Ігор їхав з батьком в машині. – Мені треба зустрітися тут з однією людиною по роботі, – раптом сказав батько. – Ти почекай мене в машині, добре? – Добре тату, – сказав Ігор. Вони заїхали в якийсь двір. Батько не встиг вийти з машини, як раптом якась невисока блондинка підбігла до нього і… Почала цілувати! Ігор не вірив своїм очам. – А як же мама? – тільки й подумав він

Ігор добре пам’ятав той день, коли він незлюбив батька.

Йому було тринадцять, коли батько став брати його з собою на роботу – батько робив ремонт у квартирах, і раніше у нього був напарник, але потім вони посварилися, і доводилося йому все робити одному.

Ось він і почав брати на допомогу Ігоря, тим більше той ніколи не вирізнявся великою любов’ю до навчання і із задоволенням біг із дому, де мати неодмінно садила його за уроки.

Декілька місяців усе було добре – Ігореві подобалося допомагати батькові, переймати у нього досвід, вести чоловічі бесіди, але потім…

Іноді батько заїжджав до клієнтів, залишаючи Ігоря чекати в машині, щось там обговорюючи. Так Ігор якраз встигав зробити нашвидкуруч уроки, а то мама сказала, що ще одна двійка, і вона заборонить йому їздити з батьком.

-Мені треба зустрітися тут з одною людиною по роботі, – сказав батько. – Ти почекай мене в машині, синку.

-Добре тату, – сказав Ігор.

Вони заїхали в якийсь двір і батько не встиг вийти з машини, як якась невисока блондинка з пишними формами підбігла до нього і… Почала цілувати!

Ігор не вірив своїм очам.

-А як же мама? – тільки й подумав він.

Обнявшись, вони з батьком попрямували до під’їзду, і батько повернувся тільки через годину. Помітивши похмурий вираз на обличчі у сина, він сказав:

-Ігоре, ти не подумай чогось. Це все несерйозно. Так, для життєвого тонусу. Ти ж знаєш, яка у нас мати, вона кого завгодно зведе, треба ж мені хоч якесь розслаблення. І потім – це у нас чоловіків у генах. Підростеш – зрозумієш. Головне – я твою маму ніколи не залишу і все для неї зроблю. Останню сорочку зніму, розумієш?

Ігор вислухав його і мовчки кивнув головою. Але цього дня він незлюбив батька. Він спробував відмовитися з ним їздити, прикриваючись навчанням, але батько тоді заявив, що не буде його годувати і одягати, і після пари сварок він погодився – продовжив допомагати батькові, але поклявся собі, що поїде з дому за першої ж нагоди.

І можливість ця трапилася досить скоро – після дев’ятого класу Ігор зібрав речі і заявив батькам, що їде вступати у технікум в сусіднє місто.

Сварка була неймовірна: мати плакала, просила залишитися, батько кричав на весь будинок і називав його невдячним.

Але Ігор мовчки стояв, опустивши голову і ніяк не реагував. У результаті його відпустили – куди подітися. Але пробачити його ніхто за це не пробачив: ні сестра Таня, яка теж мріяла поїхати з дому, а після його витівки не могла собі це дозволити, ні, зрозуміло, батько, який обіцяв, що це погано закінчиться, ні навіть мати, яка казала Ігореві, що він думає тільки про себе – бідному батькові доводилося тепер працювати в два рази більше, щоб забезпечувати всіх, напарника брати невигідно.

Згодом Ігор зрозумів, що батько бреше матері, ніби надсилає синові гроші. Насправді Ігор не бачив від батька жодної копійки, та йому й не потрібно від нього нічого, він сам упорається.

Але справлявся він не дуже, чесно кажучи. Поки вчився, підробляв вантажником, після технікуму влаштувався на завод, гуртожиток дали, але грошей вистачало ледь-ледь. Він спробував було піти, як батько робити ремонти, але клієнтської бази в нього не було, а так хто його з вулиці візьме? Підробляв, як міг.

