Борис прокинувся в чудовому настрої. Пояснити свій настрій він і сам би не зміг. Чи то погода так діє, чи то вихідний день, чи запах млинців, що тягнувся з кухні.
-Люба, ти чого так рано встала? Вихідний же.
-Забув? Я ж до сестри в село зібралася. Поїдеш зі мною?
-Ні-і-і. Ти ж знаєш, не люблю я твою сестру. Ти вже сама. Я краще подарунок тобі на день народження куплю. Що, до речі, тобі купити?
-Е-е-е, ні, любий, нині сам придумай, що купити. А то двадцять п’ять років живемо, і все за підказками моїми даруєш. Давай сам, сам, сам…
Після сніданку дружина поїхала на автовокзал, у Бориса доба, щоб якось здивувати дружину. В голову нічого не приходило.
Борис ішов по вулиці і розмірковував:
“Може, їй цукерок дорогих коробку купити? Ніі, образиться…”
На більше йому фантазії не вистачало. Вирішив зайти в торговий центр і подивитися, що взагалі продають.
Спочатку він питав у продавців, що подарувати дружині. У відділі одягу його запевняли, що дружина буде в захваті від модної блузки. Але уявивши дружину в цій блузці, Борис відмовився від покупки.
Ні, блузка, звичайно, красива. Але він не хотів би бачити дружину в ній…
У магазині посуду продавці почали пропонувати всякий посуд від вазочок до сковорідок. Борис почухав потилицю і пішов далі.
Зайшов в господарський відділ, в якому продавалася всяка дрібна всячина. Вже зневірився щось знайти, не купувати ж парасольку, як побачив пластикову коробочку з безліччю відділень. Таблетниця називається.
-Ось, те що потрібно! – вирішив Борис і пішов на касу.
Він купив коробочку, походив по магазину, прикупивши ще дещо до подарунка. Потім прийшов додому і загорнув коробочку в подарунковий папір.
Борис залишився задоволений своєю покупкою, уявляв, як дружина буде розгортати і розглядати. Навіть розсміявся, уявляючи обличчя дружини.
На наступний день Дарина зайшла в квартиру і побачила сяючого чоловіка з квітами і подарунком.
Він вручив подарунок і як дитина, з нетерпінням чекав, коли дружина відкриє його:
-Ну, Даша, відкрий швидше. Я ж старався.
-Ну постривай, я хоч вмиюся, перевдягнуся.
-Ні, ти спочатку відкрий. Ну будь ласка!
Дружина здалася, розгорнула пакет:
-Таблетниця? Ти серйозно?..
-Хороша річ, правда ж? Дивись, я розклав усе і підписав.
Настрій у Дарини зіпсувався, вона навіть образилася на чоловіка:
-Краще б я тобі сказала, що купити. Сюрприз так собі вийшов.
Вона вже хотіла закинути цю коробочку в дальній ящик, але Борис наполягав на своєму:
-Ну подивися, тут же всякі різні баночки є… ну все ж підписано. А ось тут таблетка для гарного настрою. Відкрий, будь ласка, сама, ну відкрий, не сердься.
Дарина знехотя відкрила кришечку, а там… лежала золота каблучка. Борис щасливий посміхався – сюрприз вийшов.
Дарина приміряла каблучку і розплакалася:
-А я і справді вирішила, що ти одну таблетницю подарував…