Олена розлучилася з чоловіком, поміняла номер телефону, знайшла нову роботу, звільнилася зі старою і на два тижні поїхала в санаторій.
Перед від’їздом у неї була тільки одна проблема, яка її хвилювала – кішка Муська.
Муська була улюбленицею Віктора, але після розлучення він її не забрав.
Образу зачаїв, зібрав свої речі і до батька поїхав.
– Нічого, – каже. – З цього будинку навіть брати не хочу, щоб мені про наше спільне життя не нагадувало!
Це ще більше Олену переконало у правильності її рішення з Віктором розлучитися. Правильно мама їй сказала:
– Поки у вас дітей немає, одумайся, Олено! Не пара тобі Віктор твій, не будеш ти з ним щаслива.
Перед від’їздом Олена старій шкільній подрузі зателефонувала, Світлані. У школі вони за однією партою сиділи.
Світлана була маленька, пухкенька, з косою до пояса.
На її тлі струнка симпатична Олена добре виглядала, багатьом хлопцям подобалася.
Ось вона і довибиралася, за Віктора в результаті заміж вийшла…
Зараз Олена навіть сама не зрозуміє і що на неї знайшло? Вони ж абсолютно різні! Віктор нудний і буркотливий, як дід. Ну і взагалі – домашній.
Дивиться тільки закохано:
– Мені, Олено, з тобою ніколи не нудно, тільки ти і я!
Це ж зовсім вже – все життя одне й те саме слухати!
Добре, мама Олену підтримала:
– Не вартий тебе Віктор, це точно!
Світлана одразу погодилася до Олени заходити поливати квіти і кішку годувати. Світлана була взагалі чуйна по життю.
Її мама у них у школі викладала трудове навчання, так Світлана за Олену завжди нишком від мами шила. Ну не дається Олені така робота – нудна і клопітка!
Вона народжена, щоб бігати, пурхати, сяяти! А не біля плити стояти у фартуху, чи шкарпетки штопати, як Вітя хотів…
Світлана взяла ключі.
– Звичайно, Оленко, ти відпочивай, не хвилюйся, мені не важко буде до тебе забігати – я ж у сусідньому будинку живу. Щаслива ти, а я на відпочинку тільки в дитинстві була майже не пам’ятаю вже. Я часто слаба була, ось мама мене й возила. А потім тато від нас пішов, із грішми погано стало… Вона ж нас з Борисом одна ростила, на аліменти не подавала, а тато все в нову родину віддавав, м’який він був…
– Дякую, Світланко! – Олена поцілувала подругу в щічку – вона вже сто разів все це про неї чула. – Ти не журись, подруго, які там наші роки, з’їздиш іще!
На відпочинку Олена одразу відчула чоловічі погляди та увагу… Як їй цього не вистачало!
Від Віктора хіба дочекаєшся чогось приємного?
Дивився на Олену, як на божество, їй спочатку це навіть подобалося, але потім набридло.
Мужик має бути мужиком, а Віктор – мʼякий якийсь.
Через пару днів Олена закрутила роман із привабливим симпатичним хлопцем. Їй усе в ньому подобалося, Валерій був уважний, дуже витриманий. З ним не соромно було з’явитися ані в ресторані, ані на пляжі. Олена відчувала, що вона також йому подобається.
Світлана забігала у квартиру Олени щовечора після роботи. Муська спочатку зневажливо спостерігала з шафи, як Світлана прибирає лоток, наливає воду їй у миску і насипає корм. А Світлана не ображалася, вона, наспівуючи, поливала квіти і казала Мусьці:
– Ти, Мусю, не дуйся, я ж тут тимчасово. Скоро Олена повернеться і ти мене більше не побачиш. Хоча мені шкода, звичайно, що я ніколи тебе навіть не погладила, я люблю кішок…
Через тиждень Муська раптом злізла! Світлана одного разу двері відкрила, а Муська її у коридорі зустрічає. Мурчить, об ноги треться, і навіть запобігливо знизу вгору на Світлану дивиться, треба ж, видно визнала її!
