– Я від тебе напевно піду – заявив за вечерею Андрій. Перед цим він з апетитом з’їв свої улюблені котлетки.
Ніна застигла і безглуздо запитала: – Навіщо?
Він розвалився на стільці і став перераховувати: – По-перше, ти не можеш народити мені сина, хоча ми одружені вже п’ять років. По-друге, ти не любиш мою маму!
Ніна сіла навпроти: – Щодо вагітності я пропонувала тобі пройти обстеження. Але ж ти кажеш, що здоровий. Я перевірилася, у мене все гаразд. А твоя мама та ще “прекрасна жінка»! При кожній зустрічі гладить мене по животу і каже – пустенько. Зрозуміла б, якби наодинці, так вона і при всіх так робить. Як після цього я можу до неї ставитися?
Андрій покрутив вилку: – Її можна зрозуміти, вона онуків хоче. А ти б і потерпіла. І взагалі набридла мені ця розмова, завтра ж зберу речі і до мами. А з тобою потім вирішу, що робити
Коли наступного дня Ніна прийшла додому, речей Андрія не було. Вона походила по порожній квартирі і їй стало не по собі. Самотньо, холодно. Хоч Андрій і був буркуном, але вона його любила.
Від нічого робити подзвонила подрузі: – Уявляєш Андрій пішов. Як куди? До мами, звичайно. Може прийдеш, посидимо, поговоримо. У мене і хороше червоненьке є. Ну Віра, ну, будь ласка!
– Так, подруго, докотилася і ти майже до стадії розлучення. Андрію мама швидко наречену знайде. Яка швидко завагітніє, ха-ха. Я взагалі не розумію, як ти з ним живеш? Він же зануда, яких пошукати. Давно знайшла б собі нормального чоловіка і народила . Ось відчуваю, в Андрійові справа, що у вас дітей немає. І мати знає, але покриває, щоб ти себе винною відчувала, – розійшлася Віра після першого ж келиха.
– Ну, Віра, годі вже. Не може такого бути. Андрій у мене чесний, давно б вже зізнався, – заперечила Ніна.
– Ну значить тільки матінка в курсі, а синові не хоче сказати, – парирувала Віра. – Слухай, а пішли в кафе якесь? Розслабимося, потанцюємо. Коли ми з тобою кудись ходили?
– Навіть не згадаю, – Ніні від червоненького стало весело, тому вона легко погодилася.
На ранок з важкою головою, вона набрала склянку води, як зателефонувала Віра.
– Ну, Ніно, ти й даєш. Я тебе вчора не впізнавала. На повну котушку гуляла. А де Олег? Ще ніжиться в ліжку? – засміялася вона в трубку.
Ніна похитала головою: – Який Олег? Я взагалі нічого не пам’ятаю. Розкажи заради Бога, як я осоромилася?
Віра відповіла: – Та не бери в голову. Повеселилися і добре. А з Олегом ти вчора цілий вечір танцювала і він повіз тебе додому.
– О, Боже – вигукнула Ніна. І тут на кухню зайшов чудовий чоловік. Високий, кароокий. Щоправда одягнув халат Андрія та виглядав потішно. Той на зріст був менший.
– Нагодуєш сніданком, сонечко, голодного чоловіка? – грайливо запитав він.
– Яке я тобі сонечко? Одягайся та йди. Мій чоловік повернутися може, – розгнівалася Ніна, відчуваючи перед чоловіком провину за зраду.
Через три тижні Ніні стало погано прямо на роботі. Її одразу відправили додому та порадили сходити на огляд.
Насилу вона дісталася додому. А там Андрій повернувся. Замість обов’язково поцілунку, Ніна побігла у ванну. Вона витягла з сумочки тест, який купила дорогою. Він виявився позитивним.
Радості Андрія не було меж. Мама теж сухо привітала по телефону майбутню матір. Одна Ніна була у сумнівах. Стільки років разом і нічого. Одна зрада і ось вона довгоочікувана вагітність. Але в житті ж бувають чудеса, ця дитина може бути і від Андрія, заспокоїла вона себе.
Вагітність була важка. Вона часто лежала на збереженні. Коли на огляді показало, що буде син, Андрій гладив її животик і постійно примовляв: – Ти тільки родись, синку, і ми з тобою гори звернемо.
Роди почалися несподівано, раніше за термін, на два тижні. Стан Ніни був дуже поганий. Жінка крізь прочинені двері почула розмову чоловіка з акушером. – Мені доведеться поставити вам запитання. У гіршому випадку, кого ви вибираєте, мати чи сина? Андрій без роздумів відповів: – Звичайно сина!
Ці слова крутилися в голові Ніни постійно, хоча все пройшло добре. І з нею і сином все було в порядку. Три тижні вони пролежали у палаті. Коли Ніна вперше побачила сина, у неї затремтіли руки. Він був дуже схожий на Олега. І тепер з хвилюванням чекала на виписки. Якщо мати Андрія тільки подивиться на дитину, відразу все зрозуміє. Та й слова чоловіка не виходили з голови. Якщо він так легко зробив вибір, то й не любить її зовсім. А якщо правду дізнається, виставе їх із сином з квартири.
Але на подив Ніни все пройшло чудово. Андрій з мамою не відходили від малюка, якого вирішили назвати Павлом, і знаходили все більше подібності до Андрія.
Ніна заспокоїлася, а дарма. Мама Андрія зайшла за нею на кухню, поки Андрій крутився навколо ліжечка.
– Ну і хто батько? – байдуже запитала вона.
– Андрій звичайно, – з обуренням відповіла Ніна.
– Неправда. В Андрія не може бути дітей. Нездужав він у дитинстві і попередили нас, що можуть бути наслідки. Ну а ти молодець, здійснила мрію сина. Дякую тобі велике. Нехай Павлик буде нам рідним. А ти не хвилюйся, цю таємницю ніхто не дізнається від мене. А далі вирішуй, як хочеш.
Як не дивно, Ніна була вдячна матері Андрія за такі слова. Між ними немає дружби, але рівні стосунки налагодилися.
Якось гуляючи в парку з Павликом, Ніна зустріла Олега.
– О, ти з поповненням? Вітаю. Не мій випадково? – пожартував він.
Ніна холодно відповіла: – Чоловіче, ви мене з кимось переплутали. Я вас не знаю – і пішла далі.
Хто знає права Ніна чи ні, що обдурила чоловіка. Але якщо всі щасливі, чому б і ні. А як ви вважаєте?