Діана готувала вечерю, коли на телефон прийшло смс-повідомлення. Писала подруга – Рита. Жінка прочитала повідомлення і застигла на місці: – Твій чоловік тобі зраджує, сьогодні ти можеш у цьому переконатись у кафе на Поштовій площі, – написала Рита. Вже був вечір, але Діана поїхала в кафе. І зайшовши в середину не повірила своїм очам

Діана з Ритою товаришували з університетських часів. Обидві навчалися на фінансовому факультеті, Діана закінчила університет з червоним дипломом, а Рита ледь-ледь отримала синій.

Після університету подруги роз’їхалися. Діана залишилася у столиці і працювала в одному з відділень банків у відділі кредитування. А Рита закохалася у чеського бізнесмена та поїхала з ним до Чехії. Але там з’ясувалося, що він одружений, двоє дітей. Він зняв їй невелику квартирку в спальному районі, не престижному, а так, і протягом тривалого часу користувався нею. Грошей давав трохи, аби на життя вистачало.

Вона думала, як їй виплутатися з цього, грошей не було, щоб купити квиток на літак. Згадала про свою подругу Діану, ледве додзвонилася до неї, і попросила, щоб вона вислала грошей на квиток. Як там у неї вийшло, але вона все-таки опинилася в Києві. Діана в цей час була вже заміжня за своїм колегою.

Минуло двадцять років чи трохи більше, Діана із чоловіком Романом виховують доньку Сніжану, вона навчається на другому курсі інституту. Сім’я благополучна, обидва працюють там же у банку. А ось Риті в житті якось не вдалося вийти заміж, вона стрибала від одного до іншого, і вже сорок чотири роки, а сім’ї так і немає.

У Діани ювілей – сорок п’ять років, вони з чоловіком вирішили відзначити в кафе, запросили і Риту. Вона давно вже набивалася до них у гості, сподобався їй чоловік Діани. Були спроби його перенаправити з істинного шляху, але не виходило, але зрушення в цей бік невеликі були. А Рита – досвідчена жінка. Роман спочатку придивлявся, але спроби Рити виявилися успішними, і закрутився у них запаморочливий роман, Рита могла отримати будь якого чоловіка.

Діана спочатку не помічала, що чоловік захопився, у них до речі вже був момент у житті, коли вони мало не розлучилися. Роман якось мав інтрижку на стороні, але швидко він це припинив. Дізналася дружина, а та жінка нічого не означала для нього. Клятвенно пообіцяв Діані, що більше такого не повториться. Але життя, така штука, подруги теж різні. Чорна кішка пробігла між подругами, коли Діана запідозрила свого чоловіка у зраді з нею, але чоловік заперечував усе.

Рита закохалася в чоловіка Діани, вона вважала, що у подруги в житті все добре, нехай тепер побуде сама, а Роман це мрія жінок. Роман також втратив голову. Подруги бувають підступні, і Рита була однією з них. Коли вони з Романом сиділи в кафе, вона відправила СМСку Діані: «Твій чоловік тобі давно зраджує, сьогодні ти можеш у цьому переконатись у кафе на Поштовій площі».

Вже вечір, але Діана поїхала в кафе, де побачила, її Роман тримає руки Рити у своїх і щось каже їй з посмішкою, а Рита просто тане від його слів. Вона підійшла до них:

– Не заваджу, ви так ніжно спілкуєтесь, я порушу вашу ідилію.

Роман не очікував побачити дружину і дивився на неї злякано, застала зненацька, а Рита посміхалася.

– Ні, подруго, не завадиш, нам нема чого від тебе приховувати, і так все ясно. Правда Романе? Присідай, поговоримо. Чоловік твій боязкий у цих питаннях, але я тобі все скажу. Ми давно вирішили бути разом, і я тобі не віддам Романа, у мене міцна хватка, і навіть не намагайся протистояти мені, програєш.

Роман мовчки уткнувся в тарілку і не промовив жодного слова. Діана дивилася на нього, вона зрозуміла, що двадцять з лишком років жила зі зрадником, та ще й слабаком. Зрозуміла, розмова безглузда, все і так зрозуміло, намагаючись тримати себе в руках, вона встала:

– Бажаю щастя.

Більше нічого не могла вимовити, боялася розплакатися, а цього вона не хотіла, не побачать вони її сліз.

Діана сіла в машину і дала волю сльозам. Вона плакала від образи, від подвійної зради, трохи заспокоївшись, поїхала, але перед собою майже нічого не бачила. Діана боялася потрапити в біду, боялася, що через неї хтось може постраждати. Припаркувалася, було вже темно. У світлі ліхтарів вона побачила кілька столиків на відкритій веранді і присіла за один з них. Замовила яблучний сік, і не пригубивши ні ковтка, задумалася. Збоку вона виглядала найнещаснішою жінкою. У неї через два дні відпустку, вони з чоловіком хотіли поїхати в Одесу, але як заздалегідь планувати, в одну мить плани і життя сімейне впали.

