Дочка прийшла з інституту схвильована. Зазирнувши до всіх кімнат і переконавшись, що мами вдома немає, вона увійшла на кухню, і сіла за стіл навпроти батька. – Тату, я хочу тобі сказати одну річ… – Вона зробила довгу паузу. – Тільки мамі нічого не кажи. Добре? – Добре, – спокійно кивнув батько

Дочка прийшла з інституту схвильована.

Зазирнувши до всіх кімнат і переконавшись, що мами вдома немає, вона увійшла на кухню, і сіла за стіл навпроти батька.

– Тату, я хочу тобі сказати одну річ… – Вона зробила довгу паузу. – Тільки мамі нічого не кажи. Добре?

– Добре, – спокійно кивнув батько.

– І це… Я тебе прошу, ти тільки одразу не починай на мене кричати, будь ласка.

– Що таке? – Від такої дивної поведінки дочки, серце у батька відчуло погане.

– Ти мені обіцяєш не кричати? – Ще раз наполегливо запитала дочка.

– Ну, обіцяю… – вже нервово відповів батько.

– Короче, я… це…

– Що – це? – серце в батька затремтіло.

Раптом у коридорі задзвонив мобільний телефон дочки.

– Ой, тату, я зараз!

Вона схопилася з стільця і ​​побігла до телефону, де, звичайно, надовго затрималася.

А батько, розгублений, залишився на кухні.

– І що вона мені збирається зараз сказати? – Гарячково думав він. – Вона сказала, що вона “це” … Невже вона – це? Невже моя дочка вагітна? Господи… Але чому вона каже це спочатку мені, а не матері? А з іншого боку – правильно робить. Мама, на відміну від мене, розбиратися не буде, одразу наговорить купу всього. Тільки потім, коли заспокоїться, почне думати та говорити по ділу. Хоча, що тут казати? Кошмар, та й годі… Інститут їй доведеться покинути. Хоча… Якщо ми допоможемо… А ми маємо їй допомогти! Ну і добре… Якщо вагітна, нехай народжує. Внуки – це добре… Все… Спокійно, тату, все буде добре…

Дочка, нарешті, повернулася з коридору і знову сіла навпроти улюбленого татка.

– Вибач тату, мені подзвонили. Але я все одно хочу повернутися до головного. Не знаю, як ти до цього віднесешся.

– Все-все-все… – перебив її батько. – Я добре поставлюся. Ти не хвилюйся, доню, я вже все вирішив.

– Вирішив? – Здивувалася вона. – Вже?

– Так, вирішив. Ти, головне, не нервуй. Спокійно народжуй, а ми тобі з мамою допоможемо.

– Народжувати? – приголомшена дочка дивилася на батька. – Навіщо?

– Як навіщо? Ти ж вагітна.

– З чого ти взяв?

– Ну як – з чого? Ти ж сказала, що ти це…

– Та ти що, тату?! – Дочка голосно засміялася. – Я хотіла зовсім про інше тобі сказати.

У коридорі знову задзвонив телефон, і дочка знову рвонула з місця.

– Тату, вибач. Мені знову він дзвонить.

– Фу… – видихнув батько, коли дочка втекла. – Виходить, вона не вагітна. А я вже собі навигадував. Прямо, як жінка. Не можна бути таким панікером. Але якщо вона не вагітна, то що тоді? Стоп… Вона мені зараз сказала – знову він дзвонить. Цікаво, хто це – він? Невже це – він? Невже наша дочка виходить заміж? Ось це ми з матір’ю влипли… Це вже набагато складніше… З дитиною ще можна дочці допомогти, понянчити, погуляти. А з зятем – не понянчишся. Тоді вона точно свій інститут покине. Ось, не було печалі… А якщо почнеш відмовляти, вона скаже, що ми їй життя ламаємо. З іншого боку – це мало колись статися… Господи, ну навіщо вона так рано в ці тенета потрапила? Їй вчитися залишилося всього нічого. Тепер потрібно готувати гроші на весілля.

– Тату, я знову повернулася. – Дочка знову опинилася навпроти батька. – Втім, я … – Вона знову зробила паузу.

– Ну, кажи ж, не тягни! – вигукнув батько, нетерпляче. – Я вже готовий до всього!

– До всього? – Зраділа дочка.

– До всього, до всього. Ну що ти хочеш мені повідомити? Щоб я готував гроші?

– А як ти здогадався? – здивувалася вона.

– Так ось. Я ж все розумію.

– Ой, татку, а я так хвилювалася, що ти сваритися станеш.

– А нащо тут сваритися? – Він важко зітхнув. – Головне, щоб ти правильно вирішила. І потім не пошкодувала.

– Я не пошкодую, тату. І ти не пошкодуєш. А мама – тим паче. Він такий класний!

– Ну, добре, добре, – батько зробив кислу міну. – Це ми подивимося, який він.

– Тоді з тебе п’ять тисяч, – раптом заявила дочка.

– Усього? – здивувався батько.

– Ну, тату, я ж три тисячі сама додам. Я ж стипендію отримую.

– Додаси? – Батько нічого не розумів. – На що?

– Ну як на що. Я ж тобі хотіла сказати, що я це..! Я знайшла мамі крутий подарунок на ювілей. Ми їй купимо крутий мобільний телефон.

– Мамі?

– Ну так. Їй виповнюється п’ятдесят. Ти що забув? Мені цей менеджер із салону мобільного зв’язку постійно надзвонює. Телефон насправді дорожчий, але цей тип мені знижку дає велику. І ця знижка діє тільки сьогодні.

– Ах, це менеджер тобі дзвонив? – Батько нервово зареготав, потім, просміявшись, голосно видихнув. – Уф… Ну, звісно, ​​донька. Які питання? Подарунок для мами, це ж святе.

І він майже побіг у кімнату по гроші, радіючи, що так легко відбувся…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.