Світлана на пуфик присіла роззутися, а Муся до неї на коліна стрибнула, всім ласки та спілкування хочеться, навіть кішкам.
– Ах ти, моя мила, шубка у тебе м’яка, шовкова, пам’ятаєш, я якось до вас давно заходила, забула мене?
– Це хто тут мою кішку гладить? – Світлана стрепнеулась від несподіванки.
Вона й не помітила, як у квартиру зайшов Віктор!
– Привіт, Світлано, а Олена де? На відпочинку? А я їй намагався додзвонитися, та схоже вона номер змінила, вирішила зі старим життям закінчити. Ну не доля видно, я спочатку обурився, кинув все, а тепер вирішив по Муську заїхати. Олені вона все одно не потрібна, а я без Мусі сумую…
Кішка з образою на Віктора дивилася, очі примружила, наче хотіла сказати: – Зрадник!
Світлана і Віктор зрозуміли її погляд, переглянулися і розсміялася – яка вона мила!
– Тільки знаєш, я без Олени не можу тут господарювати, я тобі Муську не віддам, – попередила Світлана Віктора.
І він одразу погодився:
– Ну звичайно, Світлано, я розумію! Слухай, а може, чайку поп’ємо, а то я тільки з роботи?
– Знаєш, я теж голодна, у мене в пакеті є хліб і ковбаса, давай чай з бутербродами?
Світлані було дуже незручно, що вона без Олени з Віктором тут чаї ганяє.
Але наступного вечора Віктор знову зайшов:
– За Муською сумую, – а очі веселі – видно не тільки кішку радий бачити, а й Світлану.
У Світлани таке вперше було, щоб на неї чоловік звернув увагу. А Віктор такий ввічливий, тістечка смачні приносить, додому проводжає.
Навіть дивно, Олена про нього зовсім інше розповідала, ну ніби зовсім інша людина!
…Через тиждень з відпочинку повернулася Олена. Вона була в чудовому настрої. Вдома все добре, квіти живі, кішка теж, порядок. Віктор хоче Муську забрати? Та заради Бога, міг би й одразу, хто ж йому не давав. В Олени ж інші
турботи – Валерій одружений.
У дружини якісь проблеми, хоча дітей у них поки що немає, але він зараз розлучитися не зможе. Хоча, Олена впевнена, що це питання часу – вони з Валерієм прямо створені один для одного!
– Олено, мені так незручно, – Світлана вже вкотре хотіла Олені розповісти, але Олена вся була у своїх переживаннях!
Розповідала, яке в неї неземне кохання, і який Валерій дивовижний чоловік!
– Ти не уявляєш, Світланко, заради цього варто жити! Валерій – чоловік моєї мрії, а як він мене любить, я від його кохання просто літаю у хмарах!
– Олено, мені так незручно, послухай, ти не ображайся, так вийшло! Одним словом, ми з твоїм Віктором, тобто – з твоїм колишнім чоловіком, Олено, ми з ним зустрічаємося! – видала нарешті Світлана, а щоки у неї почервоніли від сорому – чоловіка повела, хай і колишнього!
Олена глянула на подругу й оторопіла від несподіванки.
– Так облиш ти, Світланко! Та годі, навіщо він тобі? – Олена раптом навіть розреготалася, а потім на Світлану подивилася: – Ну ти не ображайся, та мені все одно. А ти молодець, я від тебе не очікувала, адже, попросила ж подругу кішку погодувати, а вона чоловіка повела! Та жартую я! – засміялася Олена.
Але дивно вийшло, поряд зі Світланою Віктор став зовсім іншою людиною.
Високий, звідкись плечі в нього взялися широкі, впевнений погляд.
Світлану за руку веде, як дівчинку з кіскою веде, а та на нього дивиться закохано!
Вони одружилися, Муська живе з ними, на вікні муркоче, щастя їм лапкою намиває:
– Пра-а-авильно все зробили, пра-а-авильно! Скоро дітки підуть, добре буде, затишно!
А в Олени кохання з Валерієм. Правда ця його дружина… Але Олена вірить і чекає. Може і їй пощастить, адже вони просто створені один для одного?!