Олена зайшла в кабінет і безсило опустилася на стілець біля свого столу, втупилася втраченим невидячим поглядом у простір перед собою. Потім прийшла до тями, зняла плащ і підійшла до шафи. Вона впіймала своє відображення у дзеркалі на дверцятах і ахнула. На неї дивилася бліда незнайомка з синіми колами під очима після безсонної ночі. Вона почепила плащ, зачинила шафу, намагаючись не дивитись у дзеркало.
– Привіт! Ти як завжди перша, – увійшла Наталка, з якою Олена ділила кабінет.
Олена сіла за свій стіл і відвернулася, ховаючи обличчя.
– Оленко, сталося щось? На тобі обличчя нема.
Олена підняла голову і побачила зовсім близько стривожені очі Наталки.
– Не виспалася, – буркнула вона.
– Я бачу. А чому? Із батьками щось? – Не вгамовувалася Наталка.
– Ні. З ними все добре, – мляво відповіла Олена.
– З тобою погано. Розповідай, подруго. – Наталка не збиралася відступати.
Олена зітхнула. “Не відчепиться”. Вона набрала в легені більше повітря і сказала:
– Олег немає.
– Як немає? Залишив тебе, чи що? Я так і знала, – видихнула Наталка. – Я ж попереджала тебе, що такому красеню нічого робити на сайті знайомств. У нього просто не може бути проблем з жінками, з такою зовнішністю.
– Я відчуваю, що з ним щось сталося або мами його не стало, – Олена ледь стримала сльози. – Третій день телефон не відповідає. Може, заяву писати?
– Заяву? І що скажеш? Познайомилася з хлопцем на сайті знайомств, місяць з ним зустрічалася, крім імені нічого про нього не знаю, та й то не факт, що воно справжнє? Ще грошей у тебе попросив.
Олена здивовано глянула на Наталку.
– Я не говорила про гроші.
– І говорити не треба. Я одразу зрозуміла, що з ним щось не так. Ти гарна дівчина, але вибач за відвертість, не красуня. А з його зовнішністю тільки такі схеми і крутити. Вродливий чоловік знайомиться з самотньою дівчиною, яка втратила надію знайти другу половину. Зачаровує її, вішає локшину на вуха, а потім плаче, що в нього мама занедужала, гроші потрібні. І не просить, зауваж, а вона сама віддає йому гроші, побачивши його сльози. Так було? – Наталка нахиляється, намагаючись зазирнути в обличчя Олені.
І Олена не витримала, впустила голову на складені на столі руки і заплакала.
– Зрозуміло. Вгадала. Думаю, ти всі гроші й віддала, що на машину збирала. – підсумувала Наталка. – Не плач, – вже м’якше сказала вона і погладила Олену по тремтячому плечі. – Сльозами горю не допоможеш. Добре, що не переконав переписати на нього квартиру.
Олена підняла на подругу заплакане обличчя.
– Що ти кажеш?
– Так-так, не дивись на мене так. І таке буває. Думаю, якби не віддала гроші, так і зробив би. Зараз води принесу, – Наталка вийшла з кабінету і незабаром повернулася з одноразовим стаканчиком з водою з кулера.
– На. Випий дрібними ковтками. Допомагає заспокоїтись.
Олена взяла склянку і залпом випила всю воду. Але плакати перестала.
– Закохалася. Він квіти дарував, казав, що красиві дівчата йому не потрібні, вони зраджують, а він шукав таку, як я. Говорив, що маму любить, переживає за неї. І про гроші я сама в нього дізналася, ти правильно зрозуміла. Перед тим, як піти, дуже переживав, що втрачає дорогоцінний час, але ніяк не може назбирати потрібну суму. Я сльози у нього на очах бачила! – З відчаєм вигукнула Олена і схлипнула.
– Говорив, що як тільки мамі стане краще, ми одружимось. Про дітей говори-и-ли… – Олена знову заплакала, впустивши голову на руки.
Наталя хотіла заспокоїти подругу, але Олена раптом різко підвела голову і заговорила знову:
– Я гроші сама йому запропонувала. Усі накопичені. А він відмовився, сказав, що стільки не треба. Взяв суму, що бракує, – сто тисяч. Я подумала, який він порядний. А може, справді з мамою трапилося щось? Чи не до мене йому? – Вона з надією дивилася на Наталку крізь сльози в очах, чекаючи на її підтримку.
– Дивна ти, наче ніколи і не чула про таких, як він. Вони особливо не напружуються, навіть випробувану роками схему не змінюють. Добре. На якому веб-сайті познайомилися?
– Навіщо тобі? – Олена дивилася на Наталку.
– Шукатиму його. Думаю, що ти не одна така в нього. Ви зустрічалися місяць? Добре заробив на тобі.
