Ірина заздрила Ганні. Подруга була красивіша, у неї було більше грошей, їй щастило абсолютно у всьому. Якщо вона купувала лотерейний квиток (а вона любила різні лотереї), то неодмінно вигравала. І, як правило, не дрібниці.
Ірина та Ганна дружили ще зі школи. Потім разом закінчили виш, майже одночасно вийшли заміж. І знову. Ірина – за Сашка, простого хлопця, свого однокурсника. А Ганна… Ну, як тут не позаздрити! Ігор, чоловік Ганни, працював у адміністрації якимсь начальником. Щоправда, він був старший за Анну на 12 років. Але це зовсім небагато.
Ірина та Сашко нескоро придбали житло, можливості не було років 10. А Ганна за місяць до весілля вже переїхала до Ігоря, до його чудової квартири. Наречений жив зовсім не бідно. Обстановка, та все інше.
Після заміжжя подруги стали бачитися рідше. Але все одно зв’язок не втрачали. Іноді вони дзвонили і зустрічалися.
Ось як учора. Погуляли містом, посиділи в кафе, побалакали. Ганна розповіла Ірині, як чоловік балує її щороку на 8 березня. Який дорогий подарунок Ігор подарував цього разу. Які розкішні квіти вручив їй вдома вранці. А потім ще й на роботу надіслав з кур’єром величезний букет червоних троянд. Із записочкою: “Люблю тебе не тільки, коли ти вдома”. Ось такий маленький сюрприз. Усі жінки колеги обзаздрилися.
Іра слухала подругу, і їй хотілося заплакати. Тому що так співпало, цього разу Олександр навіть не привітав її із жіночим днем. Він був у цей час у відрядженні в іншому місті, де вони працювали без вихідних та свят.
Закрутився, забув. Згадав лише увечері. Подзвонив, вибачався… Сказав, приїде привезе подарунок, загладить свою провину.
Іра тоді й не засмутилася зовсім. Але після вчорашньої розмови із подругою задумалася. І переглянула своє ставлення до цього.
Як так, га? Ну, чим вона гірша за Ганну? Прикро… І взагалі, вона така наївна! Олександр вічно у відрядженнях, чим він там займається, вона ж не знає! Ірина весь час одна. Доньку, можна сказати, сама виростила. Що вона бачить у своєму житті? Робота – дім – робота … Все! А роки йдуть.
Романтичний туман, що огортає життя подруги Ганни, манив Ірину. Їй також так хотілося! Щоб у день народження – оберемок троянд вранці в ліжку, коли прокинешся. Щоб чоловік казав їй “моя королева”. І щоби дарував дорогі ювелірні прикраси без приводу.
Коли Олександр повернувся з відрядження, Ірина вже так накрутила себе, що вони посварилися, як тільки чоловік переступив поріг. І ця сварка стала першим кроком до розлучення.
Відтепер Ірину нічого не тішило. Все їй здавалося прісним та безбарвним. Сірі будні не приносили жодної крапельки радості. Олександр не розумів, що сталося із дружиною. Невже це через те, що він забув привітати її з жіночим днем?
Минуло менше року, і одного зовсім не прекрасного дня Ірина розлучилася з чоловіком. І це в жіночих серіалах покинуті чоловіки довго-довго переживають, а потім приходять до колишньої дружини і падають навколішки, випрошуючи прощення. Так не буває. Насправді, все зовсім інакше.
Здебільшого покинутий чоловік довго один не ходить. Незабаром поряд з ним з’являється та, якій все подобається. І яка щаслива поруч із ним просто так. На жаль, така проза життя. Без будь-якої любовної та піднесеної поезії.
Буквально через рік після розлучення до Ірини повертатися вже не було кому. Тому що Олександр благополучно одружився з іншою.
***
Минуло 5 років.
Іра та Ганна, як і раніше, дружили, іноді зустрічалися. Якось навесні вони сиділи в кафе і знову обговорювали минулий день 8 березня.
– Ганно, як знову тебе побалував твій чоловік? – звично запитала Іра подругу.
– Посварився. Добре що цього разу з дому не виставив. Іноді і з дому доводиться йти.
– Я серйозно питаю, – Ірина подумала, що Ганна жартує.
– А я серйозно відповідаю.
– Що?! Як це?
– Так звичайно. Просто раніше я тобі ніколи не розповідала про це.
– Ганно, що ти таке кажеш? А букети троянд?
– Букети троянд? Потім – і букети. Коли прощення просить.
Ірина розгубилася і замовкла. Ось воно як… А вона думала, що подруга казково щаслива у своєму шлюбі.
– Ганно, а чому ти раніше мені ніколи про це не розповідала? Чи нещодавно це почалося? – обережно почала розпитувати Іра.
– Давно почалося. Майже одразу після весілля.
– І ти стільки років закривала очі?
– А куди подітися?
– Куди подітися?! Знаєш, є така річ, розлучення називається. Чула?
– Розлучення? – перепитала навіщось Ганна.
