Яна мила посуд, коли в двері подзвонили. Вона витерла руки і пішла відкривати. На порозі стояла свекруха з пакетами в руках. – Яночко, ой, а я вирішила вам принести котлетки рибні. Такі смачні вийшли, соковиті! – Ольга Іванівна, я ж вам казала вже, нащо ви знову це робите? – Та маю їх купу – не пропадати ж добру. Яна мовчки пішла на кухню. Скільки ж разів вона їй говорили! Ні! Все одно робить

Яна мила посуд, коли в двері подзвонили. Вона витерла руки і пішла відкривати.

На порозі стояла свекруха з пакетами в руках.

-Яночко, ой, а ти вдома? А я вирішила вам принести рибні котлетки. Дуже смачні вийшли в мене сьогодні, такі соковиті, апетитні.

-Ольга Іванівна, я ж вам казала, що ми не їмо рибні котлети! Навіщо ви їх принесли?

-Та я наготувала дуже багато, не пропадати ж добру. Ось вирішила вам занести.

Яна мовчки пішла на кухню. Свекруха таке робить дуже часто. То вона рибки смаженої принесе, то рибні котлети, то свіжу рибу.

І скільки ж разів їй казали, що вони з чоловіком не люблять таку рибу! Ні! Все одно несе!

А вся справа в тому, що свекор затятий рибак і щовихідних їздить на риболовлю. Ловить переважно карасів і от свекруха вже не знає, що з ними робити.

Чоловік якось сказав:

-Та я на цих карасів уже дивитися не можу, весь час поки жив з батьками доводилося їх чистити і їсти… Наївся на все життя.

А тепер свекруха знайшла куди подіти зайву рибу та й несе їм!

Прийде, відкриє холодильник і каже:

-Ой, а що це в тебе? Сир? Я відріжу собі шматочок додому. І ковбаски візьму, ви собі ще купите. Я ж поділилася з вами рибкою.

А останнім часом вона стала приходити ще й зі своєю подругою. Заходить і каже:

-Ой, ми були недалеко тут і вирішили зайти до вас чаю попити і зігрітися, а то холодно якось.

І сама ставить чайник, відкриває холодильник, бере все, що хоче і ще й обговорює з подругою, що у них є в холодильнику і яка зараз молодь, нічого не хочуть робити.

Яна терпіла це все місяць, а потім придумала, як цього позбудетися.

В суботу ближче до обіду Яна приїхала до свекрухи разом зі своєю подругою.

Свекруха відчинила двері.

Яна з порога почала:

-Ой, ми з подругою були недалеко і вирішили провідати вас. Ми тут принесли дуже смачні суші!

Свекруха скривилася – суші вона на дух не переносила.

Яна зайшла на кухню, і не зважаючи на здивований погляд свекрухи, відкрила холодильник, дістала звідти каструлю з борщем, і поставила на розігрівати.

У холодильнику була ще каструлька з олів’є, трохи салату. Вона поставила все на стіл, і ще трохи взяла і поклала в лоток.

-Візьму додому трохи, ми любимо такий салат, а ви собі ще зробите. Добре?

Свекруха мовчки, здивовано спостерігала за тим, що відбувається, і з усім погоджувалася.

Видно було, що їй це не подобається, тільки при подрузі вона не хотіла сваритися…

Яна з подружкою поїли, подякували і почали збиратися додому.

Вже на порозі, Яна обернулася до свекрухи і сказала:

-Ми тепер будемо часто так заходити, добре мамо? Провідувати вас будемо, та й смачненького щось приносити будемо.

І вони пішли…

Минуло вже півтора місяці. Свекруха дзвонить до них з чоловіком, розмовляє так, ніби нічого й не трапилося.

От тільки в гості з подругою більше не заходить.

І перш ніж щось принести питає, чи їйм потрібне це…

Яна дуже рада, що свекруха все зрозуміла з першого разу і нормально відреагувала.

Адже це все ж таки їхні батьки і дуже не хотілося псувати з ними стосунки…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.