У свої сорок п’ять років Оксана виглядала молодо і задерикувато, останні п’ять років вона особливо багато приділяла собі уваги.
Не нервувалася, не морочиться ні з якого приводу, все пропускала повз себе. Ходила в салон краси, жила для себе коханої.
А що їй переживати? Єдиний син Руслан нещодавно закінчив інститут і поїхав жити закордон.
Батько Руслана – однокурсник Оксани, колись у студентські роки у них було кохання, але потім вона розчарувалася в ньому.
Вони розлучилися, а через місяць Оксана дізналася про свою вагітність.
Роман, батько Руслана знав, що Оксана від нього чекає дитину, не відмовлявся від неї, але Оксана не хотіла пов’язувати своє життя з ним. А незабаром він поїхав жити закордон.
Роман, був хороший батько і всі ці роки він підтримував сина, надсилав гроші, додатково до аліментів, і мріяв, щоб син приїхав до нього.
Так і вийшло, Руслан після закінчення інституту поїхав до батька, а Оксана була проти. Вона знала, що виховала хорошого сина, він її ніколи не залишить. Коли Руслан закінчував навчання і збирався до батька, то запитав:
-Мамо, якщо я поїду, як ти сама тут будеш? Якщо ти не хочеш, щоб я поїхав, я залишусь тут.
-Ну що ти, синку! Я навпаки хочу, щоб у житті ти пробив собі дорогу, щоб ти і твоя майбутня сім’я ні в чому не потребували. Я завжди зможу приїхати до тебе і ти теж. Ти дорослий чоловік, і вже сам вирішуєш, що тобі потрібне в житті.
Руслан жив у Польщі і працював у величезній корпорації. Дзвонив часто, поки не одружився.
-Мамо, не хвилюйся, на весілля обов’язково тебе запрошу! – все ж сказав він.
Оксана мала подругу Ларису. Лариса теж була вільна, давно розлучена, двоє дітей, але теж дорослі.
Вона скрізь встигала, і до дітей у гості, і погуляти з подругою, була спритна і пробивна.
-Тобі треба одружитися, така красуня і одна, – все жартувала подруга.
-Навіщо? Мені і так добре! – сміялася Оксана.
Начальник відділу, де працювала Оксана, запросив колег у кафе на свій ювілей. У кафе було багатолюдно, окрім колег ще були родичі ювіляра.
Тоді Оксана і познайомилася з Максимом, другом ювіляра, він цілий вечір не відходив від неї. А потім ще й провів її додому, але не нав’язувався, просто подякував:
-Оксано, дякую за чудовий вечір, мені дуже приємно було з вами спілкуватися. До зустрічі.
Вдома вона згадувала Максима, як він смішив її, постійно запрошував танцювати, розповідав якісь історії.
А Максим був під враженням від знайомства з цією красунею Оксаною, розпитав про неї у свого друга, і вирішив не забувати про Оксану.
Дні через два Максим зустрів Оксану після роботи і запросив в кафе. Вона, дивуючись собі, прийняла запрошення, вони поспілкувалися і обмінявшись номерами телефонів, роз’їхалися, кожен на своїй машині.
Подруга твердила їй:
-Оксано, я рада за тебе, рада, що Максим тобі подобається, може вийде у вас сім’я!
Оксана так далеко поки що не заглядала, зустрічалася і все, а Максим, навпаки, хотів жити з нею разом, і вже мав план.
Якось він запропонував їй з’їхатися, у кожного була своя квартира, він запропонував Оксані на вибір, жити в нього, чи в неї. Оксана довго думала і вирішила, нехай Максим перебирається до неї.
Не минуло й пів року з моменту їхнього знайомства, як Максим переїхав до неї. Оксана завжди думала, що жінці має бути добре та комфортно з чоловіком.
І на початку їхнього спільного життя було все добре. Максим звичайно не приносив каву в ліжко, та їй це й не було потрібно. Але сніданок іноді він міг приготувати, переважно у вихідний, коли Оксана любила довше поніжитися в ліжку.
Згодом Максим перестав дарувати квіти, раніше він часто балував її, практично щотижня.
Лариса приїжджала до них у гості. Майже нічого не змінилося в їхній дружбі, тільки збільшилася їхня компанія на одну людину.
Згодом Максим став заявляти свої вимоги, він уже не готував на вихідні сніданки, лежав із телефоном, дивився фільми, вже вважав, що Оксана його дружина. Він одного разу запропонував їй вийти за нього заміж.
-Оксаночко, а чи не час нам оформити свої стосунки?
На що Оксана відповіла впевнено:
-Ні, Максиме, я ще не готова до цього кроку.
