Оксана якраз готувала на кухні, коли пролунав дзвінок у двері. Вона витерла руки рушником і пішла відчиняти. На порозі стояв її чоловік і загадково посміхався.
-Кохана, вітаю тебе з днем народження! – Микола витяг з-за пазухи свого пальта літрову банку, до країв наповнену водою, в якій щось виблискувало. – А це тобі казковий подаруночок!
-Дякую, любий, – на обличчі дружини з’явилася поблажлива усмішка. – А що це?
-А це, Оксаночко, те що принесе удачу в нашу сімʼю! Золота рибка. Дідусь продавав на вулиці. Причепився – купи та й купи. Ніби як, це та сама золота рибка з казки. Ну, я й купив.
-Все ясно… – Оксана почала розглядати подарунок. – Гарна. Тільки їй, мабуть, у такій баночці тісно буде…
-Ти поки що її в трилітрову банку перемісти. Я скоро акваріум куплю.
-Господи, знову витрати, – зітхнула дружина. – Як би цю рибку наш кіт не побачив, поки у нас акваріум з’явиться. Гаразд, ходімо на кухню. Я невеличкий святковий стіл приготувала. Незабаром син прийде.
-Стривай, я ж тобі ще лотерейку купив, – схаменувся чоловік і поліз у кишеню. – Рекламу чула? Кажуть, тепер у цю лотерею мільйон розігрують.
-А як же, чула, – дружина пішла на кухню, навіть не глянувши на лотерейний білет.
Тільки-но сіли за стіл, як прийшов син Іван. Він побачив рибку, яка плавала вже в трилітровій банці на підвіконні, і як дитина зрадів.
-Ого яка! Я про таку в дитинстві мріяв.
-Це, між іншим, справжня золота рибка, – пожартував Микола. – Давай, загадуй бажання, влаштуємо їй перевірку.
-Хочу, щоб сьогодні наші у футбол виграли, – так само жартома сказав Іван. – З рахунком три нуль.
-А що, сьогодні футбол? – пожвавішав батько.
-Ага, – кивнув син. – Вже почався.
-Чудово. Зараз маму привітаємо і подивимося кінець гри.
Поки вечеряли, поки балакали, сміялися і пили чай із тортом, час пройшов швидко. Години через дві син схаменувся.
-Ой, тату, про футбол ми забули! Зараз я в кімнаті телевізор увімкну, гляну, як там наші грають.
Повернувся син за кілька секунд здивований.
-Тату, матч щойно закінчився…
-А рахунок який?
-Три нуль, наші перемогли…
Після таких слів сина, всі зі здивуванням переглянулись, і з подивом витріщилися на банку з золотою рибкою.
-Це що? – пробурмотів Микола. – Дідусь правду казав, чи що? Вона дійсно справжня? Іване, синку, а сьогодні ще хтось грає?
-Ага, – кивнув син. – Динамо. А що?
-А то… Ану, рибка, зроби так, щоб Динамо перемогло з рахунком два нуль! – голосно та урочисто оголосив своє бажання Микола.
-Навіщо? – майже заволав син. – Не потрібний нам такий результат!
-Тихо! – зупинив батько Івана. – Це я спеціально такий футбольний рахунок замовив для перевірки. Якщо й цього разу він здійсниться… – Іван від хвилювання зробив глибокий вдих, – загадаємо ми тоді цій рибці, щоб наша мама в лотерею завтра виграла багато грошей.
-Ага, розмріялися, – засміялася Оксана. – Прямо як діти.
Засміятись вона засміялася, але футбол сіла дивитися разом з чоловіками.
А коли матч закінчився з тим самим рахунком, який замовив Микола, у кімнаті запала тиша.
-Ну, що, жінко, неси квиток, – зібравшись з думками, сказав чоловік. – Він на холодильнику лежить. І рибку сюди теж неси. А потім загадуй бажання.
-Ні, – прошепотіла Оксана. – Краще ти, чи Іван. У вас вийшло, а не в мене. І взагалі, може, ця рибка тільки чоловіків слухається…
-Добре, – сміливо кивнув Микола. – Тоді я сам попрошу.
Банку з рибкою поставили на стіл і всі троє застигли в очікуванні.
-Ну, рибко, слухай моє бажання, – з тремтінням у голосі сказав голова сім’ї. – Хочу, щоб завтра моя дружина виграла мільйон.
Усю ніч усім членам сім’ї снилося практично одне й теж – уві сні вони намагалися помістити в одну трилітрову банку цілий мішок грошей. Напевно, хотіли перевірити – поміститися, чи ні мільйон у трилітровому банку?
Вранці першим прокинувся Іван – від дивного гуркоту на кухні. Він, спросоння, невдоволено скривився, ліниво виліз з-під ковдри, і пішов дивитись, що там сталося.
За мить, з кухні пролунали його крики.
Коли Оксана й Іван примчали до нього, вони побачили батька, який намагався рукою дістати з-за холодильника кота.
А ще вони побачили, що на підлозі, у калюжі води, лежать величезні уламки від трилітрової банки. Золотої рибки ніде не було…
-Миколо, – закричала Оксана. – Вставай з підлоги!
Тут же пролунало: “Мяууу!”
Вдень, коли розпочався розіграш лотереї, всім трьом, було вже зрозуміло, що мільйона їм не бачити як власний вух. Так і вийшло. Вони не виграли ні гривні.
А під диваном, заховавшись у куток, усе ще сидів кіт, який так і не зрозумів, за що його мало не виставили з дому.
Ну з’їв він якусь рибку – і що такого? Вона ж була така маленька…
Добре, що Оксана виявилася сміливою та рішучою – забрала бідного котика з рук свого чоловіка вже перед самими дверима на балкон.