Кожен Новий рік Алла святкувала у доньки. Приходила заздалегідь, дарувала подарунки онукам та дітям.
Потім розважалися з онуками – грали в ігри, читали книжки та гуляли по вулиці.
У цей час батьки накривали на стіл. Після вечері Алла вкладала онуків спати, а посидівши з дітьми до півночі, теж ішла спати.
Дочка із зятем йшли до друзів. Повернутись могли і за добу.
Аллу це влаштовувало. Найкращого святкування Нового року вона й не передбачала.
На цей раз пішло все не так. Коли Алла прийшла до дітей, одразу відчула якусь напругу.
До вечора дочка нарешті наважилася сказати:
-Мамо, нас запросили друзі за місто зустрічати Новий рік.
-Ну так, їдьте. Я з онуками залишусь.
-Діти з нами поїдуть. Ти ж і так не веселишся на Новий рік. А ми приїдемо через два дні, і ти прийдеш до нас. Відсвяткуємо вже тоді…
Алла йшла додому і плакала:
-Ну ось, нікому я не потрібна. Ні, щоб залишити мені дітей. Ну хоча б попередили заздалегідь… Але що б змінилося. Потрібно змиритися з тим, що я вже нікому не потрібна.
Алла заплакана зайшла в під’їзд. Раптом вона побачила, що з ліфта виходить Дід Мороз.
Мабуть, ішов від якоїсь дитини.
-Ти чого плачеш у такий чарівний день, – запитав той.
І тут Алла розплакалася ще більше. Дід Мороз взявся заспокоювати її, а потім дістає з мішка коробочку і дав їй:
-Це тобі. Вибач, що так довго чекала. Зараз це тобі потрібніше. Вір у чудеса. Все у тебе буде добре.
Не встигла вона подякувати, як Дід Мороз вийшов із під’їзду.
Постояла вона трохи та й пішла додому.
Подумала, що в коробочці дитячий подарунок із солодощами. Пішла на кухню і поставила чайник.
Вирішила, що чай питиме на балконі, майже теж, як на природі.
Ще й феєрверки зараз почнуть запускати. От і свято!
Заварила чай. Розпакувала коробку і ахнула. Не було там цукерок.
Колись давно у дитинстві побачила вона дерев’яну скриньку у подружки.
Треба було вставити ключ у проріз, завести, а потім відкрити кришку.
Там на дзеркалі танцювала балерина. Виглядало дуже чарівно.
Тоді маленька Алла дуже хотіла таку ж скриньку, просила у дорослих і у Діда Мороза, але марно…
Так їй ніхто й не подарував її.
А тут така сама скринька з балериною…
Ну майже так…
Пластмасова невелика коробочка та й балерина танцює від батарейок.
Але чарівно було так само…
Алла налила чаю, завела балерину і увімкнула музику.
-Яке ж прекрасне свято у мене буде, – подумала посміхаючись жінка.