Рішення переїхати в сільську місцевість у Ніни з чоловіком Олексієм було взаємним. Обидва народилися і виросли у невеликих селах, до міста приїхали тільки щоб здобути освіту. Ніна вивчилася на фельдшера, Олексій – на механізатора.
Вибравши село неподалік обласного центру, пара переселилася у куплений будинок. Спочатку все йшло чудово: облаштувались, зробили ремонт у новому будинку, навели порядок на городі, обзавелися курочками.
Ніна влаштувалася працювати до місцевого медпункту, Олексій відкрив майстерню та займався ремонтом усієї сільськогосподарської техніки. Незабаром з’явився довгоочікуваний синок і… Ніна раптом виявила, що в селі немає її ровесниць чи хоча б таких же матусь із малечею, як вона. Усі молоді мами вже справно віддали дітей до дитячого садка та вийшли на роботу. Спілкуватися Ніні не було з ким, крім власного чоловіка. Але Олексій усіма днями пропадав на роботі, намагаючись, щоб сім’я, що збільшилася, ні чого не потребувала.
Ніна на самоті гуляла з малечею по селу, як раптом побачила молоду дівчину, одягнену за останньою міською модою, у червоних лакових чобітках на підборах, модному короткому пальті та… з малоюком!
-Ой, здрастуйте! – почала дівчина, коли вони зрівнялися. – Ви на огляд йдете?
-Ні, – зраділа Ніна, відчуваючи майбутнє спілкування.
-Боже! – картинно закотила очі дівчина. – У цій глухомані навіть немає фельдшерів!
-Тому що вона у декреті! – сміючись, сказала Ніна, вирішивши не звертати уваги на характеристику улюбленого села.
-Так? А ви знаєте, де вона живе? Нам дуже треба! Я їй заплачу!
-Платити нічого не потрібно. Це я, – посміхнулася Ніна.
-Здорово! А ви можете подивитися нас?
-Так звичайно.
Розмовляючи, жінки дійшли до будинку, де жила нова знайома. Вона виявилася сусідкою Ніни. Через двадцять хвилин вони вже були подругами й балакали за чашкою чаю, сидячи на кухні у Каті.
Катя розповіла, що її чоловік негідник та гуляка. Що вона покинула його і поїхала до рідного села разом із дитиною.
-Цей будинок мені від бабусі дістався. Ось я і вирішила сюди заселитися – матері не до мене. У неї наречений новий!
Ніна співчутливо кивала головою. При огляді хлопчика Катерини, вона зрозуміла, що той дуже слабкий і потребує ретельного догляду.
-Знаєш, Катю, давай я домовлюся і ми завтра зїздимо до лікарні разом. Там я зможу зробити необхідні процедури твоєму Марку та виписати все необхідне, – запропонувала Ніна. На тому й вирішили.
Наступного дня, при оформленні картки Марка, Ніна звернула увагу, що в паспорті Каті не стоїть штамп про шлюб. Вирішивши, що зараз це нормально – називати співмешканців чоловіками – Ніна не стала на цьому зациклюватися.
Незважаючи на сільську місцевість і не дуже добрі дороги, Катерина продовжувала одягатися наче на дискотеку. Все взуття в неї було тільки на підборах, короткі спідниці, брючки і яскраві куртки. На їхніх спільних прогулянках говорила теж лише Катя. Вона розповідала про своє життя у великому місті і про те, скільки у неї було залицяльників.
За її словами, всі її дуже любили, добре забезпечували та готові були кинути світ до її ніг.
-А я ось, не розумна, вибрала цього Дмитра! – зітхала театрально Катерина. – Ну, він теж за мною довго бігав. Квітами завалював, прикраси дарував, шмотки фірмові купував.
-А де все це? – Якось запитала Ніна. Хоч вона і була не фахівцем у цьому питанні, але таки розуміла, що речі Каті зі звичайного речового ринку, а біжутерія ну ніяк не нагадує дорогі прикраси з натуральним камінням.
-Я йому все залишила, коли йшла! – пафосно вигукнула дівчина.
-Дарма ти так, – похитала головою Ніна, – могла б зараз їх продати і не замислюватися про завтрашній день.
-Я і так не замислююсь! – пирхнула чомусь здивована Катя. – Я можу будь-кому своєму колишньому подзвонити і він тут же примчить і закидає мене подарунками!
-Ну хоч би на аліменти на батька Марка подала? – не вгамувалася Ніна.
