– Чого це ти, Інго, взялася мені вказувати, куди гроші, між іншим, зароблені мною, витрачати? – зло шипів Андрій. – Сама жодного дня, як заміж за мене вийшла, не працювала. Моїми грошенятами розпоряджалася як своїми.
Інга розуміла, що, спробуй вона зараз нагадати чоловікові, що не працювала саме на його прохання, щоб «забезпечувати йому домашній затишок», то грандіозної сварки не уникнути, тому просто повторила раніше висловлену думку:
– Андрійко! Тобі пропонують вплутатися в дуже дивну авантюру. Зараз ти – сам собі господар, але якщо що піде не так, то мало не здасться. Боюся, навіть бізнес віддати доведеться. Ти готовий до цього, виходить? Як же так? Ти ж все життя своєю справою дорожив і тепер раптом наважився ризикувати?
– Ось куди ти зі своїми попередженнями лізеш? Можна подумати – дуже сильно розумієшся. Ти хто? Домогосподарка! Ось удома і господарюй. Без твоїх порад розберуся. Це – крутий інноваційний проєкт. Хто першим залізе – тому всі вершки!
Жінка намагалася не злитися, не сваритися, і запитала, використовуючи головний аргумент:
– Ну, а Віктора ти спитав? Він же і у фінансових, і у виробничих питаннях добре розуміється.
Через згадку імені кращого друга, на подив Інги, Андрій розлютився:
– Тобто ти хочеш сказати, що я в тебе ні в чому не розуміюся, а Віктор – молодець? Ось як заговорила! Ну, якщо хочеш знати, то я звільнив його! Відправи на всі чотири сторони твого Віктора! Він хотів мій новий проєкт одразу згорнути, але я нікому не дозволю таке! Що, скажеш все життя за копієчки працювати, і дивитись, як інші собі мільйони загрібають?
Інга була вражена. Андрій знав Віктора практично все життя. Вони виросли в одному дворі, ходили в один дитячий садок, в одну школу.
Дружба не ставилася паузу навіть під час неминучого дорослішання.
Невже якийсь сумнівний проєкт, на який підбивали Андрія дуже дивні люди, що рвуться в компаньйони, виявився дорожчим за багаторічну дружбу?
Жінка усвідомлювала, що відбувається щось страшне, неправильне і, мабуть, непоправне, тому перепитала:
– Як же ти Вітю звільнив, якщо він, здається, співзасновником фірми був?
Андрій остаточно розлютився:
– Здається їй! Коли здається – треба хреститися! І взагалі – не лізь не у свою справу! Бізнес має розвиватись, а з Віктором ми так і будемо першими серед останніх. Якщо він сам добровільно цурається перспектив – хто в цьому винен? Я ось, наприклад, маю намір йти вперед! Коли новий проєкт почне працювати, то мало не здасться!
Жінка спробувала ще раз закликати чоловіка до розсудливості:
– Борис нещодавно казку проходив у школі про старого та золоту рибку. Ти б перечитав цей твір, Андрійку. Гаразд, мені пора їхати по сина. Незабаром у нього заняття з шахів завершуються. Може, разом поїдемо? Заглянемо кудись у піцерію, посидимо, відпочинемо. Можна і Вітю із сім’єю покликати. Давно ж нікуди не вибиралися. Думаю, у розслабленій обстановці ви зможете знайти компроміс!
Андрій невдоволено скривився і недобре примружив очі:
– Чого це ти про Віте так турбуєшся? Прямо таки, підозріло! Що, подобається він тобі? Може, й роги мені за спиною наставляєте?
– Все, Андрію! Досить! Навіть відповідати на твої слова не стану. Не хоч – не треба.
Інга зібралася і поїхала по сина одна. Чуйний 9-річний Борис майже миттєво зрозумів, що у матері поганий настрій, і намагався її підбадьорити розповідями про те, як пройшло заняття.
Вони, як і планувала Інга, завітали до піцерії.
Жінка вирішила завтра ж зустрітися з Катею, дружиною Віктора, і дізнатися про всі подробиці сварки з Андрієм.
Інга трохи повеселішала, слухаючи розповіді улюбленого сина, але вдома її настрій знову зник.
