Пройшовши через розлучення з дружиною, Олег навіть не уявляв, що у його подальшому житті головну роль відіграє Левко.
Олег винаймав квартиру, бо свою залишив колишній дружині та дочці.
Хоч та вже й була студенткою, і навчалася в іншому місті.
Але він вчинив як справжній чоловік.
– Зароблю я собі на квартиру, не бачу жодних проблем. Ну, поживу трохи в орендованій, – казав він Миколі, другу з інститутських часів. – Поки одружуватися я не збираюся, всього рік пройшов після розлучення, не тягне щось знову поринути у сімейне життя.
Олег зовні дуже симпатичний чоловік, виглядав респектабельно, одягався стильно, не гульбанив, вів активний спосіб життя, займався спортом, а взимку віддавав перевагу гірським лижам.
Розійшовся він з дружиною з її ініціативи. Закохалася вона в молодого, на сімнадцять років молодшого, і чесно зізналася чоловікові.
Олег звичайно спочатку оторопів, але отямився швидко, подумавши:
– Добре, що донька навчається в інституті й живе в іншому місті в бабусі. Мама моя доглядає за нею, а тут що? Дружині ніколи, захопилася он молодим, а я теж працюю. Та ще й такий приклад…
Микола з дружиною Оленою зібрався у відпустку. Ще взимку вони придбали путівки, але була одна проблема.
Не було з ким залишити Левка – гарного і гордого кота з забарвленням, як у тигра.
Теща поїхала у санаторій, син живе з сім’єю далеко, одним словом, проблема…
…Олег лежав на дивані й дивився голлівудський фільм. Раптом задзвенів його телефон. Чоловік глянув на екран. Дзвонив його друг Микола.
Олег взяв слухавку.
– Олеже, привіт! – почувся в телефоні голос Миколи.
– Привіт, Миколо, ми взагалі-то недавно бачилися на роботі, – здивувався Олег.
– Слухай, у нас тут з дружиною проблемка, така невеличка виникла, – почав Микола. – Порадившись з Оленою, ми вирішили тобі запропонувати переїхати жити до нас.
– Як це жити до вас?! – ахнув Олег.
Він не розумів, що відбувається.
– Ну днів на десять, поки ми будемо на відпочинку, – сказав Микола.
– А-а-а… Ну мені й у себе непогано, квартира хоч і орендована, але дуже навіть хороша, – ще більше здивувався Олег. – А в чому полягає проблема?
– Ми хочемо приставити тебе нянькою до нашого Левка. Ну, ти ж знаєш нашого кота, він звик жити тут, і краще тобі сюди переїхати, аніж його до тебе тягти.
– Стривай, Миколо, я ще не погодився, а ти вже…
– Олеже, виручай, ти ж розумієш, що якби було все так просто, я б і не звернувся до тебе! А до речі, ти як ставишся до котів?
– Ну як? Мабуть, нормально, не мав я кота… Ну гаразд, що не зробиш заради друга! Коли переїжджати?
– Завтра, якраз субота, у нас поїзд о шостій вечора, – повідомив Микола.
У призначену годину Олег приїхав до друзів.
Привіт, – сказав Олег і пройшов у кімнату.
– Привіт, – радісно відповіла йому Олена. – Зараз я введу тебе в курс справ…
Левко – величезний кіт поважно сидів на дивані і з цікавістю дивився на Олега.
А Олена почала розповідати, пояснюючи, що їсть, п’є і куди «ходить» їх дорогоцінний Левко.
Олег ходив по п’ятах за Оленою і з розумним виглядом кивав.
Кіт ходив слідом і поважно поглядав на нього, мовляв запам’ятай, що тобі говорять…
– Стривай, Левко, як тільки твоя господиня поїде, ти почнеш жити за моїми правилами! – поглядаючи на кота, думав Олег.
Нарешті, Микола з Оленою поїхали, а Олег окинув поглядом квартиру.
– Так, Левко, що ми маємо з тобою? – сказав він вголос. – М’який зручний диван і великий телевізор!
І Олег, розвалившись на дивані, переключив на спортивний канал, де йшов футбол.
Кіт дивився на нього здалеку й уважно. Подивившись трохи футбол, Олег вирішив перевірити холодильник.
Все ж таки йому тут жити, у кота повно корму, а він думав за себе.
Кіт ходив за ним по пʼятах. Зазирнувши в холодильник, Олег невдоволено хмикнув:
– Могли б і більше продуктів залишити… Ну гаразд, завтра неділя, поїду в супермаркет і закуплюсь.
Вечір пройшов у спокійній обстановці, Левко вже лежав поряд з ним на дивані і дружно муркотів.
Олег навіть заснув тут же під його муркотіння.
Наступного дня Олег вийшов з квартири, сів у машину й поїхав у супермаркет.
Він повернувся, відчинив двері в квартиру. Кіт сидів біля дверей і раптом прошмигнув біля ніг і вибіг на майданчик…
– Левко, ти куди?! Ану додому! – гукнув Олег.