Подзвонив син, запросив Оксану на весілля:
-Мамо, я одружуюся, приїжджай, без тебе не буде весілля.
Оксана збиралася на весілля одна, Максим здивувався:
-А чому ти мене не хочеш взяти з собою у Польщу? Я хочу познайомитися з твоїм сином.
Але Оксані чомусь не хотілося їх знайомити,вона й сама не розуміла чому?
Але твердо сказала Максиму:
-Ще не час, знайомити тебе з Русланом. Поживемо побачимо. Може син приїде у відпустку, тоді й познайомитеся.
Максим застиг від здивування. Але нічого не сказав.
Оксани не було два тижні, вона жила у сина з молодою невісткою, їй усе подобалося. Оксані навіть не хотілося їхати додому, але гарне рано чи пізно закінчується.
Максим зустрів Оксану на автовокзалі і якось підозріло на неї подивився:
-Ти там випадково, не закрутила з кимось роман, поки мене поряд не було? – раптом запитав він.
Оксана здивовано глянула на нього:
-З чого це я маю закрутити роман? Ти що ще не зрозумів, що я не з така легковажна?
-Ну добре, добре, це я так, – погодився він.
Пройшов деякий час, і Оксана відчула, що їй стає тісно з Максимом, він став її дратувати своїми закидами, ревнощами.
Став якимось буркотливим, і це у п’ятдесят років.
Оксана іноді себе ловила на думці:
-Що сталося з ним? Або він завжди був таким, або стає з віком буркотливим, але ж не старий. Що означає у наш час п’ятдесят років чоловікові? Та нічого, можна сказати, розквіт життя.
Вона радилася з подругою, та слухала, але особливо не підтримувала Оксану.
-Оксано не чіпляйся до мужика. Він хороший, ставиться до тебе добре, любить, а ти ще щось вигадуєш. Копаєшся у своїх стосунках, живи та радуйся!
Але чим далі, тим більше Максим її дратував, вона почала замислюватися:
-Максим, не моя людина. Мені має бути з ним комфортно, а він чомусь мене дратує? Добре, що я не погодилася вийти заміж.
А Максим вважав, що він ідеальний чоловік, і Оксана це розуміє і цінує.
А ще він раптом вирішив їй озвучити, якою має бути ідеальна дружина на його думку. Якось за вечерею він сказав:
-Оксано, мені не подобається, що ти на кухні проводиш мало часу. Ідеальна дружина насамперед зобов’язана добре готувати, годувати чоловіка ситно і смачно, а в тебе завжди немає часу!
Їздиш із роботи на свої манікюри, а я часом харчуюся в кафе, знаючи, що якщо ти зайнята, то вдома вечері немає.
Дружина повинна утримувати будинок у чистоті, підтримувати у всьому чоловіка.
Ідеальна дружина не повинна критикувати чоловіка, а тільки постійно хвалити, а ти часто критикуєш мене!
Коли дружина хвалить свого чоловіка, у нього піднімається самооцінка, все йому дається легко, і він літає, як на крилах.
Оксана здивовано дивилася на Максима. Голодний він не сидить, вдома завжди чистота і порядок, обоє дорослі.
Ну, не хвалить вона його, а за що? За те, що лежить на дивані? Іноді йде з нею гуляти. Допомагати як раніше не допомагає.
-Цікаво, а чим ти незадоволений? Ти що, їсти не маєш? У нас холодильник завжди повен продуктів. Ну, якщо я зайнята, це не означає, що ти не можеш приготувати вечерю сам. Якщо ти озвучуєш такі вимоги, тоді скажи, а що маєш робити ідеальний чоловік, які обов’язки у нього?
Максим глянув на неї, відвів погляд і швидко перевів розмову на іншу тему. Він не знав, що відповісти Оксані.
Після цієї розмови Оксана остаточно зрозуміла, Максим – це точно не її людина, заради якої вона може жити.
Вона зібрала його речі і запропонувала залишити квартиру.
Максим нерішуче застиг, він не розумів, чому Оксана відмовляється від нього, адже було все добре, він ідеальний, не сварливий. Він з надією дивився на неї, сподіваючись, що вона передумає, але Оксана сказала:
-Іди, Максиме. Мені з тобою не комфортно.
Він пішов, зачинивши за собою двері зі словами:
-Даремно, Оксано! Тобі такого ідеального чоловіка, як я, більше не знайти!
А Оксана зітхнула з полегшенням, нарешті вона звільнилася від того, що її турбувало останнім часом.
Тепер вона належить сама собі і Максим – це точно була не її людина…