– Олег, а чий це конверт? – запитала Марина у новоспеченого чоловіка, поправляючи весільну сукню. – Який? – А ось цей, красивий, рожевий. – Не знаю, – знизав плечима Олег, – мені все одно. – Як це все одно? Грошей то тут немає

-Олег, а це чий конверт? – запитала Марина у новоспеченого чоловіка.

-Який? – поцікавився він.

-А ось цей, красивий, рожевий.

-Не знаю, – знизав плечима Олег, – мені все одно.

-Як це все одно? – мало не перейшла на крик наречена, – грошей то тут немає, – і вона розкрила конверт, трохи надірвавши його від образи.

-Може, випали? Не дивилася на підлозі?

Наречена покрутилася на місці, підняла об’ємний поділ білої весільної сукні, і сказала.

-Ну що ти мене плутаєш, я ж конверти на ліжку розкривала. А в цьому точно не було нічого. Ти пам’ятаєш, хто який конверт дарував і які подарунки?

-Нуу…- почав розтягувати Олег, намагаючись пригадати, – класно ж все пройшло, я задоволений, – додав він, відкушуючи шматочок від бутерброда з ікрою.

-Ти не розумієш, хтось прийшов, поїв, повеселився і все! І нічого нам не подарував! – надулася наречена, – а це тисяча як мінімум.

-А ти у матері запитай, вона ж зібрала на підносі гроші, може пам’ятає або знає куди поділися.

-Твоїм і моїм батькам сьогодні не до нас, вони святкують. Слухай, а хто знімав на телефон, коли подарунки дарували? Оксана знімала?

-Не знаю, напевно, запитай у неї.

-Це точно Петренки такий конверт подарували, вони до цього скаржилися, що грошей немає, без букета прийдуть. Точно, – будувала припущення наречена.

-Та ні, Петренки мені сертифікат на інструменти подарували, він в жовтому конверті був, забарвлення, як логотип у магазину.

-А хто тоді? Ну що ж мені Оксана не відповідає. І в чаті нашого весілля одні фотки, жодного відео немає, що ж ніхто не викладає? – нервувала Марина.

Олег, продовжуючи намазувати червону ікру на третій шматочок багета, не поділяв хвилювання дружини.

-А ти все їси і їси!

-Я голодний, я крім двох ложок салату нічого не їв! – обурювався Олег.

-Зате пив.

-Та скільки там! – виправдовувався він.

-Давай краще того, цього… – він став посміхатися і підморгувати Аллі.

-Чого того цього? Я гроші рахую.

-Марино, ну ти що, куди ці подарунки подінуться, завтра порахуєш, – Олег обійняв її і спробував поцілувати.

-Ой, не чіпай, мені плаття ще повертати, порвеш ще раптом.

-Я акуратно, – не здавався новоспечений чоловік.

-Я сказала! – Марина подивилася на нього так, що Олег прибрав руки і сказав.

-Все зрозуміло, мої бутерброди мене чекають.

Наречена нервувала, рахувала гроші, розпаковувала подарунки, розкидаючи пакувальний папір по всій кімнаті. Наречений же налягав на бутерброди.

-Олеже, – ти що спиш, – запитала наречена схлипуючи.

-Що? Ні, я не сплю, – відійшовши від дрімоти, приндився чоловік.

-О-ле-г! – плакала наречена, – ще один конверт без грошей, ну як так, – вона крутила в піднятій руці голубенький конвертик.

-Чуєш? – запитав чоловік, – телефон, твій або мій?

-Я не чую нічого, я розумію, що нас гості кинули, уявляєш, – розмазуючи туш по обличчю, не зупинялася Марина. Вона взяла свій телефон і побачивши, що дзвонить її мати, відповіла.

-Так, мамо.

-Маринко, ти гроші вже перерахувала?

-Ні, тут конверти…

-Марина, гроші, що на хлопчика і дівчинку збирали, я перерахувала і в коробку від цукерок, ну в таку, пластикову, поклала, не загуби.

-Які гроші на хлопчика і дівчинку? – не зрозуміла Марина.

-Як які? Збирали в рожевий конверт, що народиться дівчинка і такий голубенький, що хлопчик. Дівчинка виграла!..

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.