– Так. Я ж розлучилася зі своїм! – З гідністю сказала Іра.
– Ну і даремно.
Ірина не витримувала від обурення:
– Даремно?! Що ти таке кажеш! Ганно!
– Звичайно, дарма. Я взагалі тоді не зрозуміла, чому ти свого Сашка виставила. Нормальний такий чоловік. Чого тобі лише не вистачало?
А справді, задумалася Іра. Чого їй не вистачало? Розкішні букети? Чи… Чого?
Запізніле почуття жалю охопило Ірину. Так ось яка ціна романтики у житті її подруги! Коли тебе обсипають трояндами, то це дуже приємно. Але іноді варто все ж таки задуматися, чому обсипають.
І тут Ірина згадала ще одну свою подругу, якій теж чоловік постійно дарував букети квітів. Але там для заздрощів взагалі не було причини. Тому що чоловік таким чином намагався відвернути жінку від своїх пригод ліворуч. Але все одно всі навколо, включаючи дружину, знали, що він просто романтик, який гуляє.
Але ж Ганна! Ірина думала, що вона щаслива. Жінка раптом розплакалася.
– Ну, ти чого, Ірино? Перестань! Не накручуй себе. Сенсу? Тепер назад нічого не повернути, – порадила подрузі Ганна.
Ірина перестала плакати. Вона сиділа навпроти подруги і розглядала її, ніби вперше бачила.
– Та я справлюся. Удвох із донькою живемо. Вона в мене гарна дівчинка. Ось ти як зі своїм справляєшся, Ганно? – Запитала Іра.
– А я вже давно не справляюся. Живу наче у поганому сні, – тихо відповіла Ганна і відвернулася до вікна.
Боже! Ірина була здивована. Як же так? Вона думала, що Ганна щаслива у шлюбі. Купається у квітах та поцілунках. Вислуховує щоденні освідчення в коханні від чоловіка. А тут таке…
Подруги посиділи трохи мовчки. Ірина серветкою витерла сльози.
– Ганно! У тебе один вихід – розлучення! – Знову повернулася до теми розлучення Іра.
– Пф-ф … Перестань, яке розлучення! Синові 15 років, зовсім не слухається мене. Та я з ним не впораюся без Ігоря! І взагалі не хочу бути одна.
– Я не зрозуміла, ти що, так і житимеш? Все життя?
– Не знаю. Там буде видно. А поки що не планую розлучатися з чоловіком.
– Ганно!
– Ну що – Ганно? Я вже 40 років Ганна! Не буду я розлучатися. А чому тебе так хвилює? Адже щойно сиділа, плакала, шкодувала, що сама розлучилася. Ні?
– Так.
– От і не лізь до мене зі своїми порадами, щаслива самотня жінка. Я якось без них проживу.
– А ти так і будеш все життя нещасна, зате заміжня?
Ганна встала з-за столика.
– Ходімо, Іро. Бо ми з тобою зараз посваримося. І залишишся ти не лише без чоловіка, а й без подруги.
Повернувшись додому, Ірина знову розплакалася. Дочка зайшла до неї до кімнати:
– Мамо, ну ти чого? Не плач!
– Не буду, доню, – сказала Іра і пішла вмиватися у ванну.
У цей момент пролунав дзвінок у двері, прийшов Олександр. Він іноді приходив відвідати дочку. Ірина ніколи не була проти.
– Татусю! – Дівчинка повисла на шиї у батька.
В Іри знову полилися сльози з очей, і вона знову пішла у ванну. Вийшовши звідти хвилин через 10, сказала, звертаючись до колишнього чоловіка та доньки:
– Може, чаю поп’ємо?
Олександр здивувався. Що це з нею? Ніколи не пропонувала раніше посидіти втрьох. Коли вже пили чай за столом на кухні, Іра раптом сказала:
– Ти пробач мені, будь ласка, Сашко. Гаразд?
– За що?
– За все. Не розумна була. Жалкую тепер.
– Що розлучилася зі мною?
– Так.
– Подумаєш, проблема. Можна знову одружитися.
Ірина з подивом подивилася на Олександра. Той усміхався. Іра розгубилася:
– Що за жарти, Сашко?
– Я не жартую.
– А як же…
– Та розлучився я вже давно! Просто вам не казав. Та й взагалі думав, тобі все одно.
Іра не вірила своїм вухам. Донька вигукувала від радості і кинулася її обіймати:
– Мамочко! Погоджуйся!
***
Олександр повернувся до Ірини. Вони розписалися. Живуть усі разом та щасливі. Тепер уже точно буде Ірина завжди одружена. Нізащо вона більше не розлучиться з Олександром.
Ганна теж живе зі своїм Ігорем і розлучатися навіть не думає. Ще чого! Стати якоюсь розлученкою? Та нізащо. Вона розумна жінка і точно назавжди залишиться одружена.
—————————-
Якщо уважно подивитися на всі боки, можна помітити цей парадокс. Дуже часто з добрими чоловіками чомусь розлучаються. А з поганими – мешкають.