Марія Сергіївна була молодою вчителькою, дуже молодою. Вона всього рік відпрацювала в школі після інституту, коли їй запропонували взяти класне керівництво над 5 “Б” класом. 5 “Б” був в принципі непоганим класом, спокійним з хорошою успішністю. Але був у ньому один хлопчик, який псував загальну картину благополучного класу.
Василь – Васька, як всі його називали. Нестрижений, і через це вічно кошлатий, в одязі з якого вже давно виріс, він виглядав якимось неохайним, постійно бpyднuм. Сидів один на останній парті, і вічно порушував дисципліну.
Марія Сергіївна замучать вислуховувати скарги на нього, від інших вчителів. Але коли вона намагалася поговорити з порушником дисципліни, він стояв мовчки, втупившись поглядом у підлогу, або розглядав свої неохайні нігті на руках.
Спроби викликати батьків до школи теж ні до чого не привели.
– У мене тільки батько, він вічно працює, йому ніколи – ось і все, що чула Марія Сергіївна від Васьки.
Жодного разу він не вимовив ні слова розкаяння, ні вибачився за скоєне. А витворяв він багато, то poзiб’є скло в кабінеті біології, то зламає глобус у географічки. Марія не розуміла, спеціально він це робить, чи у нього все так виходить.
Інші діти не дружили з хлопчиком.
– Від нього пoгaнo пaxнe – якось почула класний керівник.
До того ж Васька постійно влазив у неприємнсті.
– Ну чому ти постійно кудись влазиш? – вичитувала якось Марія Сергіївна Ваську в своєму кабінеті. Що ви не поділили на цей раз?
Василь блиснув наливаючим синявою оком, і промовчав.
– Так ще й мовчиш до того ж завжди.
Тут в кабінет зазирнула дівчинка з класу:
– Марія Сергіївна, а можна я все розповім, я знаю як все було.
– Ну заходь Світланко.
Дівчинка бочком зайшла в клас, і намагаючись триматися подалі від Васьки, заторохтіла:
– Вони всі з нього сміються, Марія Сергіївна, постійно дpaжнять.
– Замовчи, шістка – зиркнув на неї Васька. Получити хочеш?
Світланка злякано пискнула і втекла з класу.
– Це правда, Василь – запитала Марія Сергіївна. Тебе дpaжнять?
– Ніхто мене не дpaжнuть, відчепіться від мене – огризнувся хлопчик.
Так до шостого класу і промучался класний керівник з Ваською. Постійно залишала його після уроків, вичитувала. Ефекту це ніякого не давало.
Марія і сама трохи цуралася цього хлопчика. Від нього і правда погано пaxло – брудним одягом.
Але ось настали канікули. Її клас вже сміливо вважався 6 “Б”.
Якось влітку Марія допізна засиділася у подруги. На вулиці вже було темно, коли вона поверталася додому. Йдучи через двір багатоповерхівки, вона побачила самотню фігуру на дитячому майданчику.
Це була дитяча фігура, яка сиділа на гойдалці, і тихенько погойдувалася. Гойдалки поскрипували, і виглядало це все якось моторошно. Марія і сама ще була молодою дівчиною, і їй було трохи страшно. Але судячи по контурах, це була зовсім ще дитина, а на вулиці була вже ніч.
Тому дівчина підійшла і запитала:
– Хлопчик, а що ти тут робиш один так пізно?
Хлопчик підняв кошлату голову і вона впізнала в ньому Ваську.
– Вася, це ти? Чому ти так пізно гуляєш один?
Хлопчик мовчав.
– Так, негайно вставай і я відведу тебе додому – скомандувала вчителька.
– Ні, там нікого немає – неохоче сказав Васька. Батько десь загуляв, а я ключ від квартири забув.
-Що тепер робити – дивувалася Марія Сергіївна. Я ж не можу тебе залишити тут, сидіти одному, вночі. Добре, пішли до мене, переночуєш у мене, а вранці я відведу тебе до батька. Мені треба з ним серйозно поговорити.
– Я не піду, я тут не один.
– Не зрозуміла, а з ким ти?
– Ось, це Мурзік, він бездомний, його собаки ганяли, ледве врятував – сказав хлопчик, і показав кошеня за пазухою.
У вчительки щось кольнуло всередині. “А у хлопчика дуже добре серце” – подумала вона. “Чому я раніше цього не помічала?”