В рідне місто Ігор не їздив. Матері він справно дзвонив, сестрі листівки відправляв, вона їх любила, одного разу на новий рік купив їм гарні подарунки, думав поїхати, але не зміг – скільки років минуло, а нелюбов до батька тільки міцніла.

А потім батько пішов від матері. Та сама Ігорю зателефонувала і все розповіла спокійним буденним тоном, що батько людина порядна, її без грошей не залишить, а з нею донька, Тетянка, то все буде добре.

Від Тані Ігор дізнався, що батько пішов не просто так – одна з його коханок народила близнюків, хлопчиків, і батько був дуже гордий, так були хлопчики на нього схожі.

Отоді він і приїхав до матері. Дивно, але в старій квартирі все було, як раніше, наче й не було цих років. Правильно, як кажуть – швець без чобіт, поки батько в інших ремонтом займався, у своїй квартирі шпалери вже вицвіли, а підлога скрипить. Ігор сказав про це матері, а та, як завжди, заступилася за батька:

-Він гроші заробляв, для тебе навіть між іншим! А ти не забувай, що поїхав і залишив нас.

Ігор на матір не ображався – бачив, що вона не зі зла, насправді і пиріжків його улюблених напекла з цибулею і яйцем, капці купила нові, зітхає, що худий він…

Загалом, з цього часу він став відвідувати матір, як свята якісь, чи відпустка, але потім… Потім він зустрів Дарину.

Працювала вона касиркою у місцевому супермаркеті, і якось Ігор побачив, як старенькій бабусі не вистачало на продукти грошей. Бабуся почала викладати вівсяне печиво і шматок сиру, але Дарина раптом сказала:

-Давайте я вам знижку зроблю, тоді вистачить?

Ігор знав, що нічого не вистачить, знижка там смішна, Дарина зі своїх грошей вклала і цим вона підкорила його.

Хоч і не була вона красунею.

Потім він дуже себе докоряв, що рідко приїжджав до матері. По телефону вона казала, що все гаразд. Таня народила дитину, їй не було до матері. Тож ніхто вчасно не відправив її до лікаря.

-Я знайшла лікаря в Німеччині, – говорила крізь сльози Таня. – Ми квартиру продаємо, я маму до себе заберу. Але все одно потрібно ще майже двісті тисяч.

Ігореві не було звідки взяти такі гроші. Він спробував оформити кредит – не дали. Позичав у знайомих, але це крапля в морі.

До батька дуже не хотілося йти. Таня ходила і той відмовив. Так Ігор і знав, що все це брехня була про останню сорочку.

Він би й не пішов, але мати танула на очах…

-Ти сходи до батька, він дасть грошей, – з м’якою усмішкою промовила вона. – Він завжди для сім’ї все робив.

Сховавши свою гордість, Ігор пішов до батька. Той зустрів його зверхнім поглядом, навіть слухати не став.

-Таня мені вже дзвонила. Квартиру я матері залишив, що ще треба? Я не друкарський станок, дав їй десять тисяч, більше не можу. У мене дружина, діти і коханки, сам знаєш. Так що все, йди давай.

Ігор не знав, як сказати матері, що батько не дав грошей на лікування. Її віра в нього була нерозумною. І Ігор подзвонив своєму другу Сергію. Описав ситуацію, попросив у борг. Обіцяв усе повернути.

-Не повернеш, – відпрацювати доведеться, – попередив він.

-Я розумію.

Через п’ять хвилин на картку Ігоря прийшли гроші. Він подзвонив Тані, сказав терміново все оформляти, потім помчав до матері.

-Ну як, синку, тато дав грошей?

Він глянув у її втомлені очі, в яких таїлася надія.

-Так, – відповів він. – Дав.

-Я ж тобі казала, – видихнула вона. – Він все зробить для сім’ї.

Мамі зробили необхідні процедури. Це подарувало їй ще кілька років життя.

Але вона встигла побачити другого онука. А гроші Ігор повернув – Дарина йому допомогла, на другу роботу влаштувався в ніч.

Батька він ніколи більше не бачив…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.