Одразу після весілля Олексій переїхав від своїх батьків в квартиру тещі. Були, звісно, й інші варіанти, наприклад, орендована квартира. Але дружина Олексія – Марина, відмовилася від цієї ідеї геть-чисто.
– У моєї мами трикімнатна квартира. Навіщо нам викидати гроші на вітер, – заявила вона.
Давши свою згоду на переїзд, Олексій і не підозрював, що чекає на нього в тещиній квартирі. На новому місці Олексію доводилося жити за правилами, встановленими тещею. Валентина Миколаївна – теща Олексія все своє життя пропрацювала у системі освіти. А останні роки вона обіймала посаду директора школи. Тобто читати моралі – це було її професією.
Марина вже давно звикла до поведінки матері, і не надавала великого значення її бурчанню. А ось Олексію було все в новинку. І він, як міг, намагався не повторювати своїх помилок, за які його вже відчитали хоча б раз. Але як Олексій не намагався, він так і не почув від своєї тещі на свою адресу схвальні слова.
Якось Олексій затримався після роботи і з’явився трохи «веселим». Даремно, він намагався виправдатися, що, мовляв, разом із трудовим колективом відзначав якусь подію.
- Ще раз повториться, – заявила теща. – Швидко вилетиш із цієї квартири.
Олексій покірно вислуховував свою тещу, а потім скаржився дружині.
– Марино, мені здається вона мене недолюблює.
– Не звертай уваги, – заспокоювала чоловіка, – це в неї такий характер.
– Тобі добре говорити, а я, якщо чесно, побоююсь її.
Якось, перебуваючи у коридорі, після повернення з роботи, Олексій почув, як Валентина Миколаївна, виховувала свою дочку.
– Ти зовсім його розбавила. Поїсть і тарілку за собою не миє.
– Мамо, що за причіпки, – заступилася за свого чоловіка Марина. – Якщо я його попрошу, то він і посуд вимиє і в квартирі прибере.
– А сам він, отже, не здогадається, його весь час треба просити. І робить він прибирання лише тому, що мене побоюється. А не буде мене поряд, він тобі одразу на шию сяде. Я його наскрізь бачу. А ти ще надто наївна.
– Мамо, якщо ти не припиниш свої причіпки, ми на орендовану квартиру з’їдемо, – сказала дочка своєї матері.
Після цих слів Валентина Миколаївна замовкла, і Олексій гримнув вхідними дверима.
– Ну ось і мій чоловік прийшов, – кинулася зустрічати дружина Марина.
Незабаром Валентина Миколаївна оголосила своїй дочці та зятю, що вона їде на три тижні до санаторію, розташованого на березі чорного моря.
Перед від’їздом Олексій випадково підслухав, як Валентина Миколаївна інструктувала свою дочку. І всі її повчання стосувалися саме Олексія.
– Чоловіків треба завжди тримати в суворості, – говорила вона, – варто їм слабину відчути, як одразу йдуть у рознос.
Марина на знак згоди лише хитала головою. Сперечатись із матір’ю і доводити їй щось протилежне, було справою марною.
У день від’їзду Марина з Олексієм провели Валентину Миколаївну до поїзда. А коли поїзд зник з поля зору, вони дружно вигукнули: «Ура!»
Тепер ніхто не робив зауваження Олексію. Він міг зняти з себе шкарпетки та кинути їх, де завгодно. А немитий посуд міг полежати до наступного дня. Жодних повчань і моралі.
Марина працювала медсестрою. І в п’ятницю ввечері вона заступила на зміну. Олексій мав п’ятиденний робочий тиждень. Після від’їзду тещі він відчув себе вільною людиною. Ділянка, на якій працював Олексій, налічувала лише десять осіб. І всі ці десять осіб після трудового дня на пропозицію Олексія попрямували до місця його проживання. Дорогою затарилися всім необхідним, тим більше, що того дня видали зарплату.
І невдовзі Олексій познайомив своїх колег із квартирою, в якій він проживав. Коли стемніло, частина чоловіків, пославшись на справи, покинули помешкання. Залишилися, найстійкіші, продовжили веселощі. Коли Олексій і двоє його товаришів вийшли на вулицю подихати свіжим повітрям, то побачивши дівчат, що проходять повз, Олексій гукнув їх.
– Дівчата, може розбавите нашу компанію.
Дівчата виявилися жвавими. Вони відразу відгукнулися на цю пропозицію і гулянка продовжилася вже з ними. Лунали тости за знайомство. Потім були танці. Веселощі продовжилося до ранку.
Коли Марина після нічної зміни опинилася у своїй квартирі, то ахнула, від того безладу та хаосу, що постав перед нею. Хтось хропів на дивані, хтось спав, згорнувшись калачиком у кріслі. А свого благовірного чоловіка вона виявила в спальній кімнаті. Поруч із ним хропіла якась дівчина.
Марині довелося зателефонувати своєму двоюрідному братові, щоб з його допомогою виставити непроханих гостей за межі квартири. Разом із ними на сходовому майданчику опинився й Олексій. Так як вхідні двері тепер для нього були зачиненими, то йому нічого не залишалося робити, як попрямувати до своїх батьків.
Виспавшись у батьківській квартирі, Олексій потихеньку став приходити в себе. Відчуваючи свою провину, він з букетом квітів попрямував до Марини. Коли на його дзвінок відчинилися двері, то разом із протягнутим букетом, на сходовому майданчику опинився і валізан з його речами.
За місяць у паспорті Олексія з’явився штамп про розлучення. Розмірковуючи про те, що сталося, Олексій подумки звинувачував у всьому свою тещу.
– Ех, Валентино Миколаївно, – сварив він її, – ну навіщо ви поїхали на цей курорт.