Михайло з дружиною вийшли з магазину. Чоловік ніс у руках пакети з продуктами. Раптом перед ними зʼявився якийсь хлопець. – Олено, привіт! – з усмішкою сказав він. – Дмитро?! – здивувалась жінка. – Як же я рада тебе бачити! Як у тебе справи?! – Та все добре. Одружений. Свою доньку я теж, до речі, Оленою назвав, – несподівано сказав він. Олена раптом почервоніла. Михайло вже не знав, що й думати

Михайло з дружиною Оленою вийшли з магазину. Олена йшла без нічого, а Михайло ніс у руках пакети з продуктами.

Коли вони підходили до своєї машини, перед ними раптом зʼявився якийсь молодий хлопець.

-Олено, привіт! – раптом з усмішкою сказав він.

-Дмитро?! – здивувалася Олена.

-А я ось на тиждень до батьків приїхав, – сказав хлопець.

-Як же я рада тебе бачити! – з хвилюванням у голосі сказала Олена.

-І я дуже радий! – сказав Дмитро.

-Ну, як у тебе справи? – поцікавилася Олена.

-Та все нормально. Одружений. Свою доньку теж Оленою от назвав, – несподівано сказав він.

Після його слів Олена раптом почервоніла.

Михайло мовчки стояв з пакетами в руках і вже не знав, що й думати.

-Ой, до речі, познайомся, це мій чоловік Михайло, – схаменулася жінка.

Михайло привітався з Дмитром, щось буркнувши собі під ніс.

Йому одразу не сподобався цей чоловік. На його думку, Дмитро дуже розв’язано тримався з його дружиною. І, звісно, Михайло з нетерпінням чекав на закінчення цієї розмови.

-Знаєш, – продовжував Дмитро, звертаючись до Олени. – Я тут з деякими з наших друзів переписуюсь, але тебе я так і не знайшов.

-Я обовʼязково тобі напишу, – пообіцяла Олена колишньому однокласнику. – Слухай, Дмитре, заходь до нас, поговоримо, згадаємо шкільні роки. Можеш записати мій телефон, якщо надумаєш зайти, подзвониш мені.

Михайло стрепенувся від цих слів. Кого-кого, а такого гостя він не точно не хотів бачити у своєму будинку.

-Та я б і радий, – заявив Дмитро, але сьогодні у мене інші плани, а завтра вранці ми їдемо.

-Дуже шкода, – сказала Олена. І було видно, що ці слова вона сказала щиро.

Коли Михайло з Оленою зайшли додому, чоловік не стримався:

-А що це він так безцеремонно поводився із заміжньою жінкою, га?! Якесь панібратське ставлення! Та й ти, побачивши його, аж розцвіла!

-Михайлику, ти що, ревнуєш, чи що? Ніякого натяку для ревнощів я тобі не давала. Просто колись ми сиділи з ним за однією партою… – спокійно сказала Олена.

-А мені здалося, що між вами було щось більше!

-Михайлику, я прошу тебе, перестань. Ти напередодні мого дня народження, що зі мною посваритися хочеш, чи що?

-Ну, добре, добре, – буркнув Михайло. – Змінюємо тему…

Наступного ранку Михайло привітав дружину з днем народження ​​і подарував їй букет квітів. Здавалося, про вчорашній інцидент він повністю забув.

Ближче до обіду Михайло з Оленою вирушили у гості до друзів. По дорозі вони зайшли до батьків Олени, щоб залишити їм сина. Аж опівночі в чудовому настрої вони повернулися додому.

Михайло пішов на кухню зробити чаю, а коли повернувся в кімнату, то побачив, що Олена сидить за ноутбуком.

Він придивився й застиг – Олена розглядала сімейні фотографії Дмитра!

-А я думав, ти вже забула про вчорашню зустріч. Чим же тобі так сподобався цей зухвалий хлопака? – голосно запитав Михайло. – І що зрештою було між вами? – обурився він.

-Михайлику… Якщо чесно, то все, що було між нами – це кілька танців на шкільному вечорі, кілька прогулянок і кілька поцілунків, – відповіла Олена.

-Здається, це називається першим коханням?! – далі обурювався Михайло. – Чи я помиляюся? А то я он дивлюся, як ти аж почервоніла й зашарілася перед ним!

-Михайлику, та заспокойся ти, – намагалася напоумити свого чоловіка Олена. – Все це було ніби в іншому житті. І я просто заради цікавості зайшла на його сторінку. Повір, у мене немає жодних почуттів до нього!

Але Михайла не зупинили слова дружини.

-А хочеш, я тобі про своє перше кохання розповім? – продовжував він. – А ще й про друге, й про третє!

І Михайло почав розповідати історії про свої якісь любовні походеньки, які він явно вигадував на ходу.

Захопившись, він не помітив, як Олена тихенько заплакала.

-А знаєш, – раптом зупинила вона його на півслові. – Якщо ти вважаєш, що я тебе не достойна, то нам краще розлучитися!

-А я й не проти! – вигукнув Михайло.

Олена не стала більше сваритися з чоловіком і, прихопивши найнеобхідніше, на прощання гримнула дверима.

-Що ж я наробив, – було перше запитання, яке Михайло поставив сам собі, прокинувшись наступного ранку.

Він одразу набрав номер телефону дружини і почув у відповідь: «Абонент не відповідає».

Настав трудовий тиждень. Олена все не поверталася.

Михайло ходив сам не свій. І на роботі, й удома у нього нічого не виходило зробити до ладу.

Не в змозі більше тримати в собі все це, він нарешті відправив дружині повідомлення:

«Моя кохана Оленко, вибач мене! Я не можу жити без тебе. Все, що я тобі наговорив про свої пригоди – це вигадка. Ти моє перше і єдине кохання. Чекаю на тебе з букетом квітів!»

Незабаром Михайло отримав відповідь:

«Добре, я повертаюся до тебе. Але тільки букетом квітів не відбудешся. Пам’ятаєш, я вибирала собі новий телефон. Чекаю від тебе подарунка!»

Після отриманої відповіді Михайло повеселішав. Його радості не було меж.

«Я згоден на все, в тому числі й на телефон» – написав він Олені, й щасливий пішов купувати коханій квіти.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.