-Нам від цього негідника нічого не потрібно! – Катя чомусь почала злитися і Ніна вирішила закрити цю тему.
Якось Катя прибігла до Ніни з радісними вигуками:
-Ніна! До мене Вадим їде!
-Хто це? – здивувалася Ніна. У черзі наречених Каті, про яких вона розповідала, жінка втратила рахунок, а вже імена й поготів не запам’ятовувала.
-Ну Вадим! Я тобі про нього розповідала! – Катя докірливо подивилася на подругу. – Ми з ним у нічному клубі познайомились. Я тоді зі своїм посварилася і пішла на дискотеку. А там Вадим. Ми з ним кілька разів зустрічалися. Але потім я все одно повернулася до Дмитра. Вадим не міг мені забезпечити те, чого я хотіла. Так от: він мене знайшов у соцмережі і буквально просив зустрітися. Типу весь цей час про мене тільки й думав і дуже хоче побачити. Ну, я й дозволила приїхати.
-Здорово! А коли він приїде?
-Завтра.
-Чим ти його пригощатимеш?
-Нічим! Хай сам мені щось привезе!
-Так не піде! Чоловіка потрібно нормально зустріти, а вже потім від нього чекати подарунків у відповідь.
-Ну не знаю … – Протягла Катя. Видно було, що вона чогось не домовляє.
-А знаєш що? – осяяло раптом Ніну. Вона здогадалася, що у Каті, швидше за все, немає грошей на святковий обід. – А давайте до нас! Завтра якраз вихідний. Олексій шашличок посмажить, я салатиків нароблю… Посидимо щиро у нас у дворі!
-Ой! Дякую! – зраділа Катерина. – Він саме в обід приїжджає. Я піду його зустрічати, заведу в магазин за ігристим і одразу до вас!
Вадим виявився інтелігентним, спокійним молодим чоловіком. На відміну від Катерини, що розмовляла без упину, він лише посміхався і час від часу відповідав на запитання, що задаються йому. Катерина всіма силами намагалася показати сусідам, що Вадим від неї взахваті, ставлячи йому провокаційні питання і притискаючись до нього так, що Вадим змушений був її обіймати.
-Не пара він Каті! – Видав свій вердикт Олексій, коли вони з Ніною лягли спати.
-Ну чому ж? Он він як терпляче слухав її балаканину і доглядав за нею! – Заперечила жінка.
-Вадим просто вихований чоловік, – не вгавав Олексій, – на відміну від твоєї Катерини. Ти вже вибач, але від твоєї подруги за версту несе нахабством та завищеною самооцінкою не дуже розумної жінки. Не дивно, що всі її наречені від неї втікали.
У душі Ніна була згодна з чоловіком, але все-таки вирішила заступитися за подругу:
-Дарма ти так, олексію. Катя дуже добра і чуйна дівчина. До того ж, чудова господиня. Ну любить дівчина трохи перебільшити і показати себе, але це ж не привід до неї чіплятися.
-Не сперечаюсь. Тобі видніше, – погодився Олексій і притиснув дружину до себе.
Кілька днів подруги не бачилися, а потім до неї увірвалася Катерина і з порога вигукнула:
-Ніна! Я виходжу заміж!
-За кого? – Витираючи руки рушником, Ніна вибігла з кухні назустріч подрузі.
-У сенсі “за кого?” За Вадима, звісно! – Катерина сіла на стілець і вже спокійно попросила. – Дай води!
Після того, як дівчина випила води, з’ясувалося, що Вадим зробив Катерині пропозицію і навіть готовий усиновити її Марка.
-Я ж казала: любить дуже! – самовдоволено проголосила дівчина. – Сказав, зараз одружимося, потім він зробить ремонт у своїй квартирі та перевезе нас туди. Нарешті я поїду з цього села!
-Так він же не такий багатий, як ти хотіла, – Ніні стало прикро за рідне село, яке прихистило Катю та її дитину.
-Що робити? – зітхнула дівчина. – Спочатку з Вадимом поживу. А там знайду собі нормального чоловіка і розлучуся. Головне зараз – переїхати у велике місто!
Катя схопилася і попрямувала до виходу:
-Запрошення на весілля я тобі принесу! – гукнула вона вже від дверей.
Народу на весіллі було небагато: мати Каті, батьки Вадима, які ще не прийшли до тями від його швидкого весілля, але вже на всю няньчилися з новоспеченим онуком, і Ніна з Олексієм.
