-Олег, а це чий конверт? – запитала Марина у новоспеченого чоловіка.
-Який? – поцікавився він.
-А ось цей, красивий, рожевий.
-Не знаю, – знизав плечима Олег, – мені все одно.
-Як це все одно? – мало не перейшла на крик наречена, – грошей то тут немає, – і вона розкрила конверт, трохи надірвавши його від образи.
-Може, випали? Не дивилася на підлозі?
Наречена покрутилася на місці, підняла об’ємний поділ білої весільної сукні, і сказала.
-Ну що ти мене плутаєш, я ж конверти на ліжку розкривала. А в цьому точно не було нічого. Ти пам’ятаєш, хто який конверт дарував і які подарунки?
-Нуу…- почав розтягувати Олег, намагаючись пригадати, – класно ж все пройшло, я задоволений, – додав він, відкушуючи шматочок від бутерброда з ікрою.
-Ти не розумієш, хтось прийшов, поїв, повеселився і все! І нічого нам не подарував! – надулася наречена, – а це тисяча як мінімум.
-А ти у матері запитай, вона ж зібрала на підносі гроші, може пам’ятає або знає куди поділися.
-Твоїм і моїм батькам сьогодні не до нас, вони святкують. Слухай, а хто знімав на телефон, коли подарунки дарували? Оксана знімала?
-Не знаю, напевно, запитай у неї.
-Це точно Петренки такий конверт подарували, вони до цього скаржилися, що грошей немає, без букета прийдуть. Точно, – будувала припущення наречена.
-Та ні, Петренки мені сертифікат на інструменти подарували, він в жовтому конверті був, забарвлення, як логотип у магазину.
-А хто тоді? Ну що ж мені Оксана не відповідає. І в чаті нашого весілля одні фотки, жодного відео немає, що ж ніхто не викладає? – нервувала Марина.
Олег, продовжуючи намазувати червону ікру на третій шматочок багета, не поділяв хвилювання дружини.
-А ти все їси і їси!
-Я голодний, я крім двох ложок салату нічого не їв! – обурювався Олег.
-Зате пив.
-Та скільки там! – виправдовувався він.
-Давай краще того, цього… – він став посміхатися і підморгувати Аллі.
-Чого того цього? Я гроші рахую.
-Марино, ну ти що, куди ці подарунки подінуться, завтра порахуєш, – Олег обійняв її і спробував поцілувати.
-Ой, не чіпай, мені плаття ще повертати, порвеш ще раптом.
-Я акуратно, – не здавався новоспечений чоловік.
-Я сказала! – Марина подивилася на нього так, що Олег прибрав руки і сказав.
-Все зрозуміло, мої бутерброди мене чекають.
Наречена нервувала, рахувала гроші, розпаковувала подарунки, розкидаючи пакувальний папір по всій кімнаті. Наречений же налягав на бутерброди.
-Олеже, – ти що спиш, – запитала наречена схлипуючи.
-Що? Ні, я не сплю, – відійшовши від дрімоти, приндився чоловік.
-О-ле-г! – плакала наречена, – ще один конверт без грошей, ну як так, – вона крутила в піднятій руці голубенький конвертик.
-Чуєш? – запитав чоловік, – телефон, твій або мій?
-Я не чую нічого, я розумію, що нас гості кинули, уявляєш, – розмазуючи туш по обличчю, не зупинялася Марина. Вона взяла свій телефон і побачивши, що дзвонить її мати, відповіла.
-Так, мамо.
-Маринко, ти гроші вже перерахувала?
-Ні, тут конверти…
-Марина, гроші, що на хлопчика і дівчинку збирали, я перерахувала і в коробку від цукерок, ну в таку, пластикову, поклала, не загуби.
-Які гроші на хлопчика і дівчинку? – не зрозуміла Марина.
-Як які? Збирали в рожевий конверт, що народиться дівчинка і такий голубенький, що хлопчик. Дівчинка виграла!..