок в квартирі, панував безлад.

А на наступні вихідні Борис та Ірина вирушили в гості в село, до батьків Ірини, – ті дуже хотіли привітати їх з одруженням.

Ось де вони відпочили! Посиділи за столом, погода була хороша, і стіл накрили прямо в саду. Посмажили м’ясо, сходили на річку, половили рибу. Мама Ірини напекла пиріжків, і вони поїхали рум’яні і задоволені! Ірина всю зворотну дорогу думала про те, які ж у неї хороші батьки і як же вона їх любить!

А Клару Степанівну з Тетяною вирішили тепер тільки в готель селити, якщо що. Нехай там своїми претензіями надокучають персоналу, їм, принаймні, за це гроші платять…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.