Подруга Марійка вкотре всіх здивувала. Вона завжди була екстравагантною, впевненою в собі і в своїй чарівності.
А дружили вони зі школи: Олена, Марійка й Люба. І навчалися в одному інституті. Марійка красуня, Люба відмінниця, а Олена ні те, ні се. Просто так повелося, що подружки вони були не розлий вода.
Хоча Люба теж була симпатична, ну а Олена цілком собі звичайна, середнячок. Марійка завжди намагалася Олену по-дружньому підтримати – одягнися, зроби зачіску, користуйся косметикою, посміхайся хлопцям.
Але Олена цього не вміла. Одяг звичайний, волосся коротке й не густе, не те що у дівчаток, ну а в макіяжі вона взагалі схожа не зрозумій на кого.
Одним словом, Олена нехтувала порадами Марійки. А Люба була на її боці – будь сама собою і не слухай її, мовляв. Ти, мовляв, чудова дівчина, і обов’язково зустрінеш такого ж чудового хлопця.
Олена теж була впевнена доти, доки Марійка не поїхала за кордон на якесь там стажування, а Люба вийшла заміж за свого Олежика. Пощастило!
Ну а Олена залишилася одна, і чудового хлопця поки що так і не зустріла, хоча їй вже двадцять три.
Довше залишатися самотньою було просто неможливо.
Люба намагалася організувати якісь знайомства, чи то з друзями чоловіка, чи то з колегами по роботі, чи то з якимось троюрідним братом.
Але далі одного-двох вечорів справа не йшла. Ні вона їм, ні вони їй не подобалися, а з братом взагалі відмовилася зустрічатися.
Просто набридло це звідництво. Все має виглядати натурально і статися само собою: випадково зустрілися, сподобалися одне одному, закохалися. Ось такий варіант її влаштовував.
Але Люба сказала, що вона мрійниця. Де вона такого зустріне, якщо нікуди не ходить, а на роботі у швейному ательє, де вона працювала бухгалтеркою, у них жінки.
Але Олена стояла на своєму, ніякого сватання! І на вечірки до Люби вона перестала ходити, на них вона обов’язково її до когось спробує прилаштовувати. А іноді дзвонила Марійка і починала її критикувати:
-Так і сидиш сама, нещасна! Ти ж симпатична, Оленко! Але фізіономія вічно кисла, як не подзвоню! Причепурися трохи й одразу все стане на свої місця.
Потім вона повідомила, що познайомилася з Олівером, він із Англії і в них незабаром весілля!
А після цього вона вирушить з ним жити до нього на батьківщину! Радості її не було меж. Але одружуватися вони будуть в Україні, так йому простіше вивезти її до себе.
Олена заздрила, звичайно, уявляючи собі цього англійського джентльмена поруч із красунею Марійкою.
Люба аж стрибала від захоплення! Подруга так добре влаштувалась і знову завела стару платівку, що Олена одна залишилася не прилаштована, що нікуди не годиться. І ось на весіллі Марійки вона вже обов’язково когось зустріне!
-А я не піду, – заявила Олена, показуючи їй запрошення. – Марійка запрошує зі своїми половинками. Ось із ними всі й прийдуть, а я як неприкаяна, буду одна. Ні, вибачте. Я їх потім привітаю, а на весілля не піду.
Люба обурилася і сказала, що так подруги не роблять! І раптом Любу осяяло!
-Слухай, а давай, щоб тобі запросимо чоловіка? Є така фірма, де можна найняти чоловіка на вечір для супроводу.
-Ти що, зовсім, чи що?! – запитала обурено Олена! – Ще я так не принижувалась.
Люба надула губи й пішла. А наступного дня знову подзвонила Марійка й сказала, що відмови не приймаються, або Олена приходить на весілля, або дружбі кінець.
Олена проплакала весь вечір і нарешті погодилася. Нехай буде “чоловік на годину”, або як він там називається. І передзвонила Любі.
Вона сказала, що все влаштує, що буде хороший чоловік на гарній машині, недорого і без зобов’язань.
-Проведете разом вечір, а потім розлучитеся. Марійка поїде, ніхто нічого й не запідозрить.
Через день зателефонувала знову і сказала, що вона домовилася, завтра Олена має попередню зустріч, щоб обмінятися інформацією. Потрібно ж йому хоч трохи дізнатися про неї.
Але їй вже було байдуже. Зустріч така зустріч. Увечері зателефонував чоловік із приємним голосом і сказав, що чекатиме її завтра біля центральної площі.
Але коли вона туди підійшла у своїх джинсах і старенькому светрі, то обімліла. На неї чекав дуже симпатичний чоловік, доглянутий, елегантний, на гарній машині.
-Цікаво, чи розумний? – промайнула перша думка, а він уже вийшов і відчинив для неї дверцята, вживався в роль, мабуть.
Вони провели удвох цілий вечір, катаючись містом. Олена розповідала про себе, де навчалася, де працює, чим захоплюється. Він уважно слухав і запам’ятовував. Будь-яка інформація може стати в нагоді, щоб в халепу не втрапити.
