Напередодні весілля Віктора в хаті було душно. Троє жінок на кухні куховарили різні страви і пекли пироги. – Іди-но, ще дров принеси, – сказала мати. Віктор накинув куртку і вийшов в темні сіни. Не встиг він зачинити двері в кухню, як побачив в отворі вхідних дверей жіночу фігуру. – Хто це до нас? – весело промовив гостю Віктор. – Так це ж я Вікторе. Що це ти мене вже не впізнаєш?

Напередодні весілля Віктора в хаті було душно. Топилася піч, багато готували. Троє жінок на кухні куховарили різні страви і пекли пироги. Холодні закуски мати виносила у сіни і ставила в велику шафу з дверцятами, а щось відправляли в льох.

Наречена Наталя не показувалася на очі нареченому, там теж йшли приготування: приміряли в черговий раз плаття, на фату майбутня теща нашивала капронові квітки у формі вінця.

Віктор був ніби як не при справах. Він без діла ходив по хаті, не знаходячи собі заняття, вже починаючи хвилюватися.

– Іди-но, ще дров принеси, – сказала мати.

Віктор накинув куртку і вийшов в темні сіни. Не встиг він зачинити двері в кухню, як побачив в отворі вхідних дверей жіночу фігуру.

– Хто це до нас? – весело промовив гостю Віктор.

– Так це ж я Вікторе. Що це ти мене вже не впізнаєш? – прошепотіла ласкаво Галина, його колишня подруга. Вона близько підійшла до хлопця і всім тілом притулилась до нього.

– Ти? – ошелешено сказав Віктор, – з чого б це раптом?

– Так ось, їхати збираюся. Попрощатися з тобою прийшла по старій пам’яті. Може, вже не побачимося … – Галина обвила шию Віктора руками і впилася поцілунком йому в губи.

Віктор відсторонив дівчину, але та продовжувала чіплятися до нього.

– Невже все забув? Адже недавно все було? Невже не пам’ятаєш? – схвильовано говорила вона.

– З розуму зійшла. До чого це тепер все? Завтра я одружуся. У нас з тобою давно все скінчено, і ти це знаєш.

Тут в сіни вийшла мати Віктора. Вона, побачивши на шиї у сина Галину, ахнула.

– Доброго дня, тітко Ніно, – ввічливо промовила Галина, відсторонюючись від Віктора.

– І до побачення, – грубо відповіла їй жінка, – нічого тобі тут робити тепер Галя. Не доводь до гріха.

Галя вибігла з сіней, грюкнувши дверима.

Мати обернулася до сина.

– Ось вже кішка, – виправдовуючись, почав Віктор, – сама пристала. Прощатися, бач, прийшла …

– Поганий той чоловік, який чужу кішку не може з колін скинути. Ти тепер, синку, вважай, одружений чоловік. Дивись, дізнаюся, що гуляти почав, своїми руками …

Жінка потрясла перед обличчям сина сухенький кулачкок і раптом заридала.

– Що ти, мамо … – розгубився Віктор, притискаючи до грудей матір.

Жінка впоралася з сльозами і витираючи очі кінчиком хустки, відповіла:

– Не з чуток знаю, як це, коли чоловік зраджує…

Не смій, чуєш … І добре ще, що це я вас побачила, а не ще хто чужий. Розмов би було по селу. Можеш собі уявити? Весілля могла б вона зірвати. Зараза така.

– Так їде вона, мамо.

– От і добре. А якби і не поїхала. Ти вже тепер тримайся. У тебе нове життя, і ламати дров не варто даремно. Ось шкідлива дівка. Вчасно ти її тоді розглянув. Бережи свою сім’ю, синку. Нікому не дозволяй заважати вашому щастю …

Мати розвернулася і, прийнявши спокійний вираз обличчя, пішла знову в хату, а Вітька ковзнув в сутінковий двір, зачинив хвіртку за наглою гостею і пішов за дровами.

Йому нестерпно захотілося зараз притиснутися до своєї Наталки. Слова матері про те, що ось зараз через таку витівки Галини могло б зірватися його весілля, стала йому нестерпна.

Він склав дрова до печі і знову вийшов у двір. У злегка протопленій лазні стояли приготовлені до завтрашнього торжества сусідські стільці, килимки, скатертини. На підлозі в холодній воді красувався великий букет з троянд, хризантем і лілій, куплений в місті для нареченої.

Віктор вихопив з букета найбільшу троянду і, заховавши її запазуху, пішов до дому Наталії.

Пройшовши непомітно, він заглянув вікно кімнати. Наталка, стоячи перед дзеркалом у вікна, накручувала бігуді на ще вологі локони, сорочка обтягували її струнку фігуру, дівчина щось наспівувала …

Віктор замилувався. Потім потихеньку постукав по склу. Наталя, побачивши нареченого, зраділа і здивувалася. Було домовлено, що сьогодні не побачаться. Вона відчинила вікно і припала до його губ.

Віктор простягнув їй троянду.

– Сушись, давай, наречено. Ще мокра вся, дивись щоб непростигла. До завтра. Люблю.

Він сам прикрив вікно.

– Фіранки закрий! – жестами показав нареченій Віктор. – А то видно все. Нічого тут тебе всім розглядати …

Він повернувся і пішов до дому. А Наташа сіла на диван, і забувши про зачіску, довго вдихала аромат троянди, яка була їй зараз дорожче величезного букета …

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.