Олена повернулася з роботи. Максим сидів на кухні, обхопивши голову руками. – Максиме, що трапилося? Знову мама приходила? – стривожено запитала вона. Чоловік розчаровано розвів руками. – Що цього разу їй не сподобалося у нашому холодильнику? – Твій борщ. Точніше його відсутність. – І чим все скінчилося? Максим вказав пальцем на стіл

– Ну, і що вона знову тобі приготувала? Овочевий супчик? Твоя дружина не розуміє, що головне у борщі, це добрий шматок м’яса. А що у вас у каструлі? Вода, капуста та залишки помідорів!

– Мамо, не перебільшуй! Мене цілком влаштовує, як готує Олена. Тим більше, м’ясо ми не їмо кусками, та й я за час набрав зайві кілограми, а це недобре для здоров’я.

– Недобре – це харчуватися такою юшкою, яку готує твоя дружина!

– Мамо, скільки можна говорити про те саме. Ми ж не зазираємо у твої каструлі. Ти регулярно робиш ревізію у нашому холодильнику, навіщо ти вчора викинула повний пакет продуктів?

– Це не продукти, а незрозуміло що!

– Нас влаштовує наша їжа, ти викидаєш майже все, що купує Олена. А це коштує грошей. Навіщо ти принесла нам три пачки пельменів, ми це не їмо.

– Я купила їх із гарною знижкою. Якщо твоя дружина не може тебе правильно годувати, хто ще подбає про тебе, крім матері?

– Мамо, я дуже втомлююся на роботі, хочу відпочити вдома, а ти щодня влаштовуєш ці видовища з їжею. Я вже майже не бачу дружини, вранці вона йде рано, увечері затримується, щоб не слухати твої нотації. Так більше не може продовжуватися, я змушений забрати у тебе ключі від нашої квартири.

– Ах ось як? Я стала зайвою? Ну добре, подивимося, як ви житимете.

Ірина Петрівна кинула в’язку ключів на стіл і пішла, гучно грюкнувши дверима.

– Ні це не можливо! Я не дивуюсь, чому батько пішов до іншої жінки.

Максим сидів на кухні, обхопивши голову руками. Почувся звук дверей.

– Максиме, що трапилося? Знову мама приходила?

Чоловік приречено розвів руками.

– Що цього разу їй не сподобалося у нашому холодильнику?

– Твій борщ. Точніше відсутність у ньому великого шматка м’яса.

– І чим все скінчилося?

– Я забрав ключі від квартири.

Максим вказав на ключі, що лежали на столі.

– Це означає, що я завтра можу прийти додому?

Олена радісно заплескала в долоні.

– Яка я рада, що ми зможемо провести вечір удвох, без твоєї мами. І я дуже рада, що ти нарешті повірив мені.

– Так, варто було піти у відпустку, і я сам переконався, що мама справді перегинає палицю. Раніше вона йшла ще до мого повернення.

– Максиме, я не хотіла вставати між тобою і твоєю мамою, але Ірина Петрівна справді робить наше життя нестерпним.

– Кохана, після того як мама пішла, я зрозумів, що ніколи не знав материнської любові. Мама дуже складна людина. Я лише пам’ятаю її нотації – не так одягнувся, не те їм, не так навчався в школі, як їй хотілося, через неї пішов з сім’ї батько, адже він дуже хороша людина. І дуже любив маму!

Але своїм характером вона відштовхує всіх себе. У неї немає чоловіка, немає подруги, та й мені все важче спілкуватися з нею. Невже вона не розуміє, що довкола неї вже нікого немає?

– Не хвилюйся, любий! Можливо все налагодиться! Тим більше, що у мене для всіх чудова новина, я була на перевірці і мені підтвердили мої припущення.

– Оленко, я дуже радий за нас!

– Тільки обіцяй, що твоя мама не наполягатиме на вихованні дитини! Розумні поради я можу прийняти, але повного контролю над дитиною і над нами я не потерплю!

– Повністю згоден! Не хочу, щоб моя дитина росла так, як я ріс! І сидів без вечері, так як і я!

Олена здивовано глянула на чоловіка. Максим засміявся.

– Діставай свій борщ, хай і без м’яса. На щастя, мама не встигла його вилити!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *