Вранці Надя пішла в душ, увімкнула музику і стала як завжди думати про найприємніше. По-перше, звичайно ж про чоловіків!
Нещодавно вона розлучилася з Денисом, дуже вже він був нудний. Навіть коли вона йому все висловила, що не збирається життя витрачати на пелюшки, готування їжі та прибирання, Денис на неї все одно дивився благаюче:
-Надя, але я ж люблю тебе! І тобі я теж був не байдужий, адже так? Не вірю, що не подобався, ти лукавиш!
– Ключове слово “був”, тобі так не здається, Денисе? – сказала йому тоді Надя.
Так, їй і справді Денис спочатку подобався. Високий, накачаний, розумний, дівчата на нього дивляться. А за характером він виявився не той, що потрібен їй. До Наді видно мамі в рота дивився, тепер ось на Надю переключився. Раз у раз чути від нього:
– Що ти хочеш? Куди ми сьогодні підемо? Як проведемо вихідні?
Сам нічого не може вигадати, тільки й питає. Спочатку Наді це навіть сподобалося, подруги заздрили – він тебе обожнює. А потім вона втомилася, Денис тільки рота відкриє, а вона вже все, що він хоче сказати знає! Та ще останнім часом став заміж кликати, та про дітей заговорювати. А для себе колись пожити? Загалом ні, ні, ні! Вони дуже різні. На роботі тут новий заступник директора з’явився, дуже симпатичний. А Денис явно не для неї, хай знайде собі таку саму, як він сам! Буде вона йому супи та котлетки готувати і шарфик поправляти, як матуся. Потім вони дітей народять, от і всі радощі сімейного життя!
Надя нанесла бальзам на волосся і дістала гель для душу. Друга думка була теж приємна – про гроші. Зарплата у Наді була хороша, але від додаткових грошей вона також ніколи не відмовлялася. В одній кімнаті все життя жити не хочеться. Ось Надя і думає, як би у бабусі квартиру забрати, навіщо їй трьохкімнатна? Нехай у Надіну однокімнатну їде, а Надя собі ремонт забацає, перепланування, меблі нові. Вона вже все продумала. Ну а бабусі купить в однокімнатну все, що їй потрібно. Ні, Надя бабусю любить, допомагає їй, але їй уже сімдесят два, у такому віці зазвичай вже простіші запити! Ось Наді інша справа, їй двадцять чотири, їй ще жити та жити. А на бабусю їй грошей не шкода, тільки та зазвичай відмовляється. Вічно бурчить на Надю, не подобаються їй принципи Наді. Бурчить, бо вважає, коли вона Надю виховувала, то вона слухатися повинна. Мама Надю без батька народила, а коли їй два тижні було, мами не стало. Бабуся вважає, що Надя тому й хоче від життя все для себе отримати якнайшвидше, бо росла без батька та матері. Думає, що Надя до всього жадібна, бо в дитинстві недоотримала. Не розуміє, що якщо сам не візьмеш – інші заберуть.
Надя змила бальзам із волосся і стала змивати гель. Стоп, що це в неї? Вона ще раз машинально провела рукою – та що це? Провела ще – щось тверде, розміром із лісовий горіх. Але ж не було! А раптом це як у Ірини Іванівни із роботи. Вона вже рік на різних процедурах, але прогноз не зрозумілий. Невже й у неї? Адже бабуся давно їй казала – дострибаєш, Надя! Досить хлопців гарних баламутити! Та ще кажуть, ти береш конверти. А за що? Якісь дивні у вас премії! Тебе життя вже одного разу попередило, коли без батька та без матері залишилося! Тобі треба життя своє вирівнювати, по совісті жити, чоловіка знайти гідного, дітей народити та любов їм дати. І за себе, і за матір свою, а ти що робиш?
І справді, про що вона зараз думала! А якщо ось так – раз, і все, і більше нічого не буде, чого б вона хотіла по-справжньому? Хто їй потрібний?
Надя вискочила з душу, швидко зібралася, потім сіла та розплакалася. Що їй тепер робити? З ким поговорити?
І тут подзвонив Денис. Надя спершу брати не хотіла. Ну все, наче вони розлучилися. Але Денис знову передзвонив і Надя відповіла:
– Так Денисе, привіт!
– Привіт, а ти що така сумна? Надя, у тебе все гаразд?
– Так Денисе, у мене все добре, що ти хотів?
– Надя, у тебе голос дивний, я хотів з тобою сьогодні зустрітись. Ще раз. Ти зможеш?
Надя уявила, що вона відмовиться, і їй стало самотньо. І справді, адже до неї нікому немає справи, тільки Денис про неї думає, бо любить. З ним їй було надійно та тепло, але вона сама все зіпсувала. Адже Денис їй і зараз подобається. А все інше просто не справжнє.
– Я зможу Денис, але тільки ввечері, – погодилася Надя і приречено попрямувала на огляд.
– Ну, що тут у нас? – літня жінка запитливо поглянула на Надю. – Все з циклом регулярно? Вагітність? Зрозуміло, не було. Давай тести зробимо, а потім думати будемо. Природа наша жіноча така, від неї тікати не треба. Ось і результат. Ну що ж, пощастило тобі, люба. Можна сказати – передостаннє попередження. Я напишу, що треба і як дочці скажу, не тягни. Природу не треба з ніг на голову перевертати.
“Треба ж, і тут знову про попередження, ну просто як бабуся”, – здивувалася Надя.
Увечері Надя з Денисом зустрілася. Здалеку його побачила – йде швидко, впевнено, підійшов.
– Надя, як я радий тебе бачити! Хочу ще раз порозумітися, ми ж так мало зустрічалися, а ти висновки зробила. Ти ніжна, беззахисна, хочеш здаватися не тією, яка ти насправді. Мені так хотілося, щоб ти вибирала все, що тобі подобається. Надя, думай що хочеш, але я тебе не відпущу, не дам тебе образити. І прошу тебе, будь моєю дружиною. Не можеш вирішити – не відповідай одразу, але дай мені шанс. А сьогодні ми йдемо в ресторан, ти як, згодна?
І чому вона вирішила, що він нудний? Він найнормальний, просто закоханий чоловік, їй так пощастило! І те, що він зараз каже, їй дуже приємно. Ось вона не розумна, трохи своє щастя не проворонила.
Надя дякує тепер життю за це попередження. Вона запереживала, і тоді вона зрозуміла головне – досить грати, не треба відштовхувати хорошу людину. Він не нудний і слабкий. Та Денис навіть забув свою гордість заради неї. Він прощав і чекав на неї, поки вона зрозуміє, що саме він їй потрібен. Він дуже хотів стати частиною її життя, вона йому дорога, а він став дорогий їй, вона раніше це просто не зрозуміла!
І Надя невдовзі прийняла пропозицію Дениса вийти за нього заміж.
Тепер Надя мріє про сина. Хоче, щоб він був схожий на її коханого чоловіка. А Денис хоче дочку, таку саму, як Надя.
І вони щасливі.