– Добре, ходімо до мене разом з Мурзіком.
В однокімнатній квартирі Марії Сергіївни, Вася нерішуче тулився біля порога, соромлячись свого брудного вигляду і рваних шкарпеток.
– Ну друзі, йдіть но відразу у ванну – сказала дівчина – ви занадто довго були на вулиці, вам необхідно помитися, а потім я вас погодую.
Незвично чистий Васька, наминав за обидві щоки смажену картоплю, скоса поглядаючи на Мурзика, який лизав з миски молоко. А Марія Сергіївна з іншого кінця столу дивилася на хлопчика.
– А у нього виявляється таке густе, гарне волосся, коли чисте. Його б постригти, одягнути в чистий одяг. Тоді він би перестав бути схожим на того нечепуру, що сидить на останній парті в класі.
Хлопчик з кошеням залишилися спати прямо на кухні. Марія постелила Васі на кухонному куточку, благо розмір лавки дозволяв. А вранці, тільки-но прокинувшись виявила що ні хлопчика, ні Мурзика в квартирі вже немає.
“Втік” – подумала дівчина-“треба перевірити чи не вкрав ще чого!”.
Потім засоромившись своїх думок, Марія рішуче одяглася і пішла до першої вчительки Васьки.
“Я повинна розпитати її про хлопчика, чому він такий, в яких умовах він живе, що ж я за класний керівник, що навіть не знаю своїх учнів.
Вчителька початкових класів, яка вела клас Василя, жила недалеко. Це була літня добра жінка, їй вже давно пора було на пенсію. Але вона не уявляла, як жити без школи і продовжувала викладати.
Марія виявила її за прибиранням квітів у клумбі.
– Ой, Марійко, доброго дня, ви до мене?
Дізнавшись причину візиту, літня вчителька зраділа.
– Це так добре, Марійко що ви цікавитеся життям своїх учнів. Особливо таких, складних. Це правильний підхід. Ходімо, я вам все розповім і покажу.
Вона дістала фотографії.
– Ось дивіться, це перший клас. Знайдіть тут Васю.
Марія Сергіївна не відразу знайшла хлопчика на загальній фотографії, і дуже здивувалася.
З фотографії на неї дивився красивий, охайний хлопчик, у чистій, випрасуваній формі. Він нічим не відрізнявся від інших учнів, якщо тільки навпаки, в кращу сторону. Такий відкритий погляд, обличчя з усмішкою. Дівчина навіть не пам’ятала, чи бачила вона коли небудь Васю усміхненим.
– А ось це другий клас – вчителька дістала іншу фотографію. Дивіться. На ній хлопчик був такий же веселий, форма на ньому сиділа як з голочки.
– Ви не повірите, але в першому і другому класі Василь навчався відмінно. Він був самим зразковим учнем у класі. А ось з третього класу почалися його зміни.
– Але що ж сталося з хлопчиком – вигукнула Марія.
– А ви не знаєте? В третьому класі у Васі нестало мами. Вона дуже любила сина, а він її. Після того як її нестало, життя Васі пішло під укіс. Батько загуляв, безбожно загуляв. Він зовсім не приділяв часу дитині. Я не скажу, що він його ображав, але зовсім за ним не стежив. А Вася образився на весь світ. Йому нікуди виплеснути свій сум, він дуже сумує за мамою.
Марії Сергіївні стало нестерпно соромно, соромно за себе. В її класі пропадає хлопчик. Добра дитина. Він котиться в прірву, а вона не звертала на це уваги. Який же вона класний керівник після цього!
Того ж вечора Марія пішла додому до Васі. Будинок нагадував кубло. Всюди були розкидані порожні nляшкu, недоїдки їжі, було дуже брудно. Батько Василя був після чергового загулу.
– Здравствуйте, мені потрібно з вами поговорити – рішуче сказала Марія Сергіївна. Я класний керівник вашого сина. Скажіть мені, чому ваш син завжди ходить в брудному одязі? Чому він такий недоглянутий, нeмитий, ви що зовсім не займаєтеся дитиною?
Чоловік розгублено закліпав зaxмiлiлuмu очима.
– Так коли ж мені ним займатися, я ж працюю, а вечорами ось… У мене горе, дружини нестало. Вона Ваською і займалася, а я що, я мужик!
– Ви хочете щоб ваша дитина виглядав нормально – перебила чоловіка Марія.
– Так звичайно хочу, мені пацана шкода, а що я можу зробити?