Про себе він, звичайно нічого не розповідав, та й навіщо?
Вони просто домовилися, що нещодавно познайомилися, і в них все серйозно. Його було звати Олег. Його основна робота – інженер.
Ну, а далі був вибір вбрання. Тут їй допомогла Люба. Вони купили дуже красиву вечірню сукню, Люба відвела її до свого знайомого стиліста, зачіска, макіяж, манікюр. Олена була не схожа на себе, це їй не подобалося, але що зробиш.
Олег під’їхав за нею на своїй машині. Видно, що фірма дорога, якщо надає такі послуги. І одягнений він був гарно: темно-синій костюм, біла сорочка з краваткою-метеликом. В Олени знову серце стрепенулось від такої краси, але вона намагалася не показувати вигляду.
Марійка, вибачте, Марія оглянула їх з таким виглядом, що Олена легко прочитала в її очах і здивування, і легку заздрість і радість від того, що вона все-таки з’явилася на її торжество.
Її Олівер був симпатичним чоловіком, правда старший за Марійку років на десять.
Ну а вона чарівна красуня, і поруч вони виглядали дуже вражаюче. Олена була рада за подругу. Олівер був дуже галантний і при зустрічі поцілував їй ручку, по-дружньому посміхнувшись до Олега.
Поговорити їм з Марійкою не вдалося, хоча в її очах невпинно читалося запитання: що за зміна, як і де вона знайшла такого красеня?
І цих питань вона боялася, брехати вона все ж таки не вміла.
Олег не відходив від неї ні на крок. Запрошував на танці, доглядав і посміхався так мило, що її серце тануло від захоплення.
Так, гарна фірма, чудовий сервіс. Нічого не скажеш! І тост він сказав від них двох такий, що всі зааплодували.
-Цікаво, скільки це коштує? – думала Олена, але вона намагалася триматися на висоті і відганяла від себе ці думки.
Люба з чоловіком схвально підморгували їй, а вона почувала себе не в своїй тарілці – вони знають правду.
І їй було незручно, особливо перед чоловіком Люби.
Нарешті вечір почав добігати кінця. Вони з Олегом підійшли попрощатися. Олівер обмінявся парою фраз англійською з Олегом, той відповів.
-Ще й мову знає! Так, у копійчину мені це влетить, – знову майнуло у голові в Олени, а Марійка прошепотіла їй на вухо:
-Молодець, Оленко! Не чоловік, а мрія!
Олег залишив машину на парковці й викликав таксі, довіз її до будинку, підвів до самого під’їзду і навіть подякував за чудовий вечір.
-Скільки я вам винна? – нарешті запитала вона, але він відповів, що оплата пройшла заздалегідь, при оформленні замовлення її подругою, поцілував її в щоку і поїхав.
Олена прийшла додому й заплакала. Їй було соромно за обман, за те, що я взагалі пішла на цей крок, а ще за те, що закохалась у цього мужика! І на Любу була образа! Ще й розплатилася, жаліслива яка! А то вона без неї б не впоралася з оплатою цієї ганьби…
…Наступного дня в неділю Люба сама зателефонувала і спитала, як їй Олег.
Олена насварила її, звісно, але чесно зізналася, що чоловік просто клас!
Про таке вона й не мріяла, і що влаштує ще їй за цю безглузду ідею! Тепер взагалі ні з ким не захоче знайомитись!
Люба її уважно вислухала й сказала, що заскочить увечері побалакати…
…Олена пропилососила килим, протерла пилюку і вимила гору посуду, яка виросла в мийці.
Задоволена своєю роботою вона привела себе в порядок і зібралася в магазин.
Через годину вона повернулася з важкими пакетами продуктів. Вона накупила всіляких смаколиків до приходу подруги, та й так заразом закупилася продуктами.
Олена накрила невеличкий стіл на кухні й сіла відпочити перед телевізором.
Близько шостої вечора пролунав дзвінок у двері. Олена, з серйозним виглядом пішла відчиняти.
Вона відкрила двері, побачила Любу, її чоловіка і…
Олена не повірила своїм очам. З ними був Олег!
-Можна? – запитала весело Люба і нарешті розкрила свій секрет.
Олег – це той самий троюрідний брат, від знайомства з яким Олена відштовхувалася руками та ногами. І вона не знайшла нічого кращого, аніж придумати всю цю виставу!
-Як тебе інакше познайомити із хорошим чоловіком, скажи мені будь ласка? А Олег бачив тебе й раніше. Це ти в нас нікого не помічаєш довкола! А він ось погодився на знайомство навіть таким хитромудрим способом.
…Тепер вони разом уже п’ять років. Олена й Олег дуже люблять один одного. У них росте донька Ганнуся. Люба з чоловіком теж щасливі.
І Марійка дзвонить їм іноді. У них з Олівером все чудово – син і дружна сімʼя…