Але кіт його не слухав, він уже спускався сходами вниз…
Олег, поставив великий пакет з продуктами на підлогу і побіг за котом.
Той сидів на майданчику на другому поверсі і дивився на Олега.
– Треба ж, не минуло й доби, як поїхали твої хазяї, а в мене вже з тобою проблеми! – забурчав Олег. – Левко, киць-киць, ну ж ти розумний хлопець, давай додому!
Олег уже простягнув руки, щоб узяти кота, але той раптом проскочив повз нього, побіг назад нагору.
– Добре хоч пʼятиповерхівка, – подумав Олег і пішов слідом за котом.
Тільки на п’ятому поверсі Олегу вдалося побачити Левка. Той сидів і чекав на нього.
Все-таки вдалося забрати йому кота, але той голосно навчав і пручався.
Олег міцно притискав його до себе, а той вивертався і дряпався задніми лапами.
Але все-таки кіт був доставлений у квартиру. Олег зачинив двері, а кіт прошмигнув у спальню і сховався під ліжком.
Олег оглянув свої руки і почав шукати зеленку. Не знайшовши її, він набрав Миколу:
– Привіт, а де у вас аптечка? – запитав він одразу.
– Привіт, а що в тебе? – здивовано запитав той.
– Розумієш, у нас тут така справа, – він у подробицях описав все.
Але тут почувся голос Олени:
– Олежику, ти тільки не сварися до Левка, він більше не буде, – сказала вона.
– Не буду, – обіцяв Олег.
– Аптечку візьми на кухні у верхній лівій шафі, там є йод і зеленка. А ще краще, я зараз зателефоную сусідці, вона в лікарні працює, все зробить, і будеш, як новенький, – сказала Олена.
– Не треба, навіщо мені? Я й сам упораюся, не маленький.
– Все, вже дзвоню, – сказала Олена і поклала слухавку.
За кілька хвилин Олег почув дзвінок у двері.
Симпатична блондинка, без метушні і зайвих слів обробила йому подряпини перекисом.
– Дякую, я Олег, а як ім’я моєї рятівниці, – звернувся з усмішкою він до жінки років тридцяти восьми.
– Світлана, – ніжним голосом сказав вона і щоки її почервоніли.
Олег уважно подивився на неї і серце його аж стрепнеулося, у неї не тільки був ніжний голосок, а й сама вона була повітряна і ніжна. А одразу й не розгледів.
– А давайте я вас чаєм пригощу, все-таки ви моя рятівниця і повинен же ж я якось віддячити, – запросив він її.
Не хотілося, щоб вона швидко пішла.
Світлана подякувала і погодилася. Вони пили чай з цукерками та печивом, які він знайшов у шафі, весело спілкувалися і Світлана пішла, пообіцявши ще побачитися.
Подзвонила Олена і першим питанням у неї було:
– Як Левко? Не сумує мій котик без мене? Як твої руки? Як моя сусідка із п’ятого поверху?
– Все нормально, мабуть, сумує, – відповів Олег.
Олега звичайно не хвилювали душевні переживання хвостатого Левка, його якось більше хвилював свій стан.
Світлана дуже сподобалася йому, і він думав, як би продовжити знайомство, але приводу поки що не знаходив.
Наступного дня після роботи він акуратно відчиняв двері, переживаючи, що кіт знову вискочить.
Але Левко сидів поважно в коридорі і дивився на Олега, що заходив, навіть не зрушивши з місця.
Він усім своїм виглядом показував, що настав час уже помиритися.
– Ось так краще, – сказав Олег і пройшов на кухню, кіт теж опинився тут і чекав свій корм.
Після вечері Олег з Левком лежали на дивані, він думав, що треба якось зустрітися зі Світланою.
Подзвонив Микола:
– Ну, що там у тебе, як справи? Подружилися з Левком?
– Так, лежимо на дивані. Думаю, як би зі Світланою зустрітись, але не можу знайти приводу. Вчора я дізнався, що вона теж розлучена.
– То скажи, що на перев’язку прийшов, чи запроси до себе, – відповів друг.
– О, точно, дякую друже, ну бувай, скажи номер квартири її.
Світлана здивувалася, коли побачила Олега за дверима.
– Добрий вечір, а я на перев’язку, – посміхаючись, сказав він і вручив їй коробку цукерок.
– Добрий, ну проходьте…
З цього вечора їх зустрічі були щоденними. Світлана працювала у поліклініці. Мала сина, який той торік закінчив школу і навчався у коледжі.
І вони покохали один одного. І, коли друзі повернулися з відпустки, Олег продовжував відвідувати Світлану.
Микола, зустрічаючи друга біля свого під’їзду, все жартівливо запитував:
– На перев’язку? – і розуміюче підморгував.
Через пів року Олег перебрався до Світлани, потім одружився і живе тепер Олег із другом в одному підʼїзді.
Вони відвідують зі Світланою кота і дякують за зустріч. Якби не Левко, вони б можливо ніколи не зустрілися…