– Ні, я звичайно знала, що після весілля у всіх починається притирання, побут, всі справи … Але щоб побут доходив до абсурду! Я вже 100 разів пошкодувала, що не жила громадянським шлюбом з Олексієм до весілля. А що тепер говорити…
У шлюбі зі своїм чоловіком Олексієм, Інна була лише півроку. До цього пара зустрічалася рік. Разом не жили, лише зустрічалися. Як справжня цнотлива парочка. Жодних дошлюбних відносин, тільки поцілунки.
Олексій був із інтелігентної сім’ї: батько-викладач історії, мати-викладач англійської мови. Батьки Олексія познайомилися в інституті, де обоє працювали.
До весілля жодного громадянського шлюбу, батьки Іван Петрович та Ольга Михайлівни дотримувалися застарілих, мало не пуританських поглядів. Те саме вони намагалися прищепити і їхньому синові, Олексію.
З дитинства хлопчик розмовляв кількома мовами: англійською, французькою та італійською. Після школи вступив до престижного інституту на факультет іноземних мов. Де й познайомився зі своєю майбутньою дружиною Інною.
Олексій одразу зрозумів, що Інна—його доля: вони мали не лише багато спільних інтересів, поглядів на світ, а й навіть зовні чимось були схожі. Не звиклий приховувати від батьків навіть дрібниці, Олексій відразу розповів, що в нього з’явилася дівчина: розумна, красива, освічена, теж з інтелігентної та забезпеченої сім’ї. Та ще й скромна, не така, як звичайні дівчата.
Батьки Олексія були дуже раді:
– Дуже добре, якщо так! Зустрічайтесь, дружіть, тільки не живіть у гріху: це неправильно. Будеш упевнений, що вона тобі за долею – одружуйся не роздумуючи!
Так і сталося: парочка ходила за ручку, безневинні поцілунки, нічого непристойного. А потім Олексій як справжній чоловік, зробив дівчині романтичну пропозицію: з букетом троянд та каблучкою. Інна була рада.
На весілля батьки Олексія подарували квартиру, а батьки Інни пристойну суму грошей. Щоб забезпечувати сім’ю, хлопець влаштувався на одну фірму, менеджером, де вимагалося впевнене знання англійської. Батьки сприяли. Дівчина стала лаборанткою в Університеті.
Проблеми молодої сім’ї розпочалися буквально за місяць. Олексій, який з дитинства виріс в інтелігентній родині, не виносив жодного безладу та бруду. Якось Інна прийшла з роботи, втомлена, вирішила швидко перекусити, поки чоловік не повернеться з роботи, і поки не приготувала вечерю. З’їла та залишила пару немитих тарілок. Не катастрофа, бо скрізь було чисто та прибрано.
Олексій прийшов за півгодини. Побачивши в раковині тарілки, він одразу висловив невдоволення:
– Інно, це що ще таке?! Брудний посуд? Не знав, що моя дружина нечупара!
– Ти про цих пару тарілок, чи що? Та хіба це неохайність? Ну прийшла, перекусила, не встигла помити, все одно ж мити інші треба, коли приготую!
– Раковина та плита завжди повинні бути чистими! Це обличчя господині вдома! Не помилила зараз, не помилила потім, і ось уже гора брудного та жирного посуду! А там і до тарганів недалеко!
– Дорогий, ти перебільшуєш! – Пробурчала Інна, але все ж таки пішла мити тарілки, пробурчавши про себе: “Ну і зануда ….”.
З того часу причіпки стали регулярними: немитий посуд, брудні рушники, невитертий пил. Причому в іншому Олексій був чи не ідеалом: ніжним, романтичним, з почуттям гумору. Але ось його бзик на чистоті… Ось що означає вирости в сім’ї консерваторів та інтелігентів!
Коли чоловіка не було вдома, Інна часто запрошувала подругу: сусідку Зою:
– А знаєш, що недавно він мені вчинив? Побачив, як я мию посуд, і брикнув, що я витрачаю занадто багато води, уявляєш?! Таке враження, що він виріс у селі в сім’ї жебраків! Сказав, що треба заощаджувати воду! Я так не звикла! Посуд має добре промиватися! А він мені: ти витрачаєш надто багато води! Я куплю тобі тазик і митимеш там! Уявляєш?! У тазику! Немов я жебрачка якась, яка з колодязя воду набирає! Не розумію, звідки у нього така жадібність! І ось начебто з інших боків все добре.
– Біжи від нього, Інно! Виростили твої свекри з нього тепличу рослину, яка скидає з себе неіснуючі порошинки! Це початок кінця! Спочатку причіпки в побуті, а потім і на твій зовнішній вигляд і характер припаде!
– Ну не знаю … Може ще все налагодиться? Ми ж лише півроку одружені! Я йому запропонувала платити за воду навпіл, якщо він так хоче…
– Ну і навіщо? Фактично, ти частково визнала, що він має рацію. Тепер він довбатиме. Втікай. Поки що немає дітей та спільного майна.
Інна так і вчинила. Кохання коханням, але нерви дорожчі. Вона написала прощальну записку, де пояснила, що вони поквапилися зі шлюбом, що вони надто різні, зібрала речі і пішла. Олексій намагався її повернути, але марно. Через місяць після відходу Інни пара розлучилася.
А як ви вважаєте, Інна правильно вчинила, що пішла? Добре, хоч зараз Олексій показав себе “у всій красі”. Чи поспішила? Тим більше вони були одружені лише півроку?