Люба дуже ревнувала свого чоловіка. Хоча приводів він їй не давав. Зразковий сім’янин і турботливий батько. Ніякого натяку, що у Павла може бути інша жінка не було, але Люба просто вимотувала чоловіка ревнощами.

Люба дуже ревнувала свого чоловіка. Хоча приводів він їй не давав. Зразковий сім’янин і турботливий батько, Павло поспішав після роботи додому. Він з радістю бавився з молодшим сином Максимом, допомагав з уроками старшому Андрію.

Ніякого натяку, що у Павла може бути інша жінка не було, але Люба просто вимотувала чоловіка ревнощами.

Якщо він хоча б на п’ять хвилин затримувався з роботи, жінка починала обривати його телефон і дорікати в зрадах. Ні про які зустрічі з друзями або поїздки на рибалку не могло бути й мови, Любі всюди ввижалися коханки чоловіка.

– Як ти живеш з такою дружиною? – запитав у Павла друг і колега Женя. – Вона ж тебе всього позбавила. Ніяких захоплень, друзів не залишилося. Ми з тобою спілкуємося тільки тому, що працюємо разом, а так би теж не бачилися. Ти ж як у в’язниці з нею!

– Ось так і живу, – сумно зітхнув Павло, – терплю заради дітей. Синів дуже люблю. Одного разу заїкнувся про розлучення, так вона почала казати, що поїде з дітьми до матері своєї, і я їх більше не побачу. А вона так і зробить. А я без хлопчаків свого життя не уявляю.

– Оце так… Може, розлучитися і відсудити дітей? – запропонував Женька.

– Була така думка, але суд, дітей, як правило, з матір’ю залишає. Люба таки, нормальна мати, працює. І діти її люблять. Це вона мені нерви тріпає, а дітей не ображає. Так що доведеться терпіти поки діти не виростуть.

– Довго ще терпіти, – співчутливо сказав Женька, – Люба завжди такою ревнивою була?

– Та ні, останні роки три як з котушок злетіла, а до цього ми нормально жили. І дотого ж приводу я їй не давав! Навіть не дивився в іншу сторону. Звідки ці ревнощі?

– Павле, не хочу образити, але, може, у самої рильце в пушку? Тому ревнує?

– Та ну, коли їй зраджувати мені, на ній двоє дітей, робота … Ні, не може такого бути.

– Ну тобі видніше, я просто припустив, – сказав Женька і додав, – тримайся, друже!

– Дякую, – сумно відповів Павло.

Вдома чекала чергова сцена ревнощів.

– Я тобі десять разів дзвонила, абонент недоступний! Спеціально відключив? – накинулася на Павла Люба, як тільки він переступив поріг їхньої квартири.

– Ні, – спокійно відповів Павло, – розрядився, напевно.

– Як розрядився? Я вранці перевіряла, батарея була повна! – продовжувала обурюватися жінка. – Коханку завів? А телефон вимкнув, щоб дружина не діставала.

– Люба, припини, немає у мене ніякої коханки! – різко відповів Павло.

У цей момент з кімнати вибіг п’ятирічний Максимко з радісними вигуками:

– Тату, тато прийшов!

– Іди до мене, мій хороший, – Павло притиснув до себе синочка і розцілував його.

Незадоволена Люба пішла на кухню, але Павло знав, що як тільки діти ляжуть спати, дружина повернеться до розмови про його неіснуючу коханку.

***

На наступний день чоловік прокинувся з головним бoлeм. “Ось як Любка мізки мені вчора винесла своїми ревнощами, аж голова розбoлiлacя,” – подумав чоловік, збираючись на роботу.

Він випив тaблeткy, але це не допомогло до того ж Павла почало морозити і почало дерти в горлі.

– Схоже ти заслаб, – сказав Женька.

– Та щось мені зовсім недобре.

– Іди до шефа, відпросися відлежатися.

***

Повернувшись додому, Павло не зміг відкрити ключем свою квартиру. Схоже, що вона була замкнена зсередини на клямку. “Дивно, – подумав чоловік, – Люба на роботі, Андрій в школі”. І натиснув на дзвінок.

Двері не відкривали довго, хоча з квартири долинав якийсь шум.

Нарешті двері відкрила розпатлана Люба, накинувшись на чоловіка:

– Ти чого не на роботі?

– У мене до тебе те ж питання, – відповів Павло.

– Я відгул взяла, забула тобі сказати вранці.

– А я заслаб. Чого так довго не відкривала?

– Я заснула, не чула. Іди мий руки, я обід підігрію.

– Так я їсти не хочу, мені погано, на ногах ледве тримаюся.

– Все одно руки мий, – Люба буквально заштовхала чоловіка в ванну і зачинила двері.

Павло намилив руки, але тут йому стало дуже погано. Він ледве встояв на ногах і відкрив двері, щоб покликати дружину. І в цей момент побачив чоловіка, який одягав черевики. І Любу, яка говорила: “приперся ж невчасно, давай швидше, поки він руки миє.”

Павло так і застиг на порозі у ванній.

***

Друг Женька мав рацію. Люба давно зраджувала Павлу зі своїм начальником. Вони зустрічалися в робочий час в їх з Павлом квартирі.

Через два місяці подружжя розлучилося. Люба переїхала до коханця, діти залишилися з Павлом. Любиному начальнику вони були не потрібні. Спочатку Люба переживала і намагалася частіше відвідувати дітей, але потім вона завагітніла і народила дочку. І стала відвідувати синів все рідше. А потім і в житті Павла з’явилася інша жінка. Добра і не ревнива, тому що не було приводів для ревнощів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.