***

Віктор, зі своїм другом Борисом, проїжджав повз відкриту веранди, і погляд його впав на Діану, яка двома руками підперши голову, дивилася в одну точку.

Щось незрозуміле зачепило погляд Віктора, він зупинив свій джип:

– Борисе, дивись яка симпатична та нещасна жінка сидить за крайнім столиком. Мені її чомусь шкода, я навіть сам не розумію, що то за сентиментальність на мене навалилася? Підійду до неї.

– Добрий вечір! Вам погано, весь ваш вигляд каже, що щось у Вас трапилося?

– Так, мені дуже погано, мене покинув чоловік та подруга, – навіть не замислюючись, хто перед нею, відповіла Діана.

Віктор заглянув їй у вічі, повні страждання, і вразився, дуже вразливий погляд, він надовго залишається у пам’яті, його неможливо забути. Як із такими гарними очима можна залишити жінку?

– Ну, що Ви так переживаєте? Ще не відомо, кому пощастило.

– Мене звуть Віктор, а Вас?

– Діана моє ім’я. Я не хочу розмовляти ні з ким, будь ласка, дайте мені спокій. 

– Можливо Вас підвезти додому?

– Не треба, дякую, я на машині, он моя машина.

Віктор не знав, що сказати, раз жінка не хоче розмовляти, він не докучатиме їй. Він розуміє, коли погано, нікого не хочеться бачити, він також через це пройшов.

Діана прийшла до тями, було вже пізно, приїхала додому, і твердо вирішила почати життя з чистого аркуша. Вона здала путівку чоловіка, і зібравши валізу, поїхала в Олесу одна. Там вона розбереться зі своїми думками, зі своїми проблемами, відпочине і все буде гаразд.

Сніжана жила зі своїм молодим чоловіком у його квартирі вже півроку, батьки спочатку обурювалися, але дочка вже доросла, і як їй заборонити кохати. Вони обидва студенти, навчаються в одній групі, і схоже у них справжнє кохання. Діана зателефонувала дочці:

– Сніжано, доню, я їду у відпустку в Одесу, не сумуй, буду тобі дзвонити.

– Ти що одна відлітаєш, а тато?

– Сніжано, з татом ми розлучилися, поки не питай нічого, він пішов до іншої, після відпустки все поясню.

***

Віктор народився в заможній сім’ї. Єдиний син, природно здобув чудову освіту, причому у Великій Британії. Повернувшись додому, очолив одну з філій комерційного банку батька у Києві. Віктор був завидний наречений, красень при грошах, довго не одружився, якось не хотілося йому сім’ю, дітей. Але батько вирішив його одружити з дочкою свого компаньйона, це був шлюб з розрахунку. Віктор особливо не чинив опір, він розумів, одружуватися треба, але дружина була на десять років молодша, і їй теж не дуже хотілося заміж. Але в таких сім’ях, де керують гроші, практично так і робиться.

Новоспечений чоловік одразу домовився з молодою дружиною Лізою, що у кожного буде своє життя, бо коханням тут і не пахне. Афішувати не будуть, бо пристойності все-таки повинні дотримуватися. Іноді згадували подружні обов’язки, але це було рідко. Ліза гарна, і більше жодних переваг. Примхлива, не захотіла здобувати освіту, Віктору з нею не було про що розмовляти. Три роки шлюбу пролетіли непомітно. Вони мало бачилися, особливо останні півроку Ліза відпочивала у Монако. З Монако вона прилетіла вагітна і вирішила народжувати.

Віктор з нею розійшовся, бо вона не приховувала, що вагітна від якогось чоловіка з Монако. Коли вона народила сина, бізнесмен прилетів, забрав її з дитиною і одружився з нею. Віктор був радий, що так успішно все вийшло. Він вільний, він віддавав перевагу роботі, йому подобалося робити гроші. Звичайно, він не був святим, любив загуляти з друзями, але завжди поводив себе пристойно.

Віктор більше не поспішав одружуватися, ось уже сорок п’ять років, а він ще не одружений. Має намір їхати в Одесу з другом у нього там власна яхта. Він вільний, як птах, вирішив провести відновлювальну відпустку, як він висловився.

Віктор з Борисом неквапливо прямували до моря, як раптом миттю на переході він побачив знайомий погляд. Жінка дивилася на світлофор, потім зробила крок і пішла через перехід.

– Борисе, я зараз місце для паркування виберу, а ти не втрачай з поля зору ту жінку в блакитному сарафанчику.

Діана перейшла дорогу і попрямувала до кав’ярні набережною. Не встигла вона випити кави, як до неї підійшов Віктор. Вона мало не впала зі стільця.

– Знову ви? Тут? Але я вже не плачу і не хвилююся, я відпочиваю.

– Привіт, Діана, я дуже радий бачити тебе у гарному настрої. Він тобі більше личить.

– А ти звідки тут?

– Я приїхала, у мене відпустка, ось упорядковую свої нерви, своє життя.

– І як виходить?

– Загалом так, трохи нудно, але я познайомилася з відпочиваючими, так що все нормально.

– А я хочу тобі запропонувати покращити твій настрій, поїхали зі мною, тобі сподобається. Я правда не один, у мене в машині Борис, я теж з ним був.

– Куди їхати, я тебе не знаю зовсім, страшнувато із незнайомими чоловіками.

– Ну, який я незнайомий, ми з тобою ще в Києві познайомилися.

– А поїхали, мені нема чого втрачати, – легко погодилася вона.

Коли Діана побачила яхту, вона подумала, що це не з нею. Вона вперше була на яхті. Захід сонця повільно опускався в море, на небосхил виплив місяць, і проклав сріблясту доріжку прямо до яхти. Діана заворожено дивилася на всю цю красу, а поряд стояв Віктор, мовчки спостерігав за нею. Він бачив, що вона з умиротворенням дивиться на цю незвичайну красу.

– Яка краса, дякую! Я ніколи не бачила нічого подібного, магія і тільки. Наступні три дні вони дрейфували на яхті, Діана відчувала себе королевою, боячись, що це незабаром може закінчитися. Ще недавно їй не хотілося жити, а сьогодні вона вся квітне всередині від щастя.

Але боятися їй не варто, тому що з її появою, Віктору захотілося змін у житті. Йому не хотілося розлучатися з цією милою красунею на ім’я Діана.

У Діани задзвонив телефон, знайома мелодія, висвітилося на дисплеї: “Роман”. Відповіла.

– Я подав на розлучення, сподіваюся, у тебе вистачить розуму не з’являтися після відпустки в банк, де я працюю. Я все одно тебе виживу звідти. Тож ти маєш час, шукай собі роботу, – грубо висловився Роман.

Віктор знову побачив у очах Діани тривогу, він забрав у неї телефон і викинув за борт.

– Розказуй, ​​що знову сталося?

– Діана, я тобі гарантую, ти працюватимеш у банку, причому в центральному офісі. А Роман тебе більше не потурбує, та філія теж у мене в підпорядкуванні. І смартфон куплю тобі новий.

Через тиждень вони були в Києві, Віктор привіз її до своєї величезної квартири.

– Хочеш, сиди дома, чекай мене з роботи. Підбери нові меблі, якщо тобі щось не подобається.

– Ні, я хочу працювати, не для того закінчувала університет з червоним дипломом, я хочу хоч трохи не залежати від тебе. І не забувай, я теж люблю свою професію, і хочу бути тобі гідним помічником.

Їхнє спільне життя подарувало Віктору чимало приємних відкриттів. Виявляється, можна почуватися щасливим, сидячи біля каміна з чашкою чаю чи кави, розповідаючи, як пройшов твій день коханій жінці, з якою по-справжньому цікаво. У них виявляється багато спільних інтересів, навіть у вихідні кататися на велосипеді і ходити в басейн. І йому це подобалося, він уже купив обручку, і збирається запропонувати їй вийти заміж, життя його змінилося кардинально.

На новорічній корпоративній вечірці у шикарному ресторані збиралися працівники банку, основного офісу та їхніх філій. Діана хвилювалася, вона вперше вийде з Віктором на такий захід. Вибрала світлу сукню з рукавами з тонкого мережива, волосся уклала. На шию одягла подарунок Віктора – кольє з білого золота з перлами. Оглянула себе в дзеркалі і залишилася задоволеною собою, а Віктор не міг відвести від неї погляд.

Коли Діану побачила Рита, яка тримала під руку Романа, не змогла приховати заздрощів:

– Ти що, донька мільйонера? Це звідки в тебе таке розкішне кольє?

– Майже вгадала, – вона зміряла подругу презирливим поглядом і попрямувала до Віктора, який уже чекав на неї.

Рита вслід сказала уїдливо:

– Може поділишся, як стати багатенькою? Де це тобі так пощастило?

– Так, ти маєш рацію, поділюся з тобою. Не було б у мене щастя, якби поряд зі мною не було такої підлої подруги, як ти. Пошукай таку, може, тобі теж пощастить.

Діана з високо піднятою головою попрямувала до Віктора, а Роман з Ритою округливши очі, дивилися, як він поцілував її, і розпочав церемонію відкриття корпоративу.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.