Катерина вся світилася від щастя та гордості за себе. У роль дружини вона увійшла одразу після ЗАГСу, командуючи Вадиму куди сісти, що зробити, куди йти і що принести. Вадим покірно все виконував, іноді поглядаючи на Марка.
Засиділися допізна. Найостаннішими залишалися батько Вадима, Ігор Юрійович та Олексій. Ніна допомагала матері Вадима прибирати зі столу, тоді як сама Катя потягла Вадима до будинку. Мати Катерини теж пішла.
-Я ось одного не розумію, – говорив вже добряче «веселий» Ігор Юрійович такому ж Олексію. – Чому Катя не повідомила Вадиму, що чекає від нього дитину? Адже видно, що матеріальне становище у неї не дуже! Чого чекала стільки часу? Тим більше, нездужає Марко. Стільки грошей потрібно на лпроцедури!
Олексій здивовано глянув на Ніну. Між подружжям не було таємниць і чоловік знав, чия дитина у Каті.
-Добре, що Вадим її знайшов! – Вимовив здивований Олексій.
-Та яке! Він її й не шукав! Він з іншою зустрічався, коли Катя йому написала: що мовляв так і так. Дитина в неї від нього. Потрібні гроші… Ось Вадим і рвонув. Шкода. Іра в нього була гарна дівчина!
Олексій із Ніною переглянулися. В очах чоловіка з’явилася образа. Швидко прибравши зі столу пара вирішила відкланятися.
-Ну не можна так! – обурювався наступного дня Олексій, ходячи по хаті з кута в куток. – Ця вертихвістка зіпсувала життя цілій родині заради своєї вигоди! І не факт, що згодом це не з’ясується!
-Олексію, заспокойся, – бігала за чоловіком Ніна, – Катя, як і будь-яка жінка, хоче простого сімейного щастя. Звичайно, не дуже правильним шляхом… Але… Раптом у них все вийде? Вона Вадиму народить ще дитинку і потім буде вже байдуже, рідний Марко чи ні!
-Ти сама віриш у це? – Олексій зупинився і суворо подивився на дружину. – Ти згадай, що вона тобі про своїх коханців казала! Ні! Я так не можу! – Олексій знову забігав по кімнаті. -Зараз Вадим усиновить Марка, а потім ця знайде собі якогось чоловіка багатшого і лишить Вадима. А той платитиме аліменти на чужу дитину і не доведе, що віг не повинен цього робити!
Ніна задумалася, згадавши слова Каті:
-Спочатку з Вадимом поживу. А там знайду собі нормального чоловіка і розлучуся. Головне зараз – пєреїхати у велике місто!
-А як же Марко? – Вона все ще намагалася виправдати подругу. – Хлопчик ні в чому не винен! Зараз хоч має можливість жити в повній родині!
-Катя зі своєю вітряністю не довго проживе з будь-яким чоловіком. Хлопцеві так і так вже не дуже пощастило, народившись у такої матусі! Нехай подає на аліменти на справжнього батька Марка! Може той виявить хоч якусь свідомість і забере дитину!
-Ти так це кажеш, наче всі вже все знають! – Ніна втомлено опустилася на стілець. – Ми ж не скажемо Вадиму про все це?
-Навіть не знаю, – Олексій сів поруч із дружиною. – З одного боку – не наша справа… А з іншого… Прикро за таких добрих людей… Але і як сказати їм – я не знаю…
-А не треба нічого говорити! – у кімнату зайшов Ігор Юрійович. – Ви вже вибачте. Голова важка, вирішив ось до Олексія зайти – поправити. Двері не зачинені, стукати не став… Почув вашу розмову і… підслухав все від початку до кінця.
Присоромлене подружжя мовчало, розглядаючи килим на підлозі.
-Та ви не хвилюйтеся! Ви ж нічого не говорили, це я без стуку увійшов і я вас і підслухав! – Ігор Юрійович без дозволу пройшов до кімнати і важко опустився на диван. Обличчя його було здивованим, очі сльозилися. Ніна швидко встала і помчала до кухні. За кілька хвилин до дивана було підсунуто журнальний столик.
Наступного дня Вадим із батьками поїхав, залишивши Катю у її будинку. Вона прибігла до Ніни і влаштувала сварку, називаючи жінку зрадницею і всякими неприємними словами. Ніна мовчки її вислухала, а потім вказала на двері. З цього дня жінки не спілкувалися.
Через кілька місяців Катя кудись поїхала і більше її ніхто не бачив.