Андрій, залишивши на кухонному столі стільки брудного посуду, ніби приймав численних гостей, сопів на дивані.
– Мамо, оце тато насмітив тут! –вигукнув син. – На стіл навіть піцу нікуди поставити!
– Борисе, тато просто сильно втомився.
Жінка постаралася захистити репутацію чоловіка в очах сина, і взялася за прибирання…
…Зустріч із Катериною стала для Інги черговим випробуванням. Дружина Віктора попередила:
– Інго, ти, про всяк випадок, підготуй собі та синові «подушку фінансової безпеки». Особливо добре, якщо в тебе вдасться зробити це потай від Андрійка. Не дивись на мене так здивовано, Інго! Ти мати. Тобі про благополуччя дитини необхідно дбати, а я тобі скажу, як людина, яка знає Андрійка з дитинства: він авантюрист, і це вже не виправити!
Вітя його, як міг, завжди утримував від якихось поспішних рішень, завжди поради давав не забувати про обережність. Ти з Андрієм познайомилася, коли їх з Вітею фірма вже міцно на ногах стояла, якщо так можна сказати. Мені ж довелося майже при всіх початкових суперечках бути присутніми. Не применшуватиму заслуги Андрійка. Він молодець, хоча від авантюрних ідей його іноді і заносить, але, ось як на духу, а не тому, що Вітя – мій чоловік, саме його рекомендації кілька разів не давали опинитися у прольоті.
Вони ж бізнес з нуля розкручували, і їм це вдалося, але, знаєш, ти не ображайся, але перевірку грошима Андрій якось слабко проходить. Ось вони – з’явилися, бізнес працює стабільно, так ні, йому хочеться в сумнівний проєкт влізти. Я розумію, що великі гроші змінюють людей найчастіше в гірший бік, але якби Андрій ризикував вільним капіталом, то й на здоров’я.
Але він усім бізнесом ризикує. Ніби хтось під’юджує його: «Всі навколо – вороги, на тебе не зважають. Не хочуть, щоб ти досяг успіху. Заздрять бо, адже ти краще за всіх».
Вітя вчора додому злий прийшов. Навіть лаявся, уявляєш? Сказав, що жодних спільних справ із Андрієм більше мати не хоче, і, швидше за все, продасть йому свою частку.
Не хочу наврочити, але якщо це станеться, фірма довго не протягне. Інго, ти мене за прямоту вибач, але і з тобою Андрій поводиться зверхньо. Посадив тебе вдома, зробив повністю від нього залежною, скориставшись твоїми почуттями.
Звичайно, так зручніше кожен твій крок під контролем тримати, але це не зовсім правильно.
Катя відчувала, що Інзі і так непросто, але промовчати не могла. Все ж таки доля сім’ї колишнього однокласника була жінці небайдужа.
Коли вони з Віктором тільки-но дізналися, що Андрій збирається одружитися, вони побоювалися, що обраниця друга виявиться просто шукачкою багатого чоловіка. Проте, на щастя, Інга справді любила Андрія.
Ось тільки Каті було прикро, що сучасний і зовсім не старий ще чоловік раптом вирішив завести у своїй родині подобу хатньої робітниці, і перетворить непогану дружину на банальну домогосподарку.
Якось колишня однокласниця дорікнула Андрію, що він не дає Інзі можливості розвиватися, на що отримала відповідь.
Не соромлячись у виразах, той сказав, що Катя просто заздрить, і що взагалі було б набагато краще, щоб вона не лізла не у свою справу.
З того часу жінка вважала за краще звести спілкування з Андрієм до мінімально можливого, з урахуванням того, що його син був її хрещеником.
Для Інги ж вона давно стала хорошою приятелькою, і та, на превелике полегшення, не образилася на її відверту думку.
Попрощавшись із подругою, Інга вирушила додому. Вона була розгублена і не знала, що робити далі. Все, що сказала Катя, співпадало з її власними думками, окрім одного.
Приховувати від чоловіка, роблячи секретні заначки, їй не хотілося. Вона завжди вважала, що хороші стосунки базуються на чесності.