– Тобі добре говорити, ти одружена, і Сергійко у тебе гарний. Мені теж кохання хочеться, заміж, сім’ї, дітей. Час іде, народжувати скоро не зможу, – Олена знову схлипнула.
– Ну-ну, заспокойся. Жива, здорова, отже, все добре. То який сайт?
Вони сиділи перед екраном монітора, і Олена не вірила своїм очам. Сльози висохли, залишилася лише образа. Знайомий красень на знімку посміхався широкою посмішкою, що підкуповувала, відкриваючи білосніжні рівні зуби. Поруч висвітлився напис «онлайн».
– Бачиш? Якби мами не стало, а він любив би її, як розповідав тобі, не сидів би на сайті знайомств зараз, а був би з нею поруч. Швидше за все, і мами в нього немає. І не потрібні їй гроші. Плакали твої грошики, подруго. А половину взяв, щоб приспати твої підозри. Ні, ну стара ж схема, Олено. Як ти могла повірити?
Олена не зводила зі знімку погляду.
– Він думає, що я заяви не напишу? А я візьму і напишу. – Олена кинулася до столу за мобільним телефоном.
Наталя похитала головою.
– Пуста трата сил і часу. Довести не зможеш, свідків нема. Посміються там тільки над тобою, довірливою, – вигукнула їй у спину Наталка.
– Але ж він ще когось обдурит,. – Олена застигла з телефоном у руці.
– Ага. Думаю, ти не перша та не остання. Нічого. Життя саме поставить його на місце. Натрапить на якусь, мало не здасться.
– Що тут у вас? Сталося щось? – До кабінету зазирнула бухгалтер Марина.
– Та ось, в Оленки з каблуком біда, а туфлі дорогі, лише вдруге одягла, – Не розгубилася Наталка.
– Ааа. Ну добре. А то почула сльози, подумала, що сталося щось, – Марина зникла за дверима.
– Дякую, Наталко, – Олена витерла очі. – Соромно як. І образливо. А я повірила, закохалася, плани будувала… А що ти пишеш?
– Йому, пишу, що думаю про нього. Якщо він не припинить обманювати жінок, я всім на сайті про нього розповім. Ославлю на весь Інтернет. Закриється його крамничка. Нехай роботу нормальну шукає, – Наталя набирала текст на клавіатурі.
Минуло два тижні.
– Оленко, я запрошую тебе на день народження. Завтра о восьмій ранку ми з чоловіком заїдемо за тобою. Форма одягу – зручна та тепла. На річці прохолодно можливо буде.
– На якій річці? – здивувалася Олена.
– На нормальній. Чоловік вирішив так відзначити моє тридцяти п’яти ліття. Яхту замовив на кілька годин. Святкуватимемо на ній. Відмови не приймаю.
– Правда? – Очі Олени засяяли радістю.
– Ну ось, нарешті посміхаєшся. – Наталка з ніжністю подивилася на подругу.
У неділю вранці світило сонце, але було вітряно. Вони каталися на яхті, милувалися гарними краєвидами. Повз них пролітали моторні човни. Хтось помахав їм із одного. Олена зняла яскраву хустку з голови і помахала у відповідь.
– Ей, привіт! – вигукнула вона весело.
Раптом порив вітру підхопив з руки шовкову хустку і забрав з собою. Олена дивилася їй вслід, поки вона не зникла у хвилях.
– Не переймайся. Купимо нову, – заспокоювала Наталка.
– Я не засмучуюсь. Я вже звикла до втрат, – Олена прибрала з обличчя пасмо волосся і посміхнулася.
– Ну що, дівчата, не холодно? Ходімо вниз грітися? – Сергій підійшов ззаду і обняв їх обох.
Через дві години, веселі та переповнені враженнями, вони покинули яхту. Після річки здавалося, що на березі набагато тепліше, вітер спокійніший. Вони вирішили ще трохи прогулятися комплексом перед поверненням додому.
– Дівчино, це ваша хустка? – За спиною пролунав захеканий чоловічий голос.
Олена обернулася. Молодий чоловік простягав їй мокру хустку.
– Моя. Як ви здогадалися? – Вона перезирнулася з Наталкою. – Ви її впіймали?
– Виловив із води. Я йшов на моторці. Ви мені з яхти махали нею. Ходімо, я покажу вам таке гарне місце.
Коли тобі за тридцять, не підеш на танці, де найлегше познайомитися. Ось Олена і сиділа на сайтах знайомств. Вишивала півонії та лебедів хрестиком, розводила на підвіконні спатифіллум, званий у народі «жіночим щастям», орхідеї та фіалки для налагодження особистого життя, як рекомендували народні прикмети. І одного разу натрапила на Олега.
Але навіть не красуні одного разу зустрічають своє щастя.