– Давайте так, як тільки ви отримаєте зарплату, частину грошей ви віддасте мені, а я сама куплю речі для вашого сина. Домовилися?
– Добре, я не проти – пробурмотів чоловік. Я Ваську люблю.
Чоловік стримав своє слово. Як тільки настав час зарплати, він сам, особисто приніс додому вчительці частину грошей.
– Це вам, витратьте їх на мого сина, а то я все одно їх прогуляю!
На наступний день Марія Сергіївна повела хлопчика по магазинах. Вона купила йому одяг за розміром, і відразу закупилась до школи. Тепер у Васі була красива форма і світлі сорочки.
Звичайно грошей на все не вистачило, але дівчина не довго думаючи додала свої.
Хлопчик спочатку відмовлявся, але Марія Сергіївна, мало не за руку, повела його по магазинах.
Потім Вася став часто ночувати у Марії Сергіївни, а Мурзик і зовсім переїхав до неї. Його батько був не проти, це по суті був добрий чоловік, люблячий свого сина, але збився з правильного шляху після того як дружини нестало.
Марія за час, що залишився на канікулах, підтягнула Васю по-навчанні. Вона виявила, що хлопчик має сильний, гострий розумом. Не дарма ж в початкових класах він навчався тільки на відмінно.
Потім настало перше вересня. Василь прийшов чистий, підстрижений, в випрасуваній новій формі. Однокласники не відразу впізнали колишнього нечепуру. Та й вести себе хлопчик почав по іншому. Він трохи відтанув буваючи в квартирі Марії Сергіївни, і відчувши її турботу. Він зрозумів що потрібен комусь.
Спочатку хлопці ще за звичкою, дpaжнuлu Ваську, але класний керівник вчила його не звертати уваги на ці жарти. Поступово це втратило для однокласників інтерес.
Хлопчик став вливатися в колектив. І вже до Нового Року, Марія Сергіївна вперше почула Васін сміх. Вона не повірила своїм очам. Хлопчик стояв у компанії друзів і весело заливався сміхом.
Так, у нього з’явилися в класі друзі. Навчання пішла в гору.
Якось перед Новим роком хлопчик прийшов до Марії Сергіївни.
– Вася, що ж ти стоїш, заходь. Я як раз шарлотку спекла, зараз поїмо.
Але Вася не поспішав проходити в квартиру, він топтався на місці, потім нерішуче дістав з кишені розпочатий флакончик парфумів.
– Марія Сергіївна, це парфуми моєї мами, вони дорогі. Вона бризкала ними тільки в особливих випадках. Я зберігав їх весь цей час. Можна я вам їх подарую на Новий Рік?
– Звичайно, Вася, спасибі тобі велике. Ой, який запах, як він мені подобається, я теж буду користуватися ними тільки в особливих випадках!
Тепер під час усіх урочистих моментів в класі, Марія Сергіївна використовувала тільки ці парфуми. Василь відчував знайомий запах. Душа хлопчика остаточно відтанула, і він потягнувся до вчительки, намагався ні в чому її не розчаровувати.
Шкільні роки пролетіли непомітно, і ось вже у колишнього 5 “Б” класу – випускний.
Василь закінчив школу з відзнакою. Отримавши атестат, він підійшов до своєї класної керівниці.
– Це тільки ваша заслуга, Марія Сергіївна, дякую вам за все.
Трохи зам’явшись хлопець сказав те, що хотів сказати їй вже давно:
– Ви стали мені другою мамою, і від вас пахне маминими парфумами.
Вимовивши це хлопець збентежився і втік, а Марія Сергіївна заплакала.
“Як же вчасно я тебе помітила, не упустила. Мій добрий, добрий хлопчик, ти теж став мені як син, я звикла про тебе піклуватися, але ось прийшла пора тобі зробити крок у доросле життя”
Інститут Василь теж закінчив з відзнакою. Але навіть перебуваючи на навчанні в іншому місті, він не забував свою другу маму. Він постійно їй дзвонив, і вона відповідала тим же.
На проводах в apmiю Марія Сергіївна сиділа на почесному місці, на весіллі Васі теж. І від неї завжди пахло знайомими парфумами.
Звичайно Марія вийшла заміж, і у неї народилися і свої діти. Але все життя вона підтримувала зв’язок з Василем.
Подумки вона завжди його називала – старший синок.
“Мій старший синок – Вася.”