Однак Інга не могла не визнати правоту Каті з приводу зміни поведінки Андрія.
Десять років тому, одразу після весілля, він був зовсім іншою людиною. Молодий чоловік прислухався до її думки, радився, якщо відчував, що потрібен погляд зі сторони.
Те, що бізнес із моменту їхнього знайомства, продовжував розвиватися, звичайно, тішило жінку.
Інга не мала завищених вимог, але чим більше у Андрія з’являлося вільних грошей, тим сильніше він змінювався в гірший бік.
Дружина навіть кілька разів помічала у нього на сорочці сліди чужої губної помади, але у відповідь на її запитання чоловік тільки сердився, і як би в помсту починав сам доводити її ревнощами…
…Інга повернулася додому разом із сином, якого вона забрала зі школи. Щойно вони зайшли в коридор, як з кухні вискочив Андрій.
– Так, Борисе, давай іди в свою кімнату! – сказав він до сина. – У нас тут з твоєю матір’ю розмова намічається!
– Господи, Андрію та що вже сталося, – запитала Інга, коли Борис пішов у кімнату.
– Як це, що сталося! – галасував чоловік. – Ти на кухні була?! Чому це ти весь брудний посуд у мийку склала, і не помила? Що це таке, я питаю?! Я в дім гроші приношу, а от прибирати – це повністю твій обов’язок!
Інга дивилася на Андрія, і майже не впізнавала в ньому того чоловіка, в якого колись закохалася.
Вони ж колись навіть разом робили всі домашні справи, не поділяючи їх на частини…
У чотири руки готували, і посуд після себе помити чоловік не вважав за якусь ганьбу…
Жінка постаралася говорити спокійно:
– Андрію, давай не сваритимемося. Посуд я залишила для того, щоб ти на свіжу голову подивився, що примудрився забруднити майже всі тарілки, які є у нас у квартирі. Начебто спеціально!
Чоловік зло відповів:
– А якщо й спеціально, то що? Твоя справа – прибирати і мовчати, а я, як господар і єдиний здобувач у сім’ї, зовсім не повинен турбувати себе прибиранням. Скоро в мене стільки грошей буде, що я взагалі зможу когось в робітниці найняти.
Інга похитала головою:
– Андрію, досить. Я все зрозуміла: ти вже зовсім перестав мене поважати. Про кохання я взагалі мовчу. Все. Живи, як знаєш, а я з Борисом до моїх батьків їду.
Інга мало не плакала, коли пояснювала синові, що їм треба виїхати. Борис був здивований, але сперечатися не став.
На Андрія вчинок дружини не справив жодного враження, і він навіть не намагався ще раз поговорити з Інгою, яка збирала речі…
…Теща і тесть намагалися поговорити з зятем, що зарвався, але Андрій відповідав їм одне:
– Ось коли ваша дочка приповзе до мене, і проситиме вибачення, тоді я ще подумаю, але сам першим миритися не піду.
Інга не поспішала подавати на розлучення. Вона сподівалася, що Андрію просто треба трохи часу, щоби подумати.
У цьому рішенні її підтримала Катя, а Віктор, який продав свою частку бізнесу, відкрив нову справу і запросив Інгу на роботу.
– Те, що в тебе немає досвіду – не страшно. З людьми спілкуватися вмієш – вже добре, а зі специфічних питань поступово підтягнешся.
Нові обставини не давали нудьгувати, і Інзі просто не було коли тужити через те, що її сім’я практично розпалася.
Вона сама не дзвонила до Андрія, і чоловік теж не виходив на зв’язок, і навіть не спілкувався з сином.
На порозі квартири батьків дружини він з’явився лише через пів року. З букетом, явно не першої свіжості, та шоколадкою для сина.
Інга зрозуміла, що «крутий проєкт» виявився просто пшиком, але не стала зловтішатися.
Їй було шкода чоловіка, який із власника бізнесу перетворився на найманого працівника.
Але вона йому заявила прямо:
– Так, Андрію, мені тебе жаль. Але між нами все скінчено. І в цьому винен ти. З сином можеш бачитися. Прощавай…
Андрій стояв перед дверима і не знав, що йому тепер робити.