– Через півроку ти й думати забудеш про свою Інну! – сказала Тетяна синові. – І навіть не питай звідки я знаю. Данило тільки хмикнув у відповідь. Раптом у двері подзвонили. – Хто б це міг бути? – схвильовано вимовила Тетяна. Вона відкрила двері і застигла на місці. Перед нею стояла і посміхалась незнайомка, яку вона вже якось бачила на Різдво

-Мамо, познайомся, це моя наречена Інна.

На порозі квартири стояв син Данила і тримав за руку симпатичну карооку брюнетку.

-Влітку одружимося, – заявив син. – Ось тільки з датою визначимося.

Оце так сюрприз! Тетяна з народження свого єдиного сина молилася за те, щоб він знайшов свою половинку.

Її особисте щастя не вдалося, але вона вірила, що синові пощастить обов’язково.

Був святвечір Різдва, вона традиційно відвідувала церкву, і щойно повернулася зі святкової вечірньої служби.

-Дуже приємно, – відповіла Тетяна. – Я якраз курку спекла з яблуками, святкуватимемо.

За столом вона нишком розглядала гостю, спостерігала за нею і на свій жаль зрозуміла, що зовсім не таку дружину мріяла бачити поряд зі своїм сином.

Молоді швидко повечеряли та пішли в кіно. А мати почала прибирати зі столу, намагаючись себе заспокоїти.

-Не мені ж з нею жити, – переконувала вона себе. – Головне, що її син любить…

Вона знала, що Данило зустрічається з дівчиною, тільки щастя на його обличчі бачила рідко.

Він постійно приходив додому похмурий і злий, і мати розуміла, що вони знову посварилися.

І ось… Навіть не попередив, що приведе знайомитись, а тим більше про весілля. Ех, молодь!

Зітхнувши, Тетяна закінчила прибирання і присіла на диван, щоб почитати книжку, але якесь внутрішнє занепокоєння не давало їй розслабитися.

Воно все наростало, і раптом вона відчула якийсь внутрішній позив.

-Потрібно помолитися! – здогадалася вона і підійшла до ікони Ісуса, яка стояла на поличці на самому видному місці.

-Господи, – благала жінка. – Сьогодні святий день. Допоможи мені. Якщо ця дівчина не підходить моєму синові, пошли йому потрібну!

Під час молитви очі її мимоволі заплющились, і раптом їй трапилося видіння, яскраве, як спалах.

Вона ясно побачила двох дівчат, що стояли поряд, і одна з них була синовою нареченою.

Її образ раптом потемнів, а дівчина, що стояла праворуч і була світловолосою і блакитноокою, раптом усміхнулася так променисто, що у Тетяни радісно забилося серце.

-Справа, отже, правильна, – раптом майнула думка.

Видіння тривало лише секунду, але було таке живе і яскраве, що запам’яталося на все життя.

Тетяна подумала, що це так розігралася її уява, але подумки вона часто поверталася до нього. І стала щодня просити Бога, щоб він допоміг їй знайти найкраще рішення.

Час минав, наближалося літо. Якось син повернувся додому особливо похмурий і зачинився у своїй кімнаті.

За годину мати не витримала і постукала у двері.

-Щось трапилося?

-Так, – різко відповів Данило і спохмурнів. – Ми розлучилися з Інною, вона розлюбила мене… Мамо, чому так недобре, га?

Тетяна дивилася на сина, їй теж було шкода його, але вона підійшла і обійняла його.

-Повір мені, це на краще, якщо ви ще до одруження не були щасливі один з одним, то що буде потім? Ви все одно розлучитеся.

Інна, мабуть, це теж зрозуміла. Вона мудріша виявилася. Вона просто не твоя половинка. Повір мені, ти обов’язково зустрінеш свою.

Син уважно подивився матері у вічі:

-Ти так думаєш?

-Я так відчуваю…

-І що мені тепер робити?

-Просто жити і радіти життю…

-Легко сказати…

-Просто повір мені, через півроку ти й думати забудеш про Інну, – раптом сказала Тетяна перше, що спало на думку і продовжила не менш натхненно. – Бо поряд буде твоя половинка. І ти будеш найщасливішим у світі.

Данило невесело хмикнув у відповідь. І в цей момент у двері подзвонили.

-Хто б це міг бути? – схвильовано вимовила Тетяна і пішла відчиняти двері.

Вона відкрила двері і застигла: на неї дивилася і посміхалася саме та світловолоса гарна дівчина, яку вона на мить побачила у своєму видінні у Різдвяний Святвечір.

-Здрастуйте, – усміхнулася незнайомка і простягла Тетяні невелику коробку з тортом. – Мене звуть Настя, я винаймаю квартиру по сусідству з вами. Нещодавно переїхала.

Сьогодні у мене день народження, а я одна… От вирішила з сусідами познайомитися і почала з квартири праворуч…

-Що з вами? – раптом стривожилася дівчина, бачачи як жінка, яка стояла на порозі, дуже запереживала через щось.

-Все гаразд, – нарешті, опам’яталася Тетяна, і, взявши дівчину за руку, швидко провела її в квартиру. – Вас ми й чекаємо.

-Данило, – крикнула вона. – Йди скоріше сюди, у нас гості!

Рівно через півроку, день у день, Данило та Настя зіграли весілля.

Того дня народилася одна з найщасливіших сімей у світі.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.