Алла бігла вниз сходами і посміхалася сонячним промінчикам над своєю головою. Добре як, весна. Сьогодні у них із чоловіком важливий день. Річницю знайомства вони відзначали щороку так, щоби запам’яталося надовго. Були в них за ці роки і спільне катання на річці на човні, і політ на повітряній кулі, і навіть кінна прогулянка. Вони сміялися, що колись неодмінно наберуться сміливості для стрибка з парашутом.
Жінка сіла в машину і плавно рушила з місця. Немає нічого, що могло б сьогодні зіпсувати їй настрій. Владислав та Алла познайомилися п’ять років тому такого ж весняного дня. Дівчина забігла в невелику затишну кав’ярню випити філіжанку кави і присіла поряд з хлопцем. Слово за слово, так і зав’язалося їхнє спілкування, яке незабаром переросло в бурхливий роман.
Пристрасті вирували. Алла ревнувала хлопця, вигадувала приводи для образ, на рівному місці влаштовувала сварки, одним словом, закохалася. Тепер, через роки, вона з усмішкою згадувала той час. Вони одружилися, живуть як усі, в чомусь краще, в чомусь гірше, матеріально нічого не потребують, квартира є.
Жили вони у однокімнатній квартирі Алли. Згодом планували купити велику квартиру, народити дітей, а поки що навколо стільки всього цікавого. Але їхні батьки чекали на онуків. Мама Владислава Тетяна Матвіївна лише перші кілька місяців не питала невістку про вагітність, а потім стала все частіше і частіше мрійливо усміхатися, демонструючи Аллі фотографії маленького Владислава.
Алла не збиралася обговорювати з Тетяною Матвіївною такі питання. А свекруха давно мріяла, як одружиться її Владик, та й приведе молоду дружину до мами. Квартира велика, двокімнатна, на всіх місця вистачить. І в неї тоді помічниця по господарству з’явиться та й буде з ким словом перекинутися. Тетяна Матвіївна переживала від самотності. А ця Алла дивиться з-під лоба, допомагати не прагне, та й саме спілкування до мінімуму звела.
Ні, не про таку невістку вона мріяла. З усіх доступних розваг літня жінка мала лише лавку у дворі, де збиралися пенсіонерки та обговорювали останні новини. Владислав бачив, що його дружина та мама на різних хвилях, але він любив дружину. І любив маму.
Владислав працював на швидкій. Робота йому подобалася. До добових змін вони з Аллою вже звикли і навіть пристосувалися. І в цей день, який вони хотіли провести разом із дружиною та відзначити річницю знайомства, завідувач відділення його “обрадував” тим, що сьогодні він залишається на роботі на ніч, замінюючи колегу. Настрій у чоловіка був безнадійно зіпсований.
Подзвонила мати, знову їй щось потрібно, засмутився він.
– Біда синочку, – мама ледь стримувала сльози. – Біда у будинку, води немає, каналізація не працює. Що робити, куди подітися, не розумію.
Владислав подумав, що справді становище мами не завидне і він прийняв рішення, яке ледь не поставило хрест на його сімейному житті.
– Мамо приїжджай до мене, я тобі віддам ключі від нашої квартири. Аллу я попереджу. Побудеш поки що у нас, а там видно буде. І не турбуй мене, будь ласка, роботи багато.
Він залишив ключі для матері на прохідній та поїхав на виклики. Дружину забув попередити. Тетяна Матвіївна в нетерпінні поспішала до квартири сина. Вона відчинила двері. Поганої невістки вдома не було. За кілька годин Тетяна Матвіївна встигла перевірити всі шафи, дослідити холодильник, подивитися телевізор та полежати на ліжку.
У дверях провернувся ключ. Алла застигла на порозі своєї квартири. Назустріч їй вийшла свекруха. – А що ви тут робите? – тільки й спитала невістка. Алла не розуміла, що відбувається, сьогодні ж свято у них із чоловіком. Тетяна Матвіївна відразу зрозуміла, що син забув зателефонувати дружині, і вирішила відігратися на Аллі за всі свої образи. Момент був підходящий – невістка чекала зустріти вдома чоловіка, а зустріла її.
– Та ось дивлюся, що мій син із тобою при розлученні ділити стане, – з натягнутою усмішкою повідомила свекруха.
– А де Владислав? – тільки й змогла сказати Алла.
– А я звідки знаю, ти його дружина. – Свекруха променилася від задоволення. – Втік, мабуть, від тебе. Чого ж ти не знаєш, де твій чоловік?
Алла опустилася на пуф у коридорі і дістала телефон. Чоловік не відповів. Вона попросила свекруху піти, але в неї вже була готова відповідь: – Ні, ось сама і йди звідси. Чоловік від тебе вже пішов, а я чатуватиму, щоб не привела сюди нікого, та не забрала чогось, що в шлюбі куплено. Давай, йди, звідки прийшла.
Тетяна Матвіївна і сама не розуміла, чому її так понесло, але зупинитись вона вже не могла, та тільки не на ту натрапила.
– Як скажете, люба Тетяна Матвіївна. Коли я повернусь, ви вилетите звідси, і, сподіваюся, більше ми не побачимось. – Алла вийшла з квартири та поїхала до чоловіка на роботу. Нехай Владислав сам їй все скаже.
Тетяна Матвіївна приблизно уявляла собі результат зустрічі із сином, тому поспішила до себе. Місія виконана. Тепер її не хвилювала відсутність води. Алла знайшла чоловіка і все розповіла йому. Спершу Владиславу було нелегко повірити, але він знав свою дружину. Алла не стала б обманювати і вигадувати.
Влад зрозумів, що мати загралася. Його вина теж в цьому була, закрутився, не попередила дружину.
З мамою він довго не розмовляв, але потім йому довелося відгукнутися на чергову скаргу Тетяни Матвіївни. Це ж мати!
– Терпи, – подумки сказав він собі.
Через рік у них народився первісток. Свекруху Алла не запрошує у гості.