З самого ранку Юля почала готуватися до святкування третьої річниці їх із Миколою спільного життя.
Вона прибрала в квартирі, привела себе в порядок, приготувала вечерю і до моменту приходу Миколи чекала на нього при повному параді.
Микола прийшов пізніше, ніж звичайно. І не приніс квітів. Як виявилося, він взагалі забув про річницю.
-Юля, ну нам, чоловікам, складно запам’ятовувати такі дати. Це ви, дівчата, пам’ятаєте. А нам треба нагадувати. Чого ти не нагадала? – звично переклав він все на неї.
Юлі було неприємно і взагалі вона змогла б змиритися з тим, що Микола забув. Але ось те, що він увесь святковий вечір з кимось переписувався в телефоні, її просто розізлило.
-Микола, ти можеш відкласти телефон? – поцікавилася вона.
-Так-так, вибач, – дописуючи повідомлення і посміхаючись в екран погодився Микола.
-З ким ти переписуєшся?
-Ну, от приїхали! – здивовано підняв на Юлю очі Микола. – Три роки разом прожили і ти вирішила, що можеш контролювати мене?
-Я не контролюю. Просто цікавлюсь.
-Ну тепер я точно тобі нічого не розповім, – образився хлопець.
Вечір, що залишився, пройшов у напруженому мовчанні.
Юля засмутилася через сварку. Вона завжди переживала сварки набагато важче, ніж Микола. Він це знав і користався цим. Він ніколи не відмовляв собі у тому, щоб просто образитися. Юля ж, щоб уникнути чергової сварки, майже завжди йшла на поступки та вибачалася.
Однак цього вечора їй зовсім не хотілося вибачатися і миритися.
-Про річницю забув, переписувався цілий вечір із кимось. Таке враження, що він зовсім не дорожить нашими стосунками, – думала Юля.
І тут їй спало на думку, що, можливо, Микола завів якусь жінку…
І після того, як ця думка виникла, Юля вже не змогла не думати про це.
Коли Микола ліг спати, вона вирішила прочитати його листування. Вона взяла його телефон і розблокувала, приклавши його палець до сенсора і… Ахнула.
Все підтвердилось. Микола переписувався з якоюсь дівчиною. Прочитавши все листування, Юля зрозуміла, що їхній роман триває давно, і дівчина не знає про існування Юлі.
-Значить, обманює обох, – Юля сама здивувалася своєму спокою.
Їй не хотілося будити Миколу і влаштувати йому сварку, щоб він визнав свою провину. Та вона наважилася написати суперниці.
-Привіт, котику, – звернулася вона до дівчини так, як звертався до неї Микола.
-Ти чого не спиш? – надійшла відповідь. – Засумував?
-Скучив, – стиснувши губи, відповіла Юля. – Мені треба тобі у зізнатися в чомусь…
-У тому, що ти любиш мене? Ти мені вже тричі сьогодні це говорив. А це я тобі надсилаю своє фото, щоб ти ще більше сумував!
Юля довго розглядала фотографію і дійшла висновку, що коханка її Миколи не така вже й красива.
-Котику, я був не чесний з тобою. У мене є дружина. Вона вагітна.
Дівчина мовчала. А потім все ж таки відповіла.
-Не пиши мені більше…
Юля задоволено очистила повідомлення і стерла телефон «котика» зі списку контактів.
Потім вона тихо, намагаючись не розбудити Миколу, зібрала його речі у дві великі валізи.
-На перший час вистачить, – вирішила вона. – А за іншим потім приїде.
На той час, як вона закінчила, була вже пʼята ранку.
-Ну що ж… Пора будити коханого. Адже йому ще потрібно нове житло знайти перед тим, як на роботу потрапити, – подумала Юля.
Микола спросоння довго не міг зрозуміти, що сталося. Але коли зрозумів, то вирішив застосувати улюблену тактику: він образився і почав казати, що це Юлю винна у тому, що він невірний чоловік.
-Як ти могла без мого дозволу залізти у телефон? Ось тому ми не підходимо один одному! Ти, Юля, вічно лізеш не в свою справу.
-Твої коханки не моя справа? – холодно здивувалася Юля.
-Так, не твоя! – вирував Микола. – І навіть не намагайся просити пробачення. Все одно не пробачу.
-Миколо, йди, – Юля зрозуміла, що від колишнього хлопця їй не домогтися розуміння і каяття.
Коли Микола нарешті пішов, Юля не пішла лягати спати.
Вона затіяла генеральне прибирання. Насамперед вона змінила постільну білизну і зібрала речі Миколи в пакети і виставила все на балкон.
Потім вона почала розкладати речі в шафах так, щоб нічого не нагадувало їй про колишнього хлопця.
Наступним за планом у неї було миття підлоги і ванни.
-Як же так? – вже ввечері, миючи підлогу, думала вона. – Чому я не помічала весь цей час, який він є насправді? Правду кажуть, любов зла…