Алла зустрілася в кафе зі своєю подругою Іриною. Жінки зробили замовлення, і поки чекали зав’язалася розмова. – Ну й щаслива ж ти, Алло! – із заздрістю говорила Ірина. – Твій Віталій – справжнє золото! – Це так! – погодилася Алла. – Він і по дому все робить, і прибирає, і готує, про мене навіть мама ніколи так не дбала! Ірина захоплено слухала подругу, як раптом Алла зупинилася, а потім додала: – Але я з ним розлучуся! – Розлучишся? – перепитала подруга. – Так! – підтвердила Алла і все розповіла Ірині. Ірина вислухала її і застигла від почутого

– Ну й щаслива ж ти, Алло! – з ледве прихованою заздрістю захоплювалася її другим шлюбом Ірина. – Твій Віталій – справжнє золото, і де ти тільки його знайшла?

Алла щасливо посміхалася і погоджувалась з подругою.

– І не кажи, Ірино! Ти навіть не уявляєш, він такий чуйний, все розуміє, про мене навіть мама ніколи так не дбала. З ним я почуваюся особливою, справжньою принцесою.

Але незабаром туман розвіявся і Алла відчула, ніби вона вязне в чомусь, хоча чоловік у всьому їй допомагав і робив по дому навіть те, що багато чоловіків не роблять.

Віталій прибирав постіль та пилососив квартиру, Алла готувала сніданок і мовчки справлялася із роздратуванням. Вчора ввечері її улюблений маленький песик, спадщина першого шлюбу, наробив їм у ліжко. Схоже, що через ревнощі. І Віталія раптом уперше понесло.

Зазвичай він завжди абсолютно нормально сприймав їхні різні життєві ситуації, навіть дивно, який у нього терпець, для чоловіка це велика рідкість.

Алла вдруге одружена, у неї вже є негативний досвід сімейного життя. Її перший чоловік був завуальований гуляка і байдужий негідник. Коли Алла нарешті з ним розлучилася, то відчула приплив сил та енергії. І на цій захопленій хвилі Алла і зустріла Віталія. Віталій і справді був винятковий.

Вони гуляли під холодним осіннім дощем, нічого й нікого не помічаючи. Потім пили каву в якійсь забігайлівці, відігріваючи руки об гарячу чашку. А вдома Віталій розтирав Аллочці її холодні, ніжки, що промокнули в легких туфельках, одягав теплі шкарпетки і вона мліла в його руках, а він шепотів їй ніжно:,

– Я готовий дбати про тебе все життя! Ти така тендітна і дуже гарна. Я люблю тебе!

І його погляд підтверджував це. Вранці він варив Аллі запашну каву, ловив її руку, щоб її поцілувати і заважав мазати Аллі масло на хліб.

Аллу тоді зовсім не насторожила недбало і ніжно сказана фраза:

– Ми завжди будемо разом, правда мила? Завжди завжди! І Алла розкисла, розслабилася, купилася на його слова, а тепер раптом задумалася – а може, даремно?

Її подруга Ірина Аллі раз у раз повторювала:

– Твій Віталій – найкращий чоловік, з усіх, кого я зустрічала.

Але минуло всього пару років, а як багато нового у відносинах відкрила для себе Алла.

Якщо колишньому не було діла до неї, і Алла переживала через його неувагу, то Віталій контролював кожен її крок. І спочатку, на контрасті з колишнім, Аллі це навіть подобалося. Смішно і мило, навіть у квартирі, коли Алла йшла в душ, Віталій тут же їй казав,

– Тільки не довго, Аллочко! Я ж сумуватиму без тебе.

Це було приємно, але через якийсь час Алла відчула, що стоячи в душі вона вже не може, як раніше, під водою, що падає, думати про те, що просто приходить їй у голову. Або співати на весь голос, адже шум води все одно поглине звуки її пісні. Але ні, тепер вона спішно миється, бо інакше Віталій скаже:

– Ну що ж ти так довго, люба?

І Алла раптом зовсім чітко зрозуміла – вона під ковпаком, далі буде тільки гірше! Його кохання руйнує її, Віталій стежить за кожним її кроком.

Наливаючи каву або розкладаючи їжу по тарілках, Алла тепер постійно ловила на собі погляд Віталія. Якось у неї здригнулася рука і вона не донесла на лопатці яєчню до тарілки і шматочок ковбаски випав на стіл. Алла хотіла було його прибрати, або непомітно покласти чоловікові на тарілку, але тут же уперлася на погляд Віталія. Алла не знайшла нічого кращого, ніж сунути шматочок ковбаски собі до рота.

– Ну, навіщо ти їси зі столу Алло? – одразу промовив Віталій. – А я так і думав, що ти впустиш, у тебе рука тремтіла. Молодець, що не на мою тарілку зі столу поклала, але в рот навіщо? Ти ж розумієш, Алло, що так робити не правильно!

І Віталій став довго та нудно перераховувати все те, що на його думку Алла неправильно робила.

А вона сиділа і думала, як може в тій самій людині поєднуватися ніжність і беззавітне кохання з такою безмірною занудністю і бажанням постійно робити Аллі зауваження?

Та ще її давня подруга Ірина вчора додала емоцій. Подзвонила їй, а Віталій відповів, Алла була у туалеті. Ірина не знайшла нічого розумнішого, як сказати йому:

– Передай Аллі, що ми завтра у кафе зустрічаємось, як і домовлялися.

Віталій, дізнавшись, що Алла з Іриною має намір у кафе зустрітися, нічого поганого не сказав, але трохи так скривився, коли їй слова Ірини передавав, мовляв, навіщо це треба в кафе з подругою йти, можна й у сквері, чи по телефону поговорити . Або вдома зустрітись. А що ж він, Віталій, повинен один вдома нудьгувати, поки Алла в кафе розважається? Або йому може бути тоді теж із друзями в кафе піти чи ще куди? Але ж він не ходить без Алли нікуди, хіба вони для того з нею побралися, щоб жити кожен своїм життям? Адже вони, якщо Алла це пам’ятає, коли вирішили побратися, то один одному обіцяли, що будуть завжди разом. І в горі, і у недузі, і в радості. І будуть підтримувати один одного та один одному на помилки вказувати. Щоб їх надалі не допускати!

Алла зрозуміла, що далі вона просто не витримає і подала на розлучення.

Найцікавіше, що через деякий час Віталій на Ірині одружився. Адже Ірина так Аллі заздрила, що Віталій у неї вірний та дбайливий.

Тепер Аллі навіть цікаво, чи довго Ірина з Віталієм витримає? Або може Алла сама винна, що не змирилася з дрібницями і втратила вірного і дбайливого чоловіка?

– Ну що, Арчі? Знову ми з тобою залишилися вдвох? І схоже, що на третій шлюб я наважуся не скоро! – Алла гладила по спинці свого маленького вірного песика – як непросто знайти свою другу половинку.

Арчі у відповідь голосно загавкав і Алла розсміялася: – Я тебе зрозуміла, ти даси мені знати, коли я зустріну свого чоловіка? Ну гаразд, чекатиму, а поки пішли вечеряти, мій маленький ревнивий друг.