Розчарований у сімейному житті Олег вісім років тому виїхав із міста в село, звідки сам родом, там живе його батько.
Два роки тому не стало його матері, батько живе один, сумує за дружиною, часто ходить на цвинтар.
Батько давно тримає пасіку, але старіє, йому вже під вісімдесят, але ще міцний старий, мабуть, постійне життя біля лісу на свіжому повітрі зі своїми бджілками дає йому здоров’я.
Із приїздом сина йому стало веселіше. Олег у всьому допомагає, працює директором сільської школи. Школа велика, з усієї округи діти навчаються тут, навіть із далеких сіл їх привозять.
Село велике, багато мешканців, є своя лікарня, сучасний клуб, де відбуваються місцеві заходи і танці. Молоді багато, вечорами найлюдніше місце біля клубу, гуляє молодь там на майданчику, бо є ще невелике кафе, раніше тут була їдальня.
ʼОдним словом, сучасне і розвинене село, і молодь, до речі, не дуже й прагне його залишати. Виїжджають навчатися, а дехто повертається молодими фахівцями. Фермерство розвинене, вже п’ять фермерських господарств є.
Ось і Олег задумався піти зі школи у фермери, пасіку розширити, купити з десяток нових вуликів, бджіл. Набридло йому в школі керувати, дуже неспокійна робота. Колеги-жінки плетуть інтриги, у жіночому колективі складно працювати, тим паче самотньому чоловікові. А він не хоче поки що одружуватися, можна сказати, не відійшов ще від свого сімейного життя з дружиною, з якою жив майже десять років у постійних сварках.
Олег навчався в інституті на четвертому курсі, коли закохався в Олену з паралельного курсу. Красива дівчина, дуже спритна, швидко закохала його, і перед закінченням інституту вони одружилися. Олена вмовила поїхати до неї на малу батьківщину, там у неї батько багатий, та й зв’язки. Вже купив доньці квартиру і чекає на молодих дипломованих фахівців.
Звичайно, Олегу з простої сім’ї багато чого не подобалося в сім’ї дружини. Наприклад, відносини між її батьками залишали бажати кращого, теща сварлива, криклива, постійно ревнує свого чоловіка. Чомусь принюхується, коли він приїжджає з роботи, а він відсторонює її від себе:
-Як ти мені набридла зі своєю ревнощами, зі своїми закидонами. Якщо я захочу гульнути на стороні, ти й не дізнаєшся ніколи, – казав він роздратовано.
Олег радів, що вони з Оленою живуть окремо. Рік жили спокійно, згодом народилася донька. Олена сиділа з донькою, а теща постійно приїжджала до них допомагати з онукою. Коли Олег приїжджав із роботи, вона казала дочці:
-Щось спізнився зять. Дочко, ти його контролюй, вони мужики такі, за ними дивитися треба. Бо вони тільки за поріг і всі одразу стають неодруженими.
Олегові не подобалися ці розмови тещі, він мовчав. Спокійний мужик, батьки його все життя жили мирно в коханні та злагоді. Він бачив, як батько дбав про матір, ніколи не був свідком якихось сімейних сварок. А тут мало того, що теща на свого чоловіка постійно свариться, тепер ще й переключилася на зятя. Олег думав:
-Добре, що Олена не слухає свою матір. Все у нас тихо та спокійно, коли немає тещі в гостях.
Але даремно він так думав. І не дарма в народі кажуть, що треба подивитися на тещу, перш ніж одружитися. Але тещу він побачив, тільки після одруження. Коли донька підросла, її відправили до дитячого садка, Олена вийшла на роботу. З цього моменту Олена змінилася. З роботи приходила заведена, незадоволена, скаржилася чоловікові на колег і на начальника, що всі навколо нерозумні.
-Олено, звільняйся, якщо тобі все не подобається. Батько знайде тобі хорошу роботу, посаду.
-Так на цю роботу він мене і влаштував, – нервово відповіла дружина.
Потім батько влаштував свою дочку в адміністрацію, ближче до себе, але й там їй ніхто не подобався, знову довкола неї всі «нерозумні». Повторилося те саме. Олег уже почав розуміти, що вся справа в характері дружини, бо йому теж діставалося. Та ще приходила теща, накручувала доньку:
-Дочко ти в мене розумниця, красуня, тому всі заздрять тобі. А довкола всі нерозумні, куди їм до тебе.
Олег бачив, звідки це все в Олени, намагався з нею спокійно говорити, пояснювати.
Одного разу Олег прийшов з роботи трохи раніше, аніж зазвичай. Він відкрив двері своїм ключем і зайшов у коридор. Раптом з кухні почулися якісь голоси.
-Теща прийшла… – тихо зітхнув чоловік і уважно прислухався.
-Доню, не слухай ти того свого! – говорила теща. – Він такий самий мужик, як і всі! Що можна хорошого від нього почути? Тобі треба піти від нього! Ще й з села.
Раптом теща вийшла в коридор і побачила Олега.
-Що ти, зятьку? – сказала вона. – Олена краще знайшла собі мужика, тож збирай свої речі і йди звідси! А внучку тобі не віддамо, і забудь про неї зовсім!
Олег аж присів від почутого.
Олег в слова тещі не повірив звичайно, але дружина не стала заперечувати, що зраджує йому…
Вранці Олег із речами застрибнув у машину і поїхав у рідне село до батьків. Найбільше хвилювався за доньку – кого вони виростять ці дві?
Він вирішив, що в місто більше не поїде і одружуватися не буде, житиме самітником. Батьки, з одного боку, засмутилися, що синові не пощастило в сімейному житті, а з іншого були раді. Єдиний син поруч, а що ще потрібне? Вони з батьком розгорнули будівництво будинку поряд на ділянці зі своїм старим будинком. За три роки поряд маленького будиночка батьків, що вже похилився, виріс двоповерховий будинок з великими вікнами. Мати постійно примовляла:
-Синку, у такий гарний і світлий будинок потрібна господиня. Я не вічна, жінка поряд потрібна…
А Олегу не хотілося одружитися, він не міг забути свого досвіду з Оленою, та й остерігався, що знову натрапить на таку жінку. Тож вісім років живе один. Звільнився таки зі школи, як тільки почалися канікули. Він розгорнув бурхливу діяльність на пасіці, привіз ще десять вуликів, у дальньому селі купив кілька бджолиних сімей, і весь час проводив на пасіці.
Все літо був там, йому подобається тиша, спів птахів, слухав дзижчання своїх бджіл. Потім качав мед, батько допомагає, до них на пасіку приїжджають із міста за медом, іноді Олег сам відвозить у місто, продає мед. З ближніх сіл приїжджають до них на пасіку, бо його батько давно себе зарекомендував знатним та чесним пасічником. Він і синові каже, що мед має бути натуральний та чистий.
-Я іноді ще й більше наливаю в подарунок, а вони раді. Ми з тобою не збідніємо, а людям приємно!
Олегу подобається вести своє господарство, подобається жити самітником:
-І чому я раніше не почав займатися бджолами, це так цікаво, так здорово.
В черговий раз Олег поїхав у місто, дещо треба прикупити для господарства, заодно завезти мед своєму однокурснику. Повертаючись у село, ще здалеку побачив на узбіччі машину. Під’їхавши ближче, побачив за кермом жінку, вони сиділа з відчиненими дверима і плакала. Олег підійшов:
-Доброго дня, чим можу допомогти, що у Вас трапилося?
Жінка посміхнулася крізь сльози.
-Ой, привіт, а я вже думала, що мені тут доведеться заночувати, страшно одній. Я не знаю, що трапилося, але моя машина не їде. Я ж не розуміюся, я тільки вмію кермувати, а що там усередині, зовсім не розумію. І зателефонувати неможливо, тут зв’язку немає.
Олег сів за кермо, спробував завести машину, але не тут то було. Він взагалі-то теж не фахівець з машин, тому запропонував:
-Давайте у моїй машині доїдемо до села, там у нас є автомайстерня. Андрій, мій друг, приїде і потягне вашу машину, і все буде гаразд. Приїдемо до села, заїдемо до нього. Мене звуть Олег, а як ваше ім’я?
-Поліна, – сказала молода жінка років сорока, і посміхнулася, сліз уже не було видно на її обличчі.
Олег на вигляд виглядав старшим за свої сорок два роки, він давно вже відростив невелику борідку, вуса, темноволосий з блакитними очима, погляд теплий з прищуром. Коли посміхається, у очах теж грають веселі іскорки.
-Поїдемо до мене додому, переночуєте, потім поїдете, куди вам треба. А до речі, куди вам потрібно?
Поліна недовірливо, якось соромлячись, відповіла:
-Чому до вас додому, мені незручно до незнайомого чоловіка додому. Я їду в сусіднє село Михайлівка, там у мене живе сестра, я хотіла подзвонити їй, але зв’язку немає.
-До Михайлівки ще тридцять з гаком кілометрів, а до мого села сім. Та не хвилюйтеся ви, у мене поряд будинок батька, можу в нього переночувати, якщо ви так переживаєте. Він живе у своїй старій хатці, не хоче перебиратися в мій новий.
Наступного дня Поліна, подякувавши Олегу за притулок, та за ремонт машини, поїхала до сестри.
Вона розповіла, що їхала від свого чоловіка, який часто гульбанив. Більше терпіти не могла, зібрала речі та поїхала до сестри. Дочка закінчила коледж, нещодавно вийшла заміж, поїхала із чоловіком в інше місто. Тому Поліна тепер вільна і втекла від чоловіка-гультяя. Сестра давно їй казала:
-Поля, їдь від нього.
-Я чекаю, коли донька закінчить коледж, тоді й вирішу це питання, – говорила Поліна.
І ось наважилася, поїхала до сестри, у них із чоловіком великий будинок, сестра вже домовилася, що Поліна працюватиме фельдшером, якраз є вакансія у них у селі.
Олег після від’їзду Поліни не знаходив собі місця. Дуже вже запала йому в душу така симпатична, ніжна жінка. Батько, поглядаючи на сина, посміхнувся.
-Ну, що мужик? Розворушила тобі серце твоя нічна квартирантка? Гарна жінка, мабуть, добра. В неї в житті щось не в порядку. Я наскрізь бачу людей, запитав би ти в неї.
-Батьку, ти що, як я до людини в душу полізу, тим більше вперше бачу її. Так, ти маєш рацію, сподобалася вона мені, який день не можу її забути.
-Тоді їдь у Михайлівку, село не дуже велике, знайдеш. Там живе Петрович у крайньому будинку, от і зайди до нього, медку від мене передай, а заразом і спитай про нову мешканку. Вже він усі новини в Михайлівці знає.
-Якось незручно, а раптом вона мені гарбуза винесе?
-Давай їдь, ти їй теж сподобався, ох, вчити тебе треба. Я ж говорю, що бачу наскрізь людей. Вона дивилась на тебе нишком промовистими поглядами. Це ти не помітив, а я все бачу, – задоволено усміхаючись, казав старий.
Поїхав Олег до Михайлівки. І точно Петрович йому все розповів:
-Поліна? Вона живе у сестри своєї Тетяни, через п’ять будинків від мене, поїдеш – побачиш міцний такий дім, там і живе твоя знайома. Фельдшером у нас вона буде. А то стара пішла на пенсію. А ти що забрати хочеш її, а як же ми?
Олег засміявся:
-Петровичу, я ще не знаю, що вона мені скаже, а ти вже забрати.
-А що скаже? Вона згодна буде і поїде з тобою. Он який ти видний чоловік. У нас на селі таких немає!
Олег із Поліною живуть в Олега в селі у новому просторому будинку.
Батько його радіє, нарешті син знайшов щастя, він бачить, як літає на крилах його син, як світяться від щастя очі Поліни.
Про таку невістку мріяв батько, шкода тільки мати не дожила, ось би теж раділа…
Олег більшу частину часу проводить на пасіці, Поліна працює у лікарні, а на вихідні теж на пасіці із чоловіком.
Ох, і подобається їй тут!