– Ти нічого особливого не робиш! Тільки сидиш вдома та скаржишся, що все погано! Що ти втомилася і тобі все набридло… – Сашко засуджено та сердито дивився на дружину.
– Це я нічого не роблю? – Оля кипіла від образи. – По-твоєму господарювати – це так легко? Думаєш, що я не хотіла зробити кар’єру? Натомість я цілими днями прибираю, перу, готую та виховую твоїх дітей!
– Та що їх виховувати? Вони вже великі! Дарина взагалі вже до школи ходить! Не прибіднюйся, нема з чого тут втомлюватися, як ти кажеш!
Ольга обурено подивилася на чоловіка, який так просто знецінював її працю. Однією фразою, одним рухом руки… Сашко не розумів, що вона багато працює вдома, ще й встигає підробляти в інтернеті. Він з усмішкою дивився на неї, впевнений у своїй правоті.
– І взагалі, Оля, у тебе є мультиварка, пралка, духовка та інші штуки. З ними взагалі нічого робити не треба. Просто закинь все і сядь, відпочивай. Ти сама собі вигадуєш зайву роботу! Насправді, все дуже просто!
На очі Олі навернулися сльози, вона не думала, що її чоловік виявиться настільки жорстоким до неї. Тільки не розумний міг сказати, що робота по дому – нісенітниця. А восьмирічна Дарина та шестирічний Денис приносили багато клопоту у життя. І, природно, безлад. Особливо син, який зовсім не міг спокійно сидіти на місці. Він постійно щось вигадував і відразу втілював це в життя.
Жінка розвернулась і вийшла з кімнати, більше не бажаючи розмовляти з чоловіком. Сашко здивовано знизав плечима, потім сів назад на диван і залип у стрічці новин. Він подумав, що дружина визнала його правоту і був задоволений цим.
Оля закрилася у ванній, їй було неприємно та прикро. Але плакати вона не збиралася. Ті сльози, які виступили після слів Сашка, вже давно висохли. Зараз Оля обмірковувала план, як їй краще вчинити. Вона хотіла провчити чоловіка, щоб він на собі відчув, як їй «легко» вдома. І вона вигадала.
Ближче до вечора, коли закінчувалася вечеря, Оля подивилася на чоловіка та дітей і сумно сказала:
– Моя мама занедужала. Вона просить приїхати та допомогти їй.
– Що? – Сашко навіть відволікся від їжі, а Денис з цікавістю глянув на маму.
– Ти поїдеш? Можна з тобою?
Хлопчик любив бабусю, як і його сестра, але мама Олі жила в іншому місті і не могла часто приїжджати до них.
– Ні, Денисе, зі мною не можна. Бабуся нездужає і може передати тобі.
– Тобі теж може, але ж ти їдеш, – розумно заперечив хлопчик.
– Мені можна, я доросла, – Оля суворо подивилася на нього. Денис знав цей погляд і притих, але замість нього вступив Олександр.
– Оля, ти не можеш просто так поїхати та кинути нас! Подумай сама! Хто сидітиме з дітьми? Я взагалі працюю!
– Візьми лікарняний! І потім все вже вирішено. – Оля ледве стримувала єхидну посмішку. – Я їду завтра рано вранці.
– Мамо, це обов’язково? – Дарина жалібно подивилася на маму. – А хто мене заплітатиме вранці? Тато не вміє.
– Навчиться, – буркнула Оля. – Доню, ти навіть не уявляєш, скільки всього вміє твій тато. І якщо в нього нічого не вийде, дозволяю тобі ходити до школи з розпущеним волоссям. Тобі так дуже личить.
Дарина перестала засмучуватися, і продовжила їсти. Зрештою, тато буде з нею. Сам Олександр був цьому не такий радий, він сердито подивився на дружину:
– Оля, ти що робиш? Це через нашу розмову сьогоднішню? Ти що образилася?
Оля гордо підвела голову і кинула:
– Я тебе не обманюю. Якщо не віриш, то подзвони моїй мамі. І чого мені ображатись – ти ж сказав правду.
Оля різко встала і почала прибирати зі столу. Коли вона відвернулася до раковини, на її обличчі з’явилася лукава посмішка. Її мама була в курсі плану та підтримала дочку.
– Нехай твій Сашко побачить, як жінкам буває важко, – сказала вона. – Приїдь, я тебе чекатиму.
Після цих слів Оля більше не сумнівалася у правильності свого плану.
Рано-вранці наступного дня жінка поцілувала ще сплячих дітей, взяла сумку з необхідними речами і вийшла до коридору. Внизу на неї чекало таксі, а перед нею стояв похмурий Сашко.
– Оля, подумай ще раз, може, твоя мама сама впорається? Не можна залишити сім’ю просто так.
-А Хто залишає? І потім у дітей є не тільки мати, а й батько. Або я помиляюсь? Сашко, ти що, пару днів не впораєшся вдома? Це ж не складно. На роботі тебе відпустили. Що не так?
Олександр щось пробурмотів, і Оля посміхнулася. Вона поцілувала чоловіка і прошепотіла:
– Все буде добре. Список справ я тобі написала. Якщо що дзвони.
– Не затримуйся, – Сашко обійняв дружину, і вона вийшла з квартири.
Оля любила чоловіка і ніколи б не покинула, але зараз вона просто хотіла його провчити.
“Паро днів і я повернуся, – подумала вона, сідаючи в таксі. Сашко – доросла людина, як-небудь впорається.”
До мами на машині їй було їхати три години, але вже за годину Сашко подзвонив їй. Його голос був сердитим:
– Оля, Денис не прокидається. Його в садок треба вести, а він не встає! Тільки рукою на мене махає і все.
– Ти йому увімкни мультики або Дарині скажи, вона знає, які Денис любить.
– І що?
– Він одразу ж встане. Дивно, що ти цього не знаєш, – не втрималася Оля. – Я ж дітей при тобі буджу зазвичай.
– Наче я звертаю увагу, що ви там робите, – буркнув Сашко і відключив телефон.
Оля засунула телефон у кишеню та посміхнулася. Минула лише година, а її чоловік уже почав показувати свою недосвідченість. Жінка знала, що до кінця її відпочинку Олександр втомиться і буде щасливим, що вона повернулася.
…За три дні, які Оля провела у мами, вона збилася з рахунку, скільки разів їй дзвонив Сашко. Він питав майже все, починаючи від того, де лежить одяг дітей, хоча Оля йому показувала це до того, як приготувати улюблену страву Дарини. Денис їв усе поспіль, хоч і залишався маленьким живчиком, а ось донька часто вернула носа від приготовленої їжі.
Настав той день, коли Оля сіла в таксі та поїхала додому. Її мама весело сміялася, коли проводжала дочку.
– Напиши мені потім, як тебе зустрінуть. Сподіваюся, мій зять змінить свою думку щодо жіночих обов’язків. Нехай у вас все буде гаразд.
– Дякую, мамо, – для Олі була важлива ця підтримка. Вже її мати, як ніхто розуміла, як важко буває утримувати будинок, примудряючись при цьому працювати, нехай і через інтернет.
– Ти вже їдеш? – Олександр знову зателефонував дружині, коли вона вже під’їжджала до будинку.
– Так, буду хвилин за двадцять вдома.
– Добре, – у голосі чоловіка явно читалося полегшення.
Оля відключила телефон і з усмішкою відкинулася на спинку сидіння. Вона скучила за дітьми та чоловіком, хоч і відпочила від них теж добре. Тільки тепер жінка зрозуміла, що треба інколи влаштовувати собі такі вихідні.
– Ура! Мама! – Денис першим кинувся їй на шию, коли вона увійшла до коридору.
– Мамо, привіт, – Дарина підключилася до брата. – Тебе довго не було!
– Так, я теж скучила, – Оля обіймала дітей по черзі, потім простягла їм пакет із гостинцями. – Це вам смаколики від бабусі.
– Круто! – Денис схопив пакет і помчав на кухню.
– Вона добре почувається? – Запитала Дарина, поглядаючи в бік кухні.
– Так, все добре, біжи за Денисом. І нам щось залиште!
– Звичайно, – Дарину не треба було вмовляти.
Оля нарешті роззулася і зробила крок до чоловіка. Він усміхався, дивлячись на дружину.
– Знаєш, а я скучив.
– Я теж, – жінка потяглася до нього і обійняла. – Як ви тут без мене?
– Хотілося б сказати, що все було класно, – Сашко засміявся. – Але я ледве вивіз.
Вони пішли в спальню, по дорозі Оля дивилася на всі боки і відзначала безлад у кімнатах.
– Оля, ти вибач, я, мабуть, тебе тоді образив. Ну коли сказав, що ти нічого не робиш.
Сашкові було неважко вибачитися. Він ніколи не бачив у цьому щось образливого для себе.
Оля знизала плечима і посміхнулася чоловікові:
– Так, мені було прикро. Вибачення прийняті. До речі, як тобі роль господині?
Сашко засміявся і похитав головою:
– Я точно не підходжу до цієї ролі.
– Шкода, бо я думала вийти на роботу на повний день. А ти б із дітьми сидів та борщі варив. Мені здається, у тебе вийшло б.
– Це ти ще на кухню не заходила, – Сашко посміхався. – Там пусто і ми чекаємо на тебе.
– Щоб я приготувала вечерю? – Оля скривилася.
– Ні, сьогодні ми підемо до піцерії, святкуватимемо твоє повернення. А ось завтра вечеря на тобі. До речі, Оля, якщо буде потрібна допомога по дому, то кажи. Я зараз зрозумів, що це важко. Дуже важко. Я тебе люблю!
Вони дивилися одне одному у вічі, і Оля розуміла, що не помилилася, коли вийшла заміж за цього чоловіка. А ще вона правильно вчинила, коли поїхала на кілька днів. Вони струсили Сашка і нагадали про її цінність.
– Я тебе теж люблю, – Оля поцілувала чоловіка.
В цей час почулися вигуки на кухні і подружжя поспішило туди заспокоювати дітей. Адже домашню роботу